Справа №2а-4574/09 19.05.2010

Справа № 22ц-2844/10 Головуючий у 1-й інстанції Захарченко Д.В .

Категорія: 57 Суддя - доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

РІШЕННЯ

іменем України

2010 року травня місяця 19 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Галущенка О.І.,

суддів: Шолох З.Л., Кутової Т.З.,

при секретарі: Голубкіній О.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу

за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі - УПФ)

на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 листопада 2009 р. за позовом ОСОБА_2 до УПФ про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У лютому 2009 р. ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до УПФ, в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо неперерахування їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 р. до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а також зобов'язати УПФ здійснити перерахування такої допомоги і забезпечити виплату заборгованості.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 листопада 2009 р. позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ПФУ у Ленінському районі м. Миколаєва. Зобов'язано УПФ здійснити перерахунок пенсії з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність постанови в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.

Положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Однак, згідно з пунктом 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Пре Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р зупинено на 2006 р.

До того ж, Законом України від 19 січня 2006 р. «Про внесення змін до Закон) України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» із положень Закону України від 2 - грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено пункт 17 ст. 7" вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільг:«' дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., запроваджуються у 2006 г поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Раї- України з питань бюджету.

Між тим, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 р. не приймав рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., безпосередньо у 2006 р. запроваджено не було.

В свою чергу, пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 200- р. зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6- рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закон) України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яки: зупинено на 2007 р. дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. із урахуванням ст. 111 цього ж Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акт:-: або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дн » ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тому УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закон; від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли лі > цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цьог: Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Таким чином, в межах позовних вимог право на здійснення перерахуй:- підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 г мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війні приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предмет цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і то судом не розглядалися.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільвого використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведеня виплат із власних джерел фінансування останнього.

Разом з тим, покладаючи обов'язок на УПФ щодо нарахування та виплати

щомісячного підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону від 18 листопада 2004 року суд помилково не зазначив в рішенні про нарахування і виплату пенсії з підвишен н:

на 30 % встановленої мінімальної пенсії за віком та безпідставно зазначив

обмеження періоду перерахування до 31 грудня 2008 року, оскільки законом таке не встановлено.

Враховуючи викладене, відповідно до п.4 ч.І ст. 309 ЦПК України постанова суду підлягає зміні з викладенням резолютивної частини в іншій редакції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 листопада 2009 р. в частині покладення зобов'язання змінити, виклавши вказану резолютивну частину в такій редакції:

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за розміром, встановленим ч. 1 ст. 28 Закону України від 09 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий: Судді:

1