ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.10.16р. Справа № 904/6272/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 29 229 601,24грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 14-127 від 13.05.2014;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 2110 від 16.08.16;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської ради (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 29 229 601,24 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 9 630 612,95 грн., пеня у розмірі 5 590 851,52 грн., три відсотки річних у розмірі 981 489,28 грн., інфляційні втрати у розмірі 13 026 647,49 грн.

Позовні вимоги, мотивовані порушенням з боку Відповідача господарського зобов’язання встановленого умовами договору № 688/14-ТЕ-4 купівлі-продажу природного газу від 10.12.2013.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечив проти розміру заявлених до стягнення інфляційних збитків, та представив суду контррозрахунок відповідних нарахувань. Крім того, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені заявленої до стягнення суми пені на 50%.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.16 продовжено строк розгляду спору до 13.10.16, судове засідання призначено на 12.10.2016 року.

У зв'язку з надходженням інформації про мінування будівлі суду, судове засідання, призначена на 12.10.2016 року не відбулося, сторін було повідомлено, що подальший розгляд справи відбудеться 26.10.2016 року.

В судовому засіданні 26.10.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2013 між Позивачем (Продавцем) та Відповідачем (Покупцем) укладено договір купівлі-продажу природного газу №688/14-ТЕ-4.

Згідно п. 1.1. договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ ввезений на митну території України ПАТ „Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами. (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, Продавець передає Покупцю в період з 01 січна 2014 по 31 грудня 2014 газ обсягом до 44 034,002 тис.куб.м., в тому числі по місяцях кварталів визначених в графіку, що міститься в договорі (а.с.20).

За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов (t)-20 градусів Цельсія, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика)(101,325 кПа). (п. 2.3. Договору).

Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу у розмірі +/-5% від узгодженого сторонами згідно з пунктом 2.1. цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (пп. 2.1.2 договору).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що кількість газу, яка продається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Покупця.

Згідно з пунктом 5.2. договору, ціна за 1000,0 куб. м. газу становить 1 118,974грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу – 1 118,974 грн., крім того ПДВ – 17% - 190,226грн., всього з ПДВ 1 309,20 грн.

Відповідно до пункту 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. договору).

Крім того, сторонами укладено додаткову угоду №1 від 28.01.14 до договору купівлі-продажу природного газу №688/14-ТЕ-4 від 10.12.2013, згідно зі змістом якої внесено зміни до п.п.5.2 договору, та викладено п.п.5.2 договору в наступній редакції:

„п.5.2 Ціна за 1000,0 куб. м. газу становить 1 091,00грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додатну вартість.

До сплати за 1000,0 куб. м. природного газу – 1 091,00грн., крім того ПДВ – 20% - 218,20грн., всього з ПДВ 1 309,20грн.

Сторонами укладено додаткову угоду №2 від 29.04.14 до договору купівлі-продажу природного газу №688/14-ТЕ-4 від 10.12.2013, згідно зі змістом якої внесено зміни до п.п.1.2 статті 1 „Предмет договору” в наступній редакції: „1.2 Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням”

На виконання умов договору, Позивач передав у власність Відповідача протягом січня-грудня 2014, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 43 787 433,82 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі, які містяться в матеріалах справи (а.с.28-41).

Відповідач зобов’язання за договором щодо оплати поставленого природного газу належним чином не виконав, здійснив частковий розрахунок 34 156 820,87 грн. Заборгованість на час розгляду справи склала 9 630 612,95 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов’язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до пункту 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. договору, сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Позивачем здійснено розрахунок пені (за загальний період з 13.01.14 по 19.04.16 по кожному акту приймання-передачі природного газу окремо), згідно якого, її розмір склав 5 590 851,52 грн.

Як убачається з наданого суду розрахунку, протягом періоду, за який Позивачем нарахована пеня, Відповідач здійснював часткові оплати заборгованості, а отже, відповідно до пункту 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не повинен включатися в період часу, за який здійснюється стягнення відповідних нарахувань.

Судом здійснено перевірку нарахування пені (за загальний період з 13.01.2014 по 19.04.2016 по кожному акту окремо) з врахування правової позиції, яка викладена в пункті 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року.

За підрахунками суду, розмір пені, що підлягає стягненню склав суму 5 398 874,15 грн.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивачем проведено нарахування 3% річних (за загальний період з 13.01.14 по 19.04.16 по кожному акту окремо), розмір яких слав суму 981 489,28 грн. За підрахунками суду, які здійснені з урахуванням правової позиції, яка викладена в пункті 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року, розмір відповідних нарахувань становить суму 921 568,71 грн.

Крім того, Позивач вимагає стягнення суми інфляційних втрат (за загальний період з лютого 2014 по березень 2016 по кожному акту окремо) у розмірі 13 026 647,49 грн.

Щодо інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що їх підрахунок проведений Позивачем невірно, оскільки відповідне нарахування здійснено не лише на суму основного борг, але й суму втрат від інфляції, нараховану за попередні місяці прострочення виконання грошового зобов’язання, що є неправомірним.

В матеріалах справи наявний наданий Відповідачем контррозрахунок інфляційних втрат, складений із застосуванням індексів інфляції за визначені Позивачем місяці прострочення тільки щодо сум основного боргу, без додавання інфляційних втрат, нарахованих за попередні періоди. За вказаними розрахунком, розмір інфляційних нарахувань становить 12 252 555,52 грн.

Суд здійснив перевірку наданого відповідачем контррозрахуноку, та дійшов висновку, що визначена в ньому сума інфляційних нарахувань відповідає умовам договору та приписам чинного законодавства.

З урахуванням встановлених обставин, обґрунтованими суд вважає вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 9 630 612,95 грн., пені у розмірі 5 398 874,15 грн., трьох відсотків річних у розмірі 921 568,71 грн., інфляційних втрат у розмірі 12 252 555,52 грн.

Відповідач звернувся до суду із заявою, в якій просить зменшити суму пені на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як зазначає Відповідач, комунальне підприємство є соціально значущим підприємством в життєдіяльності міста Дніпропетровська. Крім того, відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке було створено органами місцевого самоврядування саме для забезпечення надання таких важливих послуги. Здійснення розрахунків перед постачальником енергоносіїв, залежить від розрахунків кінцевих споживачів таких послуг перед відповідачем. Причиною прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого Позивачем газу, є скрутне фінансове становище підприємства, яке пов'язано із несвоєчасними розрахунками споживачами міста за послуги з постачання теплової енергії. Станом на 01.09.2016 заборгованість за послуги теплопостачання населення складає 64 442 431,23 грн. Загальний розмір заборгованості споживачів теплової енергії перед Відповідачем складає 81 983 418,65 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що порушення зобов'язання зі своєчасної оплати отриманого природного газу, виникло з об'єктивних, незалежних від Відповідача причин, що в сукупності зі ступенем виконання зобов'язання, дає підстави для зменшення суми заявленої до стягнення пені до суми 4 000 000,00 грн.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Погребняка, будинок 7; код ЄДРПОУ 32688148) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг у розмірі 9 630 612,95 грн., пеню у розмірі 4 000 000,00 грн., три відсотки річних у розмірі 921 568,71 грн., інфляційні втрати у розмірі 12 252 555,52 грн., витрат зі сплати судового збору у розмірі 199 444,62 грн., видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 31.10.2016.

Суддя ОСОБА_3