Справа №2-а-2741/09 08.09.2010 08.09.2010 08.09.2010

Провадження №5625/10

Справа № 22ц-5625/10 Суддя 1-й інстанції Беспрозванний О.В.

Категорія - 57 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Рішення

Іменем України

08 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Славгородської Н.П.,

суддів : Кушнірової Т.Б., Базовкіної Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу

за апеляційною скаргою

управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня 2009 року у справі

за позовом

ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі – УПФ)

про

визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до УПФ, в якому посилався на неправомірні дії щодо не нарахування та невиплати йому як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон від 18 листопада 2004 року) за період 2006 – 2008 роки та просив стягнути з УПФ недоплачену суму такого підвищення за вказані роки.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність УПФ та зобов'язано здійснити перерахування та виплату доплати до пенсії за 2007 рік в сумі 1 453,71 грн., а також з 1 січня 2008 року відповідно до ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року та сплачувати у передбачених законом розмірах. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову суду скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.

Положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Однак, згідно з пунктом 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року було зупинено на 2006 рік.

До того ж, Законом України від 19 січня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» із положень Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено пункт 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Між тим, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року не приймалось рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, безпосередньо у 2006 році запроваджено не було.

В свою чергу, пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року зупинено на 2007 рік із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року із урахуванням ст. 111 цього ж Закону.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в іншій редакції, яка зазначає виплату цього підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни.

Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, мають діти війни в 2007 році - з 9 липня до 31 грудня та в 2008 році - з 22 травня по 31 грудня.

Суд першої інстанції, який розглядав на той час справу за правилами адміністративного судочинства, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування в 2007 році та 2008 році (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Разом з цим, суд, розглядаючи позов, допустив помилку при визначенні періоду, за який необхідно робити таке перерахування у 2008 році, оскільки така дія УПФ повинна була проводитися лише з 22 травня 2008 року.

В той же час, покладаючи на УПФ обов’язок виплатити підвищення до пенсії в грошовому виразі, суд першої інстанції не врахував те, що суд може лише визнати дії суб’єктів владних повноважень незаконними та покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за відповідний рік, і не є уповноваженим органом проводити розрахунок суми заборгованості.

Крім того, в резолютивній частині рішення суд не зазначив розмір підвищення до пенсії, який УПФ повинно нарахувати та виплатити позивачу.

За таких обставин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня 2009 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком за розміром, встановленим ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати.

Рішення апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді