справа № 2-а- 1365 /09

 

 

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 24 вересня  2009 року                                                                                                         м. Полтава            

Колегія суддів Полтавського окружного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -  Чеснокової А.О.

суддів - Серги С.М., Клочка К.І.

при секретарі:       Лисенко М.С.

 за участю:

представника відповідача - Міністерства юстиції України - Чемериса В.М.

           

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві справу за адміністративним позовом Пилипчук Лідії Іванівни  до Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області, Міністерства Фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Міністерства юстиції України про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

 

В С Т А Н О В И Л А:

 

У серпні 2008 року позивач Пилипчук Л.І.  звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області, Міністерства Фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Міністерства юстиції України, в якому просила стягнути з Державної судової адміністрації України шляхом списання з рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритому в Державному казначействі України, МФО 820172, на її користь заборгованість по заробітній платі за період  з 01.01.2001 року по 30.04.2007  року в сумі 82545 грн. 68 коп .

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що вона  працює суддею Октябрського районного суду м. Полтави з 11.06.1991  року, відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 05.03.2002 року № 220/2002 "Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв'язку з додатковим навантаженням" була встановлена щомісячна надбавка за напруженість та складність роботи у розмірі 80 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Як вбачається з розрахункових листів  по заробітній платі, за період з 01   березня 2002  року по   31 грудня 2005  року включно, заборгованість по виплаті зазначеної 80 відсоткової надбавки складає 26447 грн. 96 коп .  Пунктом 2 Указу Президента України від 10.07.1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" передбачена щомісячна виплата суддям надбавок за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи у розмірі 75 відсотків окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас судді. За період з 01   січня 2001  року по 31 грудня 2005 року заборгованість по виплаті 75 відсоткової надбавки становить 27875 грн. 42 коп . Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995 року за № 584/95 судді звільнені від сплати прибуткового податку. В зв'язку з набранням чинності з 01.01.2004 року Закону України «Про податок з фізичних осіб», який передбачає лише соціальні пільги по сплаті сказаного податку, протягом періоду часу з 01.01. 2004 року по 30 квітня 2007 року з нарахованої їй заробітної плати було утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі - 15041 грн. 24 коп . Крім того, з суми відшкодування за санаторно-курортне лікування за 2005-2006  роки було утримано податку в сумі 284 грн. 86 коп.  Згідно ч. 2 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому  відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Постановою Кабінету Міністрів України № 514 від 30 червня 2005 року встановлений посадовий оклад Голови Верховного Суду України в розмірі 15 розмірів мінімальної заробітної плати. Зазначена постанова набрала чинності з 01 червня 2005 року, отже із вказаної дати посадові оклади суддів не могли бути меншими від 50 відсотків окладу Голови Верховного суду України. Згідно розрахунку сума різниці посадового окладу, розрахованого відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України "Про статус суддів", та фактично нарахованого за період з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року становить 11396 грн. 20 коп.   Позивач вважає, що дані суми повинні бути їй виплачені.

В судове засідання позивач не з'явилась, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить розписка, яка знаходиться в матеріалах справи, надала до суду заяву, в якій просила слухати справу за її відсутності.

Представник відповідачів Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать розписки, наявні в матеріалах справи, надав до суду заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що Державна судова адміністрація України та Територіальне управління  Державної судової адміністрації в Полтавській області виконували в повному обсязі свої завдання, діяли згідно Законів України про Державний бюджет на 2004-2008 роки, Бюджетного кодексу України та статті 68 Конституції України, яка передбачає обов'язкове виконання самої Конституції та законів України, а отже їх дії ґрунтуються на законі і цілком правомірні, та просив відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник відповідача Міністерства юстиції України  надав до суду заперечення на позовну заяву,  в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на обставини викладені у запереченні.

В судове засідання Відповідач Державне казначейство України не з'явився, надав суду заперечення на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволені позовних вимог та справу слухати без участі його представника.

В судове засідання відповідач Міністерство Фінансів України не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка, яка знаходиться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив.

Керуючись ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін, оскільки, про розгляд справи вони були повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановила наступне.

Позивач Пилипчук Л.І.  працює суддею Октябрського районного суду м. Полтави з 11.06.1991 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від  10 липня 1995 року № 584/95, надано керівникам судів право: установлювати суддям за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи надбавки в розмірі до 75 відсотків посадового окладу з урахуванням  доплати за кваліфікаційний клас у межах фонду заробітної плати суду.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України "Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв'язку з додатковим навантаженням" від 05 березня 2002 року № 220/2002, рекомендовано керівникам судів загальної юрисдикції встановлювати, виходячи з рівня кваліфікації судді, здійснюваних ним додаткових функцій, участі у правовій експертизі нормативно-правових актів і проектів таких актів, у підвищенні професійного рівня суддів та рівня правової освіти населення: щомісячну надбавку за напруженість та складність роботи - у розмірі 80 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

 Тобто на підставі вказаних указів призначення та розмір надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи і надбавки за напруженість та складність роботи повинні були встановлені кожному судді індивідуально. Дані укази мають рекомендований характер і не дають підстав вважати зазначені вище надбавки обов'язковими.

Крім того, дані надбавки встановлюються на підставі наказів керівника суду. Відповідно до повідомлення № 10459 від 13.07.2009  року Октябрського районного суду м. Полтави, яке знаходиться в матеріалах справи,  в період з 01 березня 2002 року по 01 січня 2008 року накази відносно Пилипчук Л.І.  "Про встановлення надбавки" за напруженість та складність роботи у розмірі 80% посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас судді, передбаченої указом Президента України від 05 березня 2002 року № 220/2002 "Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв'язку з додатковим навантаженням" та за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи (надбавки за інтенсивність) у розмірі 75% окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас судді, передбаченої Указом президента України від 10 липня 1995 року № 584 "Про додаткові заходи соціального захисту суддів" - не виносились.

У зв'язку з набранням чинності з 01.01.2004 року Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", який передбачає лише соціальні пільги по сплаті зазначеного податку, з листопада 2004 року по 30.04.2007 року з нарахованої позивачу заробітної плати  та з відшкодування за санаторно-курортне лікування  було утримано податок з доходів фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, а саме: з довідки ТУ ДСА в Полтавській області № 1382 від 30.05.07  р. із заробітної плати позивача утримано прибутковий податок в розмірі 15041 грн. 24 коп ., та з довідки - № 1559  від 10.08.2007 р. з відшкодування за санаторно-курортне лікування суддям утримано податок в розмірі 284 грн. 86 коп.

Проблемою даного спору є правомірність утримання та сплати позивачем податку з доходів з фізичних осіб, можливість вважати зазначену сплату втратою частини заробітку, право на компенсацію зазначеної втрати за рахунок сплаченого податку, а також обов'язки відповідачів, виходячи з їх владних управлінських функцій відшкодувати зазначену компенсацію.

Таким чином, наявність спору, пов'язаного з проходженням публічної служби суб'єктів владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, обумовлюють розгляд даної справи в межах адміністративного судочинства і визначають три різновиди (напрями) дослідження спірних правовідносин, а саме податкових; правовідносин, пов'язаних з публічною службою та пов'язаних зі здійсненням суб'єктами владних повноважень владних управлінських функцій.

Щодо податкових відносин.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-4, яким запроваджений податок з доходів фізичних осіб, який відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року №1251-12 належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових) платежів.

  Зазначений Закон, серед іншого, визначає: платників податку (стаття 2), об'єкт оподаткування (стаття 3), загальний оподатковуваний дохід, у тому числі місячний (пункт 4.2 статті 4,), доходи, які не включаються до складу загального оподатковуваного доходу (пункт 4.3 статті 4), податкові соціальні пільги (стаття 6), ставки податку (стаття 7), порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету (стаття 8), прикінцеві положення (стаття 22).

     Відповідно до вимог зазначеного Закону ТУ ДСА в Полтавській  області утриманий та перерахований до Державного бюджету України, а позивачем, як платником податку сплачений податок з доходів фізичних осіб.

      Пунктом 22.2 статті 22 зазначеного Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

Пунктом 22.7 статті 22 вищенаведеного Закону передбачено, що суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

 Аналіз норм наведеного підпункту посвідчує помилковість їх застосування до спірних відносин, оскільки вони жодним чином не торкаються оподаткування доходів суддів. Інших норм, які б звільняли суддів від сплати податку з доходів фізичних осіб або передбачали компенсацію втрат доходів від сплати прибуткового податку нормами наведеного Закону, нормами інших законів з питань оподаткування не передбачено.

Пунктом 22.12.1 пункту 22.12 статті 22 зазначеного Закону, у зв'язку з набранням чинності цим Законом, рекомендовано Президенту України скасувати укази Президента України, які стосуються оподаткування доходів фізичних осіб (прибуткового податку з доходів громадян).

 Указом Президента України від 25 грудня 2003 року № 1497/2003 визнані такими, що втратили чинність з 1 січня 2004 року, у тому числі абзац четвертий статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", який встановлював, що заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи.

  Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідачем обґрунтовано утримано, а позивачем правомірно сплачений податок з доходів фізичних осіб у відповідних звітних періодах 2004 - 2007 роках, як плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом (абзац 1.13 статті І).

 Зазначений податок сплачений в межах податкових відносин, на користь Державного бюджету України, і може бути повернутий (стягнений) з Державного бюджету у разі помилкової та/або надмірної сплати, за правилами бюджетного та податкового законодавства, відповідно стаття 50 Бюджетного кодексу України та стаття 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

   Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає перерахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України, частина четверта статті 50 якого передбачає зарахування податків безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України. Зазначений рахунок є основним рахунком держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року № 122 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року за № 594/6882).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що утриманий із заробітної плати податок не повинен бути компенсований позивачу.

 Щодо публічної служби.

 В розумінні пункту 15 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України професійна діяльність суддів є публічною службою.

  Відповідно до частини першої статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Конституційні засади правосуддя закріплені розділом 8 Конституції України. Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлення загального порядку забезпечення діяльності судів та регулювання інших питань судоустрою визначається Законом України "Про судоустрій України".

  Закон України "Про статус суддів" визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.

   Стаття 11 Закону України "Про статус суддів" передбачає забезпечення незалежності суддів, яка, серед іншого, забезпечується матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу. Матеріальне і побутове забезпечення суддів визначене статтею 44 зазначеного Закону, частина перша якої передбачає склад заробітної плати.

 Жодна з наведених норм не визначає компенсацію від втрати заробітної плати, пов'язаної із справлянням податку за Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".  

  Частина 8 статті 14 Закону України "Про судоустрій України" передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

    Частина 3 статті 11 Закону України "Про статус суддів" передбачає, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами. Оскільки нормами зазначених законів як компенсація від втрати заробітку, так і виплата заробітної плати без стягнення податку з доходів фізичних осіб не передбачена, підстави вважати порушеними у межах спірних відносин дані норми відсутні.

   Відповідно до "Положення про Державне казначейство України", затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232, Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковується. Зазначеним Положенням встановлені основні завдання, функції як засіб здійснення повноважень до покладених на нього завдань, та права. У межах спірних відносин відсутні будь-які неправомірні дії з боку Державного казначейства України щодо позивача. Оскільки підстави для стягнення заявлених сум з Державного бюджету України відсутні, стосовно зазначеного відповідача слід відмовити у задоволенні позовних вимог.

    Згідно з "Положенням про Державну судову адміністрацію України", затверджене Указом Президента України від 3 березня 2003 року №182/2003, Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Серед інших завдань, покладених на Державну судову адміністрацію України, підпунктом 13 пункту 4 передбачене виконання функцій головного розпорядника бюджетних коштів, передбачених на фінансове забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування, інших органів і установ судової системи та ДСА України, а підпункт 14 даного пункту передбачає здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставні, а також працівників апаратів судів.

      Державна судова адміністрація України виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів, виходячи з чого вона подає до Міністерства фінансів України бюджетний запит, тобто розрахунки необхідних витрат судової влади, визначених відповідно до Закону України "Про статус суддів" та інших нормативно-правових актів для закладення їх до проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Розподіл коштів за напрямками видатків Державна судова адміністрація України як головний розпорядник коштів здійснює самостійно.

       Зазначений Закон та інші нормативно-правові акти не передбачають право суддів на заявлену компенсацію, що обумовлює неможливість включення її сум до бюджетного залиту.

       Таким чином, жодний із відповідачів при здійсненні своїх владних управлінських функцій не порушив права позивача.

       Колегія суддів вважає, що надання судді за рахунок Держави матеріального і соціального захисту, у тому числі заробітної плати, що відповідає його високому статусу є гарантією забезпечення незалежності. В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи від 13 жовтня 1994 року № (94) 12 (994 323) зазначається, "Незалежність, дієвість та роль суддів має забезпечити те, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе". Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

 Однак вирішувати зазначене питання з порушенням норм чинного законодавства є неприпустимим.

Приймаючи до уваги, що відносно Пилипчук Л.І.  керівником суду не виносилися накази про призначення надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи і надбавки за напруженість та складність роботи в період з 01   березня 2002 року по 31 грудня 2005 року , а також те, що законодавством України не передбачено право позивача на отримання компенсації за сплату податку з доходів з фізичних осіб, оскільки виплату такої компенсації не передбачено, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині.

Що стосується виплати посадового окладу, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 44 Закону України "Про статус суддів" розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови  Верховного Суду України" (набрала чинності 01 червня 2005 року)  встановлений посадовий оклад Голови Верховного Суду України в розмірі 15 розмірів  мінімальної  заробітної плати.   

03.09.2005 року Кабінет Міністрів України своєю Постановою № 865 «Про оплату праці суддів» привів посадові оклади суддів усіх судів України до вимог ст.. 44 Закону України «Про статус суддів». Однак п. 5 зазначеної Постанови було встановлено, що вона набирає чинності з 01.01.206 року.

Проте, Постановою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2007 року п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» № 865 від 03.09.2005 року визнано незаконним та встановлено допустити поворот виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» № 865 від 03.09.2005 року, визнавши, що вона підлягає застосуванню одночасно з Постановами № 513 та № 514, тобто з 01.06.2005 року.

Таким чином, підтверджується право позивача на отримання заборгованості.

Статтею 83 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" установлено з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні на місяць.

 

 

 

Період	кількість робочих днів у місяці	кількість відпрацьованих днів у місяці	нарахований і сплачений оклад в грн.	оклад за законом  в грн.	різниця окладу  в грн.
червень 2005 року	20	20	430,00	2175,00	1745,00
липень 2005 року	21	21	430,00	2325,00	1895,00
серпень 2005 року	22	11	215,00	2325,00	947,50
вересень 2005 року	22	22	430,00	452,73	2060,00
жовтень 2005 року	21	15	307,14	2490,00	1471,43
листопад 2005 року	22	13	254,09	2490,00	1217,27
грудень 2005 року	22	22	430,00	1924,09	2060,00
Всього	150	124	2496,23	14181,82	11396,20

    Згідно розрахунку сума різниці посадового окладу, розрахованого відповідно до п. 2 ст. 44 Закону України та фактично нарахованого за період з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року становить 11396 грн. 20 коп.

    Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги   Пилипчук Л.І.  про стягнення заборгованості по заробітній платі в частині стягнення різниці окладу в сумі 11396 грн. 20 коп. підлягають задоволенню.   

Щодо стягнення судових витрат, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 87 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 94. КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу до тієї частини вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Згідно ст. 94 КАС України, суд розглядає питання про розподіл лише підтверджених документально судових витрат. Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав платіжного документу, який би підтверджував заявлені суми понесених витрат на оплату висновку спеціаліста.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частини відшкодування судових витрат на оплату висновку спеціаліста задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 71, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

 

П О С Т А Н О В И Л А:

 

Позовні вимоги Пилипчук Лідії Іванівни  до Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області, Міністерства Фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Міністерства юстиції України про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.

Стягнути з Державної судової адміністрації України шляхом списання з рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритому в Державному казначействі України, МФО 820172, на користь Пилипчук Лідії Іванівни  заборгованість по заробітній платі за період  з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року в сумі 11396 грн. 20 коп. (одинадцять тисяч триста дев'яносто шість) грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

 

Головуючий:                                         А.О. Чеснокова

    Судді:                                                                                                    С.М. Серга

                                                                                                                    К.І. Клочко

                             

Повний текст постанови виготовлений 29  вересня 2009 року.