Справа № 750/9990/16-а

Провадження № 2-а/750/992/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2016 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Жук М.І., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,

встановив:

21.10.2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо нарахування та виплати позивачу, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у меншому розмірі ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на його користь 4450 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю відповідача щодо недоплати йому, як учаснику бойових дій грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік.

Свої вимоги мотивував тим, що він має статус учасника бойових дій. Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому, як учаснику бойових дій, належить право отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що складає 4450 грн. Не зважаючи на це, відповідач у квітні 2016 року здійснив виплату йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня лише у розмірі 920 грн. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, тому він змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою судді від 24.10.2016 року відкрито скорочене провадження у справі та запропоновано відповідачу в десятиденний строк, з дня одержання копії ухвали, подати через канцелярію суду заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.

31.10.2016 року представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради надіслав до суду письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити в задоволенні позову у зв'язку з його безпідставністю та зазначає, що виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік позивачу здійснено відповідно до чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1, виданого 07 липня 2015 року УМВС України в Чернігівській області та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни.

Частиною 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Згідно з частинами 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щорічна разова грошова допомога для ветеранів війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є ветеранами війни. Тобто, фактично ця допомога є формою реалізації конституційного права громадян, які є учасниками, ветеранами чи інвалідами війни, на соціальний захист.

Згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату грошової допомоги ветеранам війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена пільга. Поряд з цим, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Враховуючи те, що позивач є ветераном війни - учасником бойових дій, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. Наділивши ветеранів війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є ветеранами війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист ветеранів війни.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 надано тлумачення, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 2 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у 2016 році встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій в розмірі 920 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має право на одержання щорічної допомоги у розмірі 920 грн. 00 коп., тобто у розмірі, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 2 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», яка була перерахована і виплачена позивачу.

Станом на квітень 2016 року, тобто на час виплати позивачу допомоги, діяла як Постанова Кабінету Міністрів України № 141 від 2 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій в розмірі 920 гривень так і частина 5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», якою встановлено, що до 5 травня учасникам бойових дій, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, при цьому дію цієї норми зупинено не було та іншими Законами, зокрема і Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік», інший порядок її застосування, в частині розміру допомоги, визначено не було.

За таких обставин, виходячи із загальних засад пріорітетності законів над підзаконними нормативними актами, суд приходить до висновку, що при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме частина 5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не Постанова Кабінету Міністрів України № 141 від 2 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що виплативши в квітні 2016 року позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 920 грн., тобто у розмірі що визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 2 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Законом, а тому позовні вимоги позивача є законними та обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати розмір щорічної разової грошової допомоги, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положеннями ч.3 ст.28 зазначеного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не має права посилатись на відсутність певного нормативного акту, що визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, при врегулюванні спірних правовідносин, застосуванню підлягає саме ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На час виникнення спірних відносин є діючою редакція ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком визначається виключно законами України.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ч.3 ст.4 ЗУ «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25 грудня 2015 року № 928-VІІІ, встановлено з 01 січня 2016 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить 1074 гривень.

До сплати у 2016 році позивачу підлягає щорічна разова грошова допомога ветеранам війни, як учаснику бойових дій :

1074 (мінімальна пенсія за віком) х 5 = 5370 грн.

Відповідачем в квітні 2016 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» було зараховано позивачу щорічну разову грошову допомогу у розмірі 920 гривень. Фактична недоплата позивачу щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни за 2016 рік склала: 5370 - 920 = 4450 гривень.

Відповідно до ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Позивач є ветераном війни - учасником бойових дій та перебуває на обліку у відповідача. Таким чином, обов'язок щодо виплати громадянам щорічної разової грошової допомоги до 5 травня покладений на органи праці та соціального захисту населення.

Саме орган праці та соціального захисту населення є тим органом, який безпосередньо відповідає від імені держави щодо забезпечення належних виплат конкретному громадянину, при цьому питання фінансування цих органів не є питаннями громадянина, і не впливають на його права.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акту в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2016 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи вищевикладене, для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в 2016 році учаснику бойових дій, необхідно керуватись статтею 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою учаснику бойових дій передбачено щорічно до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а не постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою учаснику бойових дій в 2016 році передбачено до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі 920 гривень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому суд повинен трактувати усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень на користь особи-позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 р. у справі № К-7375/06// Єдиний державний реєстр судових рішень № - 263872).

Враховуючи те, що розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік, яка виплачується учасникам бойових дій, не перевищує законодавчо встановлений щомісячний максимальний розмір пенсії, постанова суду, щодо присудження недоплаченої частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, підлягає допуску до негайного виконання.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 (в редакції, що діє з 01.09.2015, далі по тексту - Закон №3674).

Частиною 2 статті 9 Закону №3674 передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Зважаючи на те, що позивач, відповідно до підпункту 13 пункту 1 статті 5 Закону №3674 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, а позовні вимоги підлягають задоволенню, то судовий збір за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 64, 92 Конституції України, ст.13, 17, 17 - 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст.ст.158-163, 256, 267 КАС України,

постановив:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові щодо нарахування та виплати ОСОБА_1, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у меншому розмірі ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на користь ОСОБА_1 4450 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо недоплати як учаснику бойових дій грошової допомоги до 5 травня за 2016 року.

Стягнути на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради судовий збір у розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів у порядку, встановленому статтею 186 КАС України.

Суддя