Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

 17 вересня 2009 р.                                                             Справа № 2а-13078/09/0570

 

                                                                                          

          приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійськоїдивізії, 17         

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії судів:

головуючого судді                               Козаченко А.В.

суддів                                                Чучко В.М., Кірієнко В.О.

при секретарі                                        Токмаковій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

адміністративну справу за позовом                                       ОСОБА_1 

 

до                                                                                  Територіального управління

Державної судової адміністрації в

Донецькій області, Міністерства

фінансів України, Державної судової

адміністрації України, Державного

казначейства України

 

про                                                                                 стягнення частини заробітної плати,

пов'язаної з утриманням податку з

доходів фізичних осіб

 

в с т а н о в и в:

 

У лютому 2007 року ОСОБА_1 разом з іншими позивачами звернулися до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначали, що займають посади суддів Слов'янського міськрайонного суду Донецької області. З 01 січня 2004 року по 01 жовтня 2006 року з їх заробітної плати протиправно відраховується податок з доходів фізичних осіб, що порушує право на одержання заробітної плати в належному розмірі.

Після зміни позовних вимог ОСОБА_1 просив стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області утримані кошти - частину заробітної плати, пов'язаної з утриманням податку з доходів фізичних осіб за період з 01 січня 2004 року по 31 січня 2007 року в сумі 12792,76 гривень.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 27 березня 2007 року позов задоволено частково.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано та в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2009 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року позовні вимоги роз'єднані в окремі провадження.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі. 

Представник Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, надіслав суд письмові заперечення проти позову, в яких зазначав, зокрема, що Закон України «Про статус суддів» визначає гарантії незалежності суддів, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, які передбачені цим Законом. Він не містить положень про те, що заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком. У період до 01 січня 2004 року підставою для звільнення заробітної плати суддів від обкладення податком з доходів фізичних осіб був Указ Президента України від 10 липня 1995 року № 584 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», скасований Указом Президента України від 25 грудня 2003 року № 1497/2003 у зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб». Зазначений Закон має пріоритет серед законів з питань  оподаткування і не передбачає пільг при сплаті податку для суддів. Вичерпний перелік звільнених від оподаткування доходів передбачений у пункті 4.3 статті 4 зазначеного Закону, і він не містить доходів суддів у вигляді заробітної плати. Разом з тим, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 року №22-р «Деякі питання оплати праці суддів» передбачено порядок проведення компенсаційних виплат суддям втрати частини заробітку, пов'язаної із справлянням податку згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Але відповідно до пункту 1 цього розпорядження компенсаційні виплати суддям дозволялось робити тільки в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб буде нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року. Позивач приступив до виконання обов'язків судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з вересня 2004 року, тобто на нього не поширювалася дія вказаного Розпорядження. Здійснення компенсаційних виплат за 2005-2006 роки законодавством не передбачено. Вважав, що відсутні підстави для сплати позивачу компенсаційних виплат. Просив в задоволенні позову відмовити, справу розглянути без участі представника.

Представник Міністерства фінансів України, представник Державної судової адміністрації України та представник Державного казначейства України в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі, своїх заперечень та заяв про відкладення розгляду справи до суду не надали.

Відповідно до ст. 128 КАС України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі та на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Так, судом встановлено, що позивач працює на посаді судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про статус суддів» судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними, підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні. Гарантії незалежності суддів встановлюються цим законом, а також Конституцією України. Держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення суддів і судів.

Частиною 1 ст. 11 цього Закону визначено, що незалежність суддів забезпечується, у тому числі, створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу.

Указом Президента України  від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» встановлювалося, що заробітна плата суддів звільнена від обкладання податком з доходів фізичних осіб. Однак, цей Указ з 01.01.2006 втратив чинність згідно Указу Президента України від 21.01.2006 № 46/2006 «Про внесення зміни та визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.01.2004 № 22-р «Деякі питання оплати праці суддів» голові Конституційного Суду України та головам судів загальної юрисдикції дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб буде нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року. Компенсаційна виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку суддів, пов'язаної із справлянням податку відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пунктом 2 цього Розпорядження визначено, що вказана вище компенсаційна виплата здійснюється в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.

Тобто, за змістом цього Розпорядження, у 2004 році можливе було здійснення компенсаційної виплати суддям за певних умов, а саме:

1) така виплата мала здійснюватися  головою Конституційного Суду України та головами судів загальної юрисдикції у 2004 році;

2) сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб мала бути нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року (тобто, здійснення компенсаційної виплати можливе тільки після утримання (сплати) податку суддею);

3) виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку суддів, пов'язаної із справлянням податку відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»;

4) виплата мала здійснюватися в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.

Пунктом 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Об'єктом оподаткування резидента відповідно до п. 3.1 ст. 3 цього Закону є:  загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;  доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Згідно з п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 цього Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Аналізуючи приведені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що дохід, отриманий у вигляді заробітної плати, включається до складу місячного оподатковуваного доходу, який, в свою чергу є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб резидента. При цьому, оскільки цей Закон окремо не виділяє заробітну плату судді як дохід, що не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, та не встановлює для судді пільг по оподаткуванню цим податком, суд приходить до висновку, що такий дохід підлягає оподаткуванню за загальними правилами, визначеними Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Що стосується оподаткування у 2004 році, коли вказаним вище Розпорядженням дозволялося здійснювати компенсаційну виплату суддям, пов'язану зі справлянням податку з доходів, суд зазначає, що як встановлено судом вище, така виплата могла здійснюватися вже після сплати суддею податку.

Як вбачається з довідки ТУ ДСА у Донецькій області заробітна плата позивача за 4 квартал 2003 року склала 3504,39 грн., середньомісячна заробітна плата - 1168,13 грн. У січні 2004 року його заробітна плата за виключенням податку з доходів фізичних осіб становила 1203,16 грн., тобто на 35,03 грн. більше ніж середньомісячна заробітна плата, нарахована судді за IV квартал 2003 року. Отже, право на отримання компенсаційної виплати, передбаченої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.01.2004 № 22-р, у нього не виникло. Крім того, суду не надано доказів того, що були дотримані інші умови для здійснення компенсаційної виплати у 2004 році, передбаченої цим Розпорядженням. Здійснення компенсаційних виплат суддям за період з 01 січня 2005 року по 31 січня 2007 року законодавством передбачено не було.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.5 ст.94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

 

п о с т а н о в и в:

 

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про стягнення частини заробітної плати, пов'язаної з утриманням податку з доходів фізичних осіб.

Постанова в повному обсязі виготовлена 22.09.2009 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    

 

Головуючий суддя                                                                       Козаченко А.В.          

 

Судді                                                                                          Чучко В.М.

 

                                                                                          Кірієнко В.О.