Справа № 658/1103/16-ц

(провадження № 2/658/583/16)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року м.Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області

в складі: головуючого - судді Терещенко О.Є.

при секретарі Оніщенко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Каховка, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної ради Херсонської області, треті особи: ОСОБА_2 міська рада, КП «Редакція газети «Каховська Зоря», ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови районної ради, поновлення на роботі,

в с т а н о в и в :

  30.03.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 02.04.2013 року за Розпорядженням голови ОСОБА_2 районної ради №14-ок його було звільнено з 01.04.2013 року з посади головного редактора комунального підприємства «Редакція газети «Каховська Зоря» на підставі його заяви про звільнення за власним бажанням.

Позивач вказував, що його звільнення відбулося незаконно, оскільки він написав заяву про звільнення в період тяжкого для нього життєвого періоду, знаходячись під психологічним тиском, який здійснювався на нього з боку трудового колективу даного підприємства, а також з боку поса-дових осіб ОСОБА_2 РДА.

Крім того, позивач вказував на те, що його було звільнено без відпрацювання двотижневого строку, а також при його звільненні керівництвом ОСОБА_2 районної ради не було отримано згоди від ОСОБА_2 міської ради та трудового колективу КП «Редакція газети «Каховська Зоря», чим порушено процедуру звільнення.

Позивач ОСОБА_1 просив поновити йому строк звернення до суду, визнати незаконним та скасувати розпорядження голови ОСОБА_2 районної ради №14-ок від 02.04.2013 року про його звільнення з 01.04.2013 року з посади головного редактора комунального підприємства «Редакція газети «Каховська Зоря»; поновити його на посаді головного редактора комунального підприємства «Редакція газети «Каховська Зоря».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої вимоги, наполягав на повному задоволенні позову.

Представник позивача – ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримала, наполягала на задоволенні позову.

Представники відповідача ОСОБА_2 РДА - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позовні вимоги визнав обгрунтованими, пояснивши, що при звільненні ОСОБА_1 було порушено процедуру звільнення, оскільки не було узгоджено його звільнення з ОСОБА_2 міською Радою. Не заперечували проти задоволення позову.

Представник третьої особи ОСОБА_2 міськради ОСОБА_7 позовні вимоги визнала обгрунтованими. Вирішення питання про поновлення позивачеві строку для звернення до суду з вказаним позовом просила вирішити на розсуд суду. Не заперечувала проти задоволення позову.

Представник третьої особи КП «»Редакція газети «Каховська Зоря» ОСОБА_8 позов не визнав та зазначив, що ОСОБА_1 пропустив строк для звернення до суду з вказаним позовом, а підстав вважати поважими причини пропуску цього строку відсутні. Просив відмовити в задоволенні позову.

Третя особа – головний редактор КП «Редакція газети «Каховська Зоря» ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача та третіх осіб, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до ви-сновку, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно розпорядженню голови ОСОБА_2 районної ради №14-ок позивача ОСОБА_1 було звільнено з 01.04.2013 року з посади головного редактора комунального підприємства «Редакція газети «Каховська Зоря» за власним бажанням, відповідно ст. 38 КЗпП України (а.с.8).

Підставою для винесення наведеного розпорядження голови ОСОБА_2 райради стала заява ОСОБА_1 про звільнення його з займаної посади головного редактора газети «Каховська Зоря» за власним бажанням, про що свідчить її копія (а.с.14).

Згідно ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання;... а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Тобто обов'язок попередити адміністрацію про звільнення за два тижні покладено на працівника, проте законодавець не забороняє, а навіть зобов'язує роботодавця звільнити працівника раніше цього строку, якщо це зумовлено неможливістю продовжити роботу.

Оскільки позивач зазначив дату бажаного звільнення – з 01.04.2013 року, власник під-приємства звільнив його в день зазначений в заяві про звільнення.

Судом встановлено і не оспорюється сторонами, що позивач після зазначеної ним дати звільнення припинив виконання своїх посадових обов’язків, що відповідає вимогам ст. 38 КЗпП Ук-раїни.

Під час судового розгляду встановлено що заяву про звільнення позивач ОСОБА_1 складав власноручно і подав її спеціально 01 квітня 2013 року, як він сам зазначив «в ОСОБА_9».

Суд критично відноситься до стверджень позивача про те, що заяву про звільнення за влас-ним бажанням він писав під психологічним тиском на нього з боку керівництва відповідача, ос-кільки з його ж поянень вбачається, що голова ОСОБА_2 районної ради особисто запевняв його залишитися на посаді і продовжувати працювати, але через постійні конфлікти з колективом позивач вирішив залишити сою посаду.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.12.2010 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» по справам про звільнення за ст.38 КЗпП Украї-ни суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_3 не надали пояснень, які б свідчили про наявність примусу з боку керівництва ОСОБА_2 районної Ради або психологічного тиску на позивача з метою його звільнення; свідчення цих свідків узгоджуються між собою та не є суперечливими.

Відповідно до  ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язується довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, суд вважає, що позивач в підтвердження своїх доводів не надав суду доказів, що на нього з боку керівництва ОСОБА_2 райради чинили психологічний тиск та заяву про звільнення він написав вимушено, перебуваючи під тиском адміністрації роботодавця.

За таких обставин суд приходить до висновку що відповідач підставно, відповідно до волевиявлення позивача ОСОБА_1 та положень ст. 38 КЗпП України, звільнив його за власним бажанням.

Що стосується вимог позивача про те, що при його звільненні було порушено процедуру звільнення, то судом встановлено наступне.

З пояснень позивача та зі змісту його трудової книжки втановлено, що ОСОБА_1 з 21.05.1987 року обіймав посаду редактора ОСОБА_2 місцевої районної газети «Зоря комунізму» на підставі наказу №25-Л від 08.06.1987р. В подальшому його було затверджено редактором міськ районної газети «Зоря комунізму» відповідно до Постанови пленуму ОСОБА_2 міської КПУ, протокол №1 від 27.10.1990 р (а.с.17-18).

02 січня 1991 року міськрайонну газету «Зоря комунізму» перейменовано в газету «ОСОБА_2 зоря» (наказ №1 від 02.01.1991р), 16.03.2007р газету «ОСОБА_2 зоря» перейменовано в комунальне підприємство «Редакція газети «Каховська Зоря» на підставі рішення Х-сесії ОСОБА_2 міської Ради V- скликання №112 від 16.03.2007р.

02.04.2013 р відповідно до Розпорядження Голови ОСОБА_2 районної ради №14- ок ОСОБА_1 було звільнено з 01 квітня 201 Зр з посади головного редактора комунального підприємства «Редакція газети «Каховська Зоря», як зазначено в розпорядженні підставою звільнення була заява за власним бажанням.

Позивач вважав, що його звільнення здійснено з порушенням ряду нормативних актів, а саме Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також Статуту Комунального підприємства «Редакція газети «Каховська Зоря».

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти відповідність законові.

Згідно ст. 21 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" редакція діє на підставі свого статуту та реалізує програму друкованого засобу масової інформації, затверджену засновником (співзасновниками).

Відповідно до змісту от.22 Закону у статуті редакції, крім інших положень, визначаються також органи управління редакції, порядок їх формування, компетенція та повноваження журналістського і трудового колективі та їх виборних органів, інші положення.

Згідно ст.9 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», відносини між співзасновниками друкованого засобу масової інформації, щодо його заснування та діяльності визначаються установчим договором, який укладається між ними відповідно до чинного законодавства України.

Позивач вказував і це не заперечується іншими учасниками процесу, що при створенні комунального підприємства «Редакція газети «Каховська Зоря» співзасновники не укладали установчий договір, тому Статут підприємства є головним регулюючим документом діяльності газети щодо будь-яких питань, що виникають у процесі функціонування підприємства. Всю відпо-відальність за правильність його оформлення і подальшого використання в діяльності несуть особи, які його підписали.

Згідно ст. 8 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", особа, яка заснувала друкований засіб масової інформації, є його засновником. Особи, які об'єд-налися з метою спільного заснування видання, ввжаються його засновниками.

Пунктом 13 Статуту комунального підприємства (далі-КП) визначено, що співзасновника-ми комунального підприємства редакція газети «ОСОБА_2 зоря» є - ОСОБА_2 районна рада, ОСОБА_2 міська рада та інтелектуальним засновником є трудовий колектив редакції газети «Каховська Зоря» (а.с.9-13).

Пунктом 5.1 Статут визначено, що вищим органом управління редакції є Збори За-сновників, кожен Засновник, незалежно від розміру внеску до статутного фонду, подає до вищого органу п'ять осіб, які призначаються за розпорядженнями Засновників.

Згідно з статтею 23 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», редактор (головний редактор) друкованого засобу масової інформації є керівником ре-дакції, уповноваженим на те засновником (співзасниками). Редактор (головний редактор) призна-чається (обирається) на посаду і звільняється з посади в порядку, встановленому засновником (співзасновниками) у статуті редакції відповідно до чинного законодавства України про працю.

Як вбачається із Статуту комунального підприємства «Редакція газети «Каховська Зоря» від 11 квітня 2007 року головний редактор газети призначається і звільняється з посади рішенням сесії ОСОБА_2 районної ради за згодою ОСОБА_2 міської ради та трудового колективу Редакції (п.7.1, п.7.4), що узгоджується з п.7 ч.І ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в якому визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної ради вирішується пи-тання заснування засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх керівників (а.с.9-13).

Відповідно до пункту 5.3. Статуту, визначено, що до виключної компетенції повноважень зборів Засносників належить призначення та звільнення з посади головного редактора. З урахуванням наведеного, вбачається, що підставами для виникнення трудових відносин між ОСОБА_2 районною радою та головним редактором газети є саме рішення районної ради про призначення останнього на посаду. Припиненням трудових відносин з урахуванням положень Статуту та вимог законодавства є рішення районної ради про відкликання головного редактора з посади.

Таким чином, у зв'язку з особливостями виникнення та припинення трудових відносин у сфері, що пов'язана з діяльністю засобів масової інформації, посада головного редактора друкованого засобу масової інформації, яку обіймав ОСОБА_1, могло відбутись лише за згодою більшості з п'яти представників Засновників, тоді як загальні збори Засновників комунального підприємства не збирались, питання про звільнення ОСОБА_1 на обговорення трудового колективу взагалі не виносилось, ОСОБА_2 міська рада згоди на звільнення ОСОБА_1 не надавала, оскільки всупереч вимогам пункту 7 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самврядування» на пленарному засіданні відповідача відповідне рішення не приймалось.

Таким чином, суд вважає обгрунтованими доводи позивача, що, приймаючи оскаржуване розпорядження №14-ок про звільнення ОСОБА_1, голова районної ради вийшов за межі своїх повноважень. Вирішення питань, що відносяться до виняткової компетенції Ради, а саме: призначення і звільнення керівників засобів масової інформації відповідної ради, в повноваження голови ради не входять.

Суд погоджується з позицією позивача, що аналіз вказаних обставин свідчить про те, що всі питання стосовно звільнення головного редактора можуть вирішувати виключно Засновниками ОСОБА_2 районною радою, ОСОБА_2 міською радою і затверджуватися на сесії районної ради за попередньою згодою ОСОБА_2 міської ради та трудового колективу, що в даному випадку не було виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, суд вважає обгрунованою вимогу позивача про визнання незаконним та скасування розпорядження голови ОСОБА_2 районної ради за №14-Ок від 02.04.2013 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного редактора комунального підприємства «Редакція газети «Каховська Зоря».

Разом з цим, суд не може залишити поза увагою, що відповідно ч.1 ст. 233 КЗпП Укра-їни працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він ді-знався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місяч-ний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» N 9 від 06.11.1992 року визначено, що встановлені статтями 228, 223 КЗпП стро-ки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зо-бов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює  або  вважає  неможливим  поновити порушений строк.

Передбачний ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Пропуск без поважних причин строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові, однак якщо суд установить, що останній є необґрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав.

Судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1 з посади головного редактора комунального підприємства «Редакція газети «Каховська Зоря» було проведено відповідно до наказу від 01.04.2013 року, на підставі його заяви, з наказом про звільнення він ознайомився в той же день та отримав розрахунок і трудову книжку. Але, з позовом про поновлення на займаній раніше посаді він звернувся тільки 30.03.2016 року, тобто через три роки з моменту звільнення, чим пропустив строк, передбачений ст.233 КЗпП України. При цьому, в порушення вимог ст.60 ЦПК України позивач не навів суду доказів поважності причин пропуску цього строку.

Суд не може погодитися з посиланням позивача на поважність пропуску строку на звернення до суду, у зв'язку з погіршенням його стану здоров'я та перебуванням у пригніченому стані через тяжкі сімейні обставини, оскільки з наданих суду доказів, не вбачається, що стан здоров'я позивач був таким, що не дозволяв йому скористатися своїм правом на звернення до суду з даним позовом для захисту своїх прав в межах встановленого строку. Крім того, позивач мав можливість скористатися правовою допомогою фахівців у галузі права, але не прийняв для цього заходів.

Визнання відповідачем позову в частині визнання поважним причин пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до суду з позовом суд вважає таким, що суперечить вимогам Закону, а тому не може прийняти його до уваги.

За таких обставин, оскільки позивач пропустив строк на звернення з даним позовом до суду, належних доказів поважності пропуску строку на звернення до суду встановленого ч.1 ст. 233 КЗпП України ним надано не було, суд не вбачає законних підстав для поновлення цього строку, а тому відмовляє позивачу у задоволені його позову з підстав пропуску строку на звернення до суду без поважної причини.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 64, 84, 88, 212-215, 218 ЦПК України,

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної ради Хер-сонської області, треті особи: ОСОБА_2 міська рада, КП «Редакція газети «Каховська Зоря», ОСОБА_14, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови районної ради, поновлення на роботі – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення су-дового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, як-що апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не ска-совано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. Є. Терещенко