ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
31.08.09 р. Справа № 39/225
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіной Н.С.
при секретарі Бахрамовой А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Технология для жизни” м. Донецьк
до відповідача: Державного підприємства “Шахтарськантрацит” м. Шахтарськ
про стягнення 246299,60 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Гольдін В.Л. – за довіреністю;
від відповідача: не з’явився;
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Технология для жизни” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства “Шахтарськантрацит” м. Шахтарськ, про стягнення заборгованості в сумі 246299,60 грн., яка складається з основного боргу в сумі 196050,00грн., штрафу в сумі 23526,00грн., 3% річних в сумі 3926,33грн., втрат від інфляції в сумі 22797,27 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі продажу № 183 від 14.07.2008 р., специфікацію до договору купівлі продажу № 183 від 14.07.2008 р., накладну № 2008/240 від 09.10.2008 р., видаткову накладну № 2008/240/1 від 01.12.2008 р., довіреності серії ЯПЕ № 599132 від 09.10.2008 р., серії ЯПИ № 953950 від 13.11.2008 р., акт звірки, податкові накладні, претензію, відповідь на претензію.
Заявою від 12.08.2009 р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України уточнив позовні вимоги, та просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 196050,00грн, пеню в сумі 23397,44грн., 3% річних в сумі 3926,33грн., втрати від інфляції в сумі 22797,27грн.
Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням уточнень.
Відповідач в судове засідання не з’явився, надав заяву № 17-14/195 від 31.08.2009 р., згідно якої повідомив, що не має заперечень стосовно заявлених ТОВ “Технология для жизни” позовних вимог, просив розглянути справу без участі представника ДП “Шахтарськантрацит”.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
14.07.2008 р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Технология для жизни” м. Донецьк (Продавець), та відповідачем, Державним підприємством “Шахтарськантрацит” м. Шахтарськ (Покупець), укладено договір купівлі-продажу № 183, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Згідно даного Договору Продавець зобов’язався передати, а Покупець прийняти та оплатити Продукцію для власних виробничих потреб, асортимент, кількість та ціна якої зазначаються в специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору.
У відповідності до укладеної до договору специфікації, сторони визначили поставку наступної продукції
- охолоджуючий жилет комфорту CVP 5220 у кількості 50 шт.;
- РСМ – елемент, розмір “маленький” у кількості 50 шт.;
- РСМ – елемент, розмір “великий” у кількості 500 шт.
На виконання умов Договору позивач згідно накладних № 2008/240 від 09.10.2008 р., № 2008/240/1 від 01.12.2008 р. поставив відповідачеві визначену специфікацією до Договору продукцію на загальну суму 196050,00грн.
Поставлений згідно вказаних накладних товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПЕ № 599132 від 09.10.2008 р., серії ЯПИ № 953950 від 13.11.2008 р. прийнято уповноваженими особами відповідача, що підтверджується підписами останніх на означених накладних.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві продукції на суму 196050,00грн., тобто обов’язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порядок розрахунків визначено розділом 7 Договору.
У відповідності з п. 7.1 Договору оплата за продукцію здійснюється покупцем в наступному порядку
- 50% - у формі передоплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця;
- 50% - по факту готовності Продукції протягом 5 днів з моменту отримання Покупцем повідомлення про готовність Продукції до відвантаження.
Матеріали справи не місять доказів стосовно направлення на адресу відповідача повідомлення про готовність продукції, проте приймаючи до уваги факт поставки визначеної специфікацією до договору продукції, що підтверджується представленими позивачем накладними, господарський суд доходить висновку, що станом на момент постачання продукції у відповідача у відповідності з положеннями п. 7.1 Договору, ст. 692 ЦК України виникло зобов’язання оплатити її вартість.
Проте, прийняті на себе згідно договору зобов’язання відповідач належним чином не виконував, вартість поставленого товару згідно виставлених позивачем рахунків № 2008/240-1 від 09.10.2008 р., № 2008/240-2 від 01.12.2008 р., внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 196050,00грн., що також підтверджується долученими до матеріалів справи актом звірки взаємних розрахунків, підписаного та скріпленого печатками обох підприємств без зауважень та заперечень.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 196050,00грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.
Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 196050,00грн. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Пунктом 11.3 Договору встановлено, що за порушення строків оплати, зазначених в Договорі, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 23397,44грн., нарахованої за 182 дні прострочення за накладною № 2008/2440 від 09.10.2008 р. за період з 09.10.2008 р. по 09.04.2009 р., за накладною № 2008/240/1 від 01.12.2008 р. за період з 01.12.2008 р. по 01.06.2009 р., в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Перевіривши представлений позивачем розрахунок пені, з огляду на прострочення відповідачем грошового обов’язку за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши вимогу позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 3926,33грн., нарахованих за період з 15.10.2009 р. та з 06.12.2009 р. по 15.07.2009 р. за накладною № 2008/2440 від 09.10.2008 р. на суму 85290,00грн. та за накладною № 2008/240/1 від 01.12.2008 р. 110760,00грн. відповідно та інфляційної складової в сумі 22797,27грн., за період з жовтня 2008 р. по червень 2009 р., з огляду на прострочення виконання відповідачем грошового обов’язку, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Технология для жизни” м. Донецьк в цій частині суд вважає таким, що підлягає задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача.
На підставі ст.ст.525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Технология для жизни” м. Донецьк – задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Шахтарськантрацит” м. Шахтарськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Технология для жизни” м. Донецьк основний борг в сумі 196050,00грн, пеню в сумі 23397,44грн., 3% річних в сумі 3926,33грн., втрати від інфляції в сумі 22797,27грн., витрати за державним митом в сумі 2470,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00грн.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Морщагіна Н.С.