Україна   ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

  

 10 березня 2009 р.                                                                       справа № 2а-1898/09/0570

 

час прийняття постанови:  

 

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

 

головуючого                                                  судді  Стирана В.В.

 

при секретарі                                                  Цургановій Г.В.

 

за участю:          

позивача

ОСОБА_1

представника відповідача          

Борзило О.С.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом                                              ОСОБА_1       

 

до                                                             Головного управління Міністерства внутрішніх

                                                                справ України в Донецькій області 

 

про                                                           визнання протиправною бездіяльності щодо

                                                                отримання вихідної при звільненні та одноразової

                                                                допомоги у разі інвалідності працівника міліції,

                                                                зобов'язання вчинити певні дії та

                                                                відшкодування моральної коди  

 

третя особа            Головне управління Державного казначейства

                                                                України у Донецькій  області 

 

                                                    В С Т А Н О В И В

 

             Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо отримання вихідної допомоги при  звільненні та одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції, зобов'язання вчинити певні дії та  відшкодування моральної коди, (ухвалою суду до участі у розгляді справи залучено Головне управління Державного казначейства України у  Донецькій області).  

             В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 01.07.2008 року його було звільнено з органів внутрішніх справ у запас через хворобу. Вислуга років складає 11 років. 

    При звільненні із ОВС відповідачем було нараховане йому вихідну допомогу  у розмірі 13011,74 грн.

    Із нарахованої до сплати суми ГУМВС виплатило йому 3000 грн.

    Також,  при звільненні йому було призначена одноразова грошова допомога у розмірі 18360 грн.   

    За його звернення до відповідача з питання виплати вихідної допомоги  йому було відмовлено у зв'язку із відсутністю грошових коштів та недостатнім фінансуванням, що вважає протиправною бездіяльністю.

    Просив стягнути  з відповідача на його  користь недоплачену суму вихідної допомоги у розмірі 10011,74 грн. та одноразову грошову допомогу у разі інвалідності працівника міліції у розмірі 18360 грн., стягнути  суму інфляції за весь час невиплати йому вихідної допомоги у сумі 724,72 грн. та одноразової грошової допомоги у сумі 973,08 грн.,  3% річних за пропуск встановлених законодавством строків виплати вихідної допомоги  в сумі 181,70 грн. та одноразової грошової допомоги у сумі 277,70 грн. 

    Крім того, вважає, що бездіяльністю відповідача йому спричинено моральну шкоду, яка виразилася у тому, що він не має можливості купувати потрібні йому ліки, йому приходиться брати гроші у борг,що принижує його, він став дратівливим, що призвело до погіршення стосунків у родині.

    Моральну шкоду оцінює у 10000 грн, яку просив стягнути з відповідача.

    Позивач  судовому засіданні наполягав на задоволенні позову, свою позицію мотивував аналогічно викладеному у позовній заяві. Просив позов задовольнити. 

    Представник відповідача  у судовому засіданні позов визнав частково, суду надала письмові пояснення, вказав, що ГУМВС не відмовляється від заборгованості по вихідній  та одноразовій допомогах , яка буде погашатися при надходженні коштів, пропорційно перед всіма звільненими працівниками з ОВС. Фінансування підрозділів ОВС України  провадиться лише на 50-55% від потреби.  Таким чином, вважає, що несвоєчасна виплата позивачу грошової допомоги не є порушенням його прав, оскільки грошові кошти з державного бюджету на ці витрати не виділяються.

    Представник третьої особи у судове засідання не зявився за невідомою суду причиною, про день і час слухання справи повідомлений,суду надано клопотання  про розгляд справи у його відсутності.          

    Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши, дійшов висновку про наступне.

ОСОБА_1 проходив військову  службу у ГУМВС України у Донецькій області, остання посада - старший слідчий СУ ГУМВСУ області 

Наказом ГУМВС України у Донецькій області від 28.06.2008 року № 316 о\с його було звільнено з ОВС за хворобою у запас.

    При звільнені у запас позивач  повинен був одержати вихідну допомогу при звільненні та одноразову грошову допомогу у разі інвалідності працівника міліції.

    Заборгованість ГУМВС України у Донецькій області  перед  ОСОБА_1  по вихідній допомозі складає 10011,72 грн., по одноразовій допомозі - 18360 грн.

              У добровільному порядку відповідач вказані суми позивачу не виплачує.

              Позивач із вказаною бездіяльністю відповідача не погоджується та вважає, що відповідачем порушуються права, свободи та інтереси позивача, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

  Проблемою даного спору є питання щодо виплати  вихідної допомоги.

     Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на   відповідача,   якщо   він заперечує проти адміністративного позову.

    Суд вважає, що відповідачем не доведено суду правомірність своїх дій щодо відмови  у виплаті вихідної допомоги з наступних підстав. 

    Згідно із ч.1 ст.9 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених  з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу  та  деяким  іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом  та  звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку  із  скороченням  штатів  або  проведенням  організаційних заходів,  закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов  контракту  командуванням,  виплачується  одноразова  грошова допомога  в  розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за  кожний повний календарний рік служби.  

    Судом встановлено та не спростовано представником відповідача, що ГУМВС України в Донецькій області було нараховане позивачу вихідну допомогу у розмірі 13011,72 грн. та виплачено з цієї суми 3000 грн.

    Позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із отриманою травмою, у період проходження служби в ОВС та втрати 40 % професійної  працездатності.

    У відповідності до п.1  Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 12.05.2007 року  № 707, одноразова грошова допомога виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи.  

    Судом встановлено та не спростовано  представником відповідача, що ГУМВС України в Донецькій області було нараховане позивачу одноразову грошову допомогу у разі інвалідності працівника міліції у розмірі 18360 грн., сума якої не виплачена.

    Відповідно до п.10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. N 114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ  користуються  всіма соціально-економічними,  політичними та особистими правами і свободами,  виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією УРСР та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов  служби, визначаються    законодавством,    Присягою,   статутами   органів внутрішніх справ і цим Положенням.

          Як убачається з ч. 2 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які на військовій службі в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

 Згідно статті 2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

          Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо відсутності бюджетних коштів на виплату вихідної допомоги, оскільки,   Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20рп-/2004 по справі № 1-27/2004 за конституційним поданням Народних Депутатів України щодо відповідності Конституції України /конституційності/ положень статей 44,47,78,80 Закону України «Про бюджет України на 2004 рік…» визначено правову позицію даного суду з питань обмеження гарантій та компенсацій військовослужбовцям. Згідно з нею, комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту останніх, зумовлений особливістю їх професійних обов'язків. Здійснення, таких заходів не залежить від наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

             З метою поновлення порушеного права позивача, керуючись ч.2 ст.11 КАС України, відповідно до якої, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо необхідно для повного захисту прав, свобод  та інтересів сторін, в зв'язку з чим, суд, з урахуванням вищевикладеного, визнає бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу  вихідної допомоги при звільненні та одноразової грошової допомоги   у разі інвалідності працівника міліції протиправною, та  задовольняє позов у частині зобов'язання відповідача виплатити  користь позивача  недоплачену суму вихідної допомоги у розмірі 10011,74 грн. та одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції  у розмірі  18360 грн.

             Щодо вимог позивача про стягнення невиплачених сум із урахуванням компенсації та індексації, то суд вважає, що позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню з наступних підстав.  

               У відповідності до ч.1 ЗУ  «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

               Згідно із ч.2 ЗУ  «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії;  соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

  Таким чином, оскільки виплата суми вихідної допомоги при звільненні  та одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції має разовий характер, то зазначені сума не підлягає компенсації з урахуванням індексу інфляції, тому  відсутні законні підстави для задоволення  вимог ОСОБА_1 про застосування індексу інфляції  до суми вихідної допомоги при звільненні та суми одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції.

              Також, вимогами позивача є відшкодування йому моральної шкоди. Суд вважає зазначені вимоги необґрунтованими, виходячи з наступного.       

  У відповідності до Постанови Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною  шкодою  слід  розуміти  втрати  немайнового характеру  внаслідок  моральних  чи фізичних страждань,  або інших негативних  явищ,   заподіяних   фізичній   чи   юридичній   особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, відшкодування  моральної  (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її  заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Крім цього  розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

  Проте, суд вважає, що  позивачем  не надано належних доказів, які підтверджують заподіяння йому моральної шкоди, не надані суду пояснення з яких він виходив при оцінюванні завданої моральної шкоди.

  Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.                   

               Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядну, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

               У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

               З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 до  ГУМВС України у Донецькі області про визнання протиправною бездіяльності щодо отримання вихідної допомоги при звільненні та одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, підлягає частковому задоволенню.             

                Керуючись, ст. ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 111, 121, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263, п. 6,7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

 

                                           П О С Т А Н О В И В

 

              Позов ОСОБА_1до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо отримання вихідної при звільненні та одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області,  задовольнити частково.

           Визнати бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1  вихідної допомоги при звільненні  та одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції , протиправною.  

           Зобов'язати Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області  (83000 м. Донецьк вул. Горького буд. 61)  виплатити  ОСОБА_1    (АДРЕСА_1) :

              - недоплачену суму  вихідної  допомоги при звільнені у розмірі 10011 (десять тисяч одинадцять)  грн.72 коп.

              - невиплачену суму одноразової грошової допомоги  у разі інвалідності працівника міліції у розмірі  18360 (вісімнадцять тисяч триста шістдесят) грн..