ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
|
"18" липня 2006 р. |
Справа № 11/247/06 |
за позовом: ПП ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача: ПП ОСОБА_2, АДРЕСА_2
Суддя Василяка К.Л.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача: ОСОБА_3 -дов.НОМЕР_1
Від відповідача:
Суть спору: звільнення нежитлового приміщення
Відповідач у відзиві та доповненнях до відзиву проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що укладений між сторонами договір має назву договору оренди, а не суборенди; позивачем не надано доказів створення двохсторонньої комісії по прийманню-передачі майна та складання відповідного акту, в той час як юридичний факт передачі об'єкту в оренду ставиться в залежність від дотримання цієї процедури; посилання позивача на сплату відповідачем орендних платежів не може бути належним доказом передачі нежитлового об'єкту в користування; оскільки відсутній момент початку перебігу строку оренди, то відсутні підстави для його обрахування та закінчення; позивачем не доведено факт приналежності спірного павільйону на праві власності ПП фірма “Емія”; договір НОМЕР_2 є фіктивним, оскільки підписано з боку ПП фірма “Емія” не повноважною особою; ОСОБА_1 виступає у даному договорі з боку обох його сторін, у зв'язку з чим відповідачем заявлено клопотання про визнання договору НОМЕР_2 недійним; ПП фірма “Емія” пропонувала відповідачу укласти договір оренди спірного павільйону з 01.01.2006р, що свідчить про відсутність договірних відносин між ПП ОСОБА_1 та відповідачем; позивачем не доведе право власності ПП фірма “Емія” на спірний павільйон.
У судовому засіданні 06.07.2006р. у відповідності до ст.77 ГПК України було оголошено перерву.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд -
в с т а н о в и в:
01.05.2005р. між сторонами було укладено договір оренди НОМЕР_3, за умовами якого позивач передав відповідачу в тимчасове платне користування торгівельний павільйон НОМЕР_4 з підсобними приміщеннями загальною площею 13,5 м2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.
павільйон, який є об'єктом договору оренди НОМЕР_3 входить до складу торгівельного комплексу “ІНФОРМАЦІЯ_1”, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач, в свою чергу, користувався вказаним нежитловим приміщенням на підставі договору оренди НОМЕР_2 укладеного з ПП “Емія”, якій вказаний об'єкт оренди належить на праві приватної власності згідно рішення виконкому Миколаївської міської ради НОМЕР_5 (свідоцтво про право власності НОМЕР_6).
Позивач звернувся до суду з позовом про звільнення торгівельного павільйону НОМЕР_4 з підсобними приміщеннями загальною площею 13,5 м2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх вимоги позивач посилається на те, що за своєю правовою природою договір НОМЕР_3 є договором суборенди, і тому у зв'язку із закінченням строк дії основного договору НОМЕР_2, договір укладений з відповідачем також припинив свою дію в силу п.2 ст.774 ЦК України.
Листом від 25.03.2006р. позивач повідомив відповідача про відмову від договору суборенди та запропонував орендарю повернути приміщення.
Відповідачем вказаний лист було залишено без задоволення. Станом на день подання позову приміщення не звільнено, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Крім того, вимоги позивача про виселення відповідача ґрунтуються на відсутності у останнього будь-яких правових підстав для користування спірним об'єктом.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
28.04.2005р. між ПП “Емія” (орендодавець) та ПП ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди частини нежитлової споруди, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину нежитлової споруди загальною площею 256,7 кв.м, яка розташована у торгівельному комплексі за адресою: АДРЕСА_1, а саме торгівельні павільйони НОМЕР_7, НОМЕР_4, НОМЕР_8, НОМЕР_3, НОМЕР_9
Згідно п.4.4.4 Договору оренди НОМЕР_2 позивач мав право, без окремого дозволу орендодавця (ПП фірма “Емія”) надавати об'єкт оренди або його частини в суборенду третім особам у межах строку дії та на умовах даного договору.
Відповідно до п.9.1 Договору оренди НОМЕР_2 строк, на який його було укладено становить 11 місяців з моменту передачі об'єкту оренди згідно укладеного сторонами договору акту приймання-передачі.
Такий акт було складено та підписано учасниками договору 28.04.2005р.
Тобто, строк дії вказаного договору закінчився 28.03.2006р.
Оскільки відомостей стосовно продовження строку дії даного договору сторонами не надано, суд вважає доведеним той факт, що з 28.03.2006р. договір оренди НОМЕР_2 припинив свою дію.
Вказане підтверджується, зокрема і тим, що 02.04.2006р. між ПП ОСОБА_1 та ПП “Емією” було укладено інший договорі оренди частини нежитлової споруди, п.1.3 якого забороняє орендарю надавати об'єкт оренди в суборенду третім особам .
Стосовно правомірності укладання договору оренди НОМЕР_2 між ПП фірма “Емія” та ПП ОСОБА_1, його дійсності та виконання його сторонами, суд вважає за необхідне зазначити, що названий договір не є предметом розгляду у даній справі.
Окрім цього, у встановленому законом порядку вказаний договір не оспорювався та не визнавався недійсним.
За таких обставин, клопотання відповідача про вихід за межі позовних вимог та визнання договору оренди НОМЕР_2 недійсним, на тих підставах, що його укладено про “людське око”, без наміру сторін створити певні правові наслідки, задоволенню не підлягає.
Відносно права власності ПП фірма “Емія” на спірний павільйон, то це право також не є предметом розгляду у даній справі, тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача, викладеного у доповненнях до відзиву.
Згідно п.п.3.1 Договору НОМЕР_3 , прийом-передача об'єкта оренди повинна здійснюватись двохсторонньою комісією по акту приймання-передачі.
Судом були витребувані від сторін докази вжиття заходів для призначення своїх представників у склад двохсторонньої комісії для приймання-передачі об'єкту оренди.
Сторонами вказані вимоги суду виконані не були, акт приймання-передачі сторонами також не було надано. За таких обставин, суд вважає, що акт приймання-передачі сторонами взагалі не складався.
Однак, вказана обставина не може вважатись підставою для визнання договору оренди неукладеним, таким, що не набрав чинності або спростовувати сам факт користування відповідачем спірним приміщенням на умовах оренди, оскільки матеріали справи містять докази, які підтверджують, що відповідач не тільки користувався спірним приміщенням, а й сплачував орендну плату (арк. спр.61).
Відповідач наполягає на тому, що між сторонами не існує орендних або суборендних відносин. Заперечуючи проти існування орендних правовідносин, відповідач не надає ніяких доказів існування у нього інших підстав для користування спірним приміщенням, окрім того, що приміщення було викуплено. Але цей спір був предметом окремого позову.
Судом вказані заперечення відповідача відхиляються, оскільки по договору НОМЕР_3 відповідачу було передано одне з приміщень, яке було об'єктом оренди по договору НОМЕР_2 укладеному позивачем з ПП “фірма “Емія”. Факт користування відповідачем цим приміщенням підтверджений матеріалами справи.
Таким чином, між сторонами по справі склались саме суборендні правовідносини, оскільки саме поняття суборенди передбачає угоду про передачу орендарем, орендованого ним об'єкта оренди третій особі, що і має місце у даному спорі.
Посилання відповідача на те, що сплата орендних платежів не є належним доказом користування об'єктом оренди, а факт передачі об'єкту в оренду сторони поставили у залежність від дотримання певної процедури, на думку суду є надуманими, оскільки ст.34 ГПК України передбачає, що не можуть бути підтвердженими іншими засобами доказування факти, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування. Тобто належність чи неналежність доказів має бути встановлена тільки законодавчо, а не за угодою сторін.
Посилання відповідача на пропозицію ПП фірма “Емія” укласти з ним договір оренди з 01.01.2006р., як на підставу відсутності між сторонами договірних відносин по Договору від 01.05.2005р., не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки сам відповідач відмовився від укладання запропонованого договору, про що свідчить відсутність його підпису на договорі. Крім цього, наявність у ПП фірма “Емія” наміру укласти договір оренди з відповідачем не позбавляла ПП фірма “Емія” та ПП ОСОБА_1 розірвати укладений між ними договір оренди НОМЕР_2 у добровільному або судовому порядку.
Згідно п.6 ст.283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Тому при розгляді справи судом застосовуються положення, як Господарського, так і Цивільного кодексів України.
Відповідно до п.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає іншій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У відповідності до ч.3 ст.774 ЦК України до договору суборенди застосовуються положення про договір оренди.
Частина 3 ст.774 ЦК України передбачає, що строк договору суборенди не може перевищувати строку договору оренди.
Таким чином, зі спливом 28.03.2006р. строку дії договору оренди НОМЕР_2, відповідно до ч.2 ст.774 ЦК України, припинив свою дію і договір суборенди НОМЕР_10, укладений між позивачем та відповідачем.
Виходячи із вказаної норми, не має значення, чи закінчився строк, на який було укладено договір суборенди. Тому, заперечення відповідача стосовно неможливості встановити момент початку перебігу строку оренди по договору НОМЕР_3 , а відповідно і його закінчення, не приймаються судом до уваги.
Згідно ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.
Після отримання повідомлення позивача про припинення дії договору суборенди, відповідач повинен був негайно звільнити приміщення, орендовані ним на підставі договору суборенди, що не було зроблено останнім.
Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до положень ст.48 Закону України “Про власність”, положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на підставах передбачених законом або договором (титулярний власник).
Правомірність користування позивачем приміщеннями витікає з Договору оренди НОМЕР_2, укладеного з ПП “Фірма “Емія”.
У відповідності до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Одним із засобів захисту цивільних прав є припинення дії, яка порушує право.
Оскільки на день розгляду справи, відповідач продовжує користуватись спірними приміщеннями не маючи на це законних підстав, чим порушує права позивача щодо володіння та користування майном, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 44,49,82-85 ГПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Приватному підприємцю ОСОБА_2, АДРЕСА_2 (відомості про банківські реквізити відсутні, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_11) звільнити приміщення об'єкту оренди за договором оренди НОМЕР_3 - торгівельний павільйон НОМЕР_4 з підсобними приміщеннями загальною площею 13,5 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2 (відомості про банківські реквізити відсутні, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_11) на користь ПП ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_12 в МФ АТ “Укрінбанк”, МФО 326580, свідоцтво НОМЕР_13) 85,0 грн. держмита та 118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
|
Суддя |
О.Ф.Середа |