Справа № 344/7756/14-ц

Провадження № 2/344/831/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої – судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: ОСОБА_1,

за участю представника позивача ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення коштів, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 (надалі – також «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 (надалі – також «Відповідач 1»), ОСОБА_4 (надалі – також «Відповідач 2»), ОСОБА_5 (надалі – також «Відповідач 3») та, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором позики в розмірі 50 000,00 доларів США (що в грошовому еквіваленті до національної валюти України по курсу НБУ станом на день здійснення розрахунку становить 1 240 625,00 грн.), 3% за кожен місяць прострочення виконання зобов’язання в сумі 2 307 562,00 грн., а всього 3 548 187,00 грн.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Зокрема, як зазначила представник Позивача, 10 травня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено договір позики грошових коштів, за яким ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 50 000,00 доларів США з виплатою 3% місячних терміном на 1 рік (до 10 травня 2012 року). Виконання даного зобов’язання забезпечувалося порукою ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які гарантували виконання ОСОБА_3 зобов’язання з повернення коштів ОСОБА_6.

Оскільки Відповідач 1 належним чином не виконав взятих на себе зобов’язань за договором позики, так як у встановлений договором позики строк не повернув суму позики, а також не сплачував проценти за користування позикою, тому Позивач просить суд стягнути з Відповідача 1 та поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на його користь грошові кошти: 50 000,00 доларів США основного боргу (в еквіваленті 1 240 625,00 грн. станом на час здійснення розрахунку), 3% місячних за період з 10 травня 2011 року по 10 липня 2016 року в сумі 2 307 562,00 грн.

Відповідач 1 – ОСОБА_3, – в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх безпідставність, та просив відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування заперечень на позов Відповідач 1 покликався на те, що він дійсно отримував у позику кошти в сумі 50 000,00 доларів США у Позивача, у зв’язку з чим власноручно написав на його ім’я відповідну розписку.

В подальшому, як зазначив Відповідач 1, між ним та ОСОБА_6 було досягнуто домовленості щодо списання суми позики у 50 000,00 доларів США в рахунок передачі ОСОБА_3 частки у власному підприємстві на ім’я ОСОБА_6, у зв’язку з чим, на думку Відповідача 1, станом на даний час у нього відсутній обов’язок щодо повернення спірних коштів.

Відповідач 2 – ОСОБА_4, – в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що в спірних правовідносинах він брав на себе зобов’язання лише гарантувати повернення ОСОБА_3 коштів в сумі 50 000,00 доларів США за відповідною розпискою, однак жодних коштів він від ОСОБА_6 не отримував, а тому в нього відсутній обов’язок щодо їх повернення.

Відповідач 3 – ОСОБА_5, – проти позовних вимог в судовому засіданні заперечив, посилаючись на їх безпідставність, а тому просив відмовити в їх задоволенні з підстав необґрунтованості.

Зокрема, обґрунтовуючи заперечення на позов, Відповідач 3 посилався на те, що спірні кошти за розпискою у 50 000,00 доларів США позичалися ОСОБА_3 у Позивача на розвиток бізнесу Відповідача 1 і в подальшому частину цього бізнесу було передано ОСОБА_6 в рахунок цих коштів.

Крім того, в судовому засіданні Відповідач 3 зазначив про те, що він особисто, як особа, яка гарантувала перед Позивачем виконання Відповідачем 1 зобов’язань за розпискою, повертав кошти ОСОБА_6, а тому станом на даний час заборгованість за розпискою від 10 травня 2011 року є погашеною в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника Позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Статтею 1046 Цивільного Кодексу України (надалі – «ЦК України») визначено зміст договору позики.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

10 травня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено договір позики грошових коштів, за яким ОСОБА_3 взяв у борг 50 000,00 доларів США в ОСОБА_6 під 3% місячних; зобов’язувався повернути 50 000,00 доларів США протягом 1 року (до 10 травня 2012 року); суми по процентах зобов’язувався виплачувати щомісячно.

Відповідно до частини 2 статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

На підтвердження укладення договору позики Відповідачем 1 надано Позивачу письмову розписку від 10 травня 2011 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи (а.с. 157).

При цьому, в судовому засіданні ОСОБА_3 самостійно підтвердив той факт, що він особисто писав вищевказану розписку та отримував кошти у 50 000,00 доларів США.

Відповідно до змісту розписки від 10 травня 2011 року Відповідач 1 зобов’язувався повернути кошти своєму кредитору протягом одного року (до 10 травня 2012 року).

Згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як випливає зі змісту розписки від 10 травня 2011 року, за користування сумою позики сторонами договору було погоджено розмір процентів у 3% місячних, які Відповідач 1 зобов’язувався виплачувати щомісячно.

В силу статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як зазначила в судовому засіданні представник Позивача та підтвердив Відповідач 1 ОСОБА_3 кошти в сумі 50 000,00 доларів США було отримано ним 10 травня 2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Види забезпечення виконання зобов'язання визначені частиною 1 статті 546 ЦК України і такими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Як випливає зі змісту Розписки від 10 травня 2011 року (а.с. 157), в забезпечення виконання зобов’язання за даним договором позики (на підтвердження укладення якого оформлено розписку від 10 травня 2011 року) ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виступили гарантами по виконанню даного зобов’язання, про що свідчать їх особисті підписи у відповідних частинах документу.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Форму правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі, правочину поруки) визначено статтею 547 ЦК України.

Так, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відтак, Суд звертає увагу на те, що чинне законодавство України обов’язковими вимогами щодо договору поруки передбачає лише письмову форму такого договору поруки.

Інших вимог, зокрема, стосовно істотних умов договору поруки тощо чинним ЦК України не передбачено.

Відтак, враховуючи те, що у спірних правовідносинах основним зобов’язанням є правовідношення щодо договору позики, існування якого, у відповідності до частини 2 статті 1047 ЦК України, може підтверджуватися розпискою позичальника, Суд, за аналогією закону, приходить до висновку про те, що взяття іншими особами на себе зобов’язання гарантувати виконання договору позики, викладене письмово на тексті даної розписки позичальника, може вважатися письмовою формою договору поруки.

Так, Суд звертає увагу на те, що на письмовій Розписці від 10 травня 2011 року письмово висловлено згоду ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виступати гарантами перед ОСОБА_6 по виконанню зобов’язання ОСОБА_3 щодо повернення коштів за розпискою, воля на взяття на себе таких зобов’язань засвідчена підписами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на даній розписці.

При цьому, вживання відповідачами 2,3 словосполучення «виступаю гарантом» не змінює правової природи правовідносин поруки, які виникли між сторонами даної цивільної справи, оскільки термін «гарант», враховуючи специфіку саме спірних правовідносин, фактично означає «гарантувати».

При цьому, оскільки відповідно до частини 1 статті 560 ЦК України суб’єктом, який може забезпечувати виконання відповідного зобов’язання, є банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант), якими Відповідач 2 та Відповідач 3 не являються, Суд, враховуючи спірні обставини та дійсну волю сторін, приходить до висновку про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виступали поручителями по виконанню зобов’язання ОСОБА_3 щодо повернення коштів за розпискою від 10 травня 2011 року.

При цьому, в судовому засіданні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 самостійно визнали той факт, що на розписці від 10 травня 2011 року вони власноручно брали на себе зобов’язання щодо гарантування повернення коштів ОСОБА_3 ОСОБА_6, в чому особисто підписалися.

Крім того, зі змісту пояснень Відповідача 1 та Відповідача 2 в судовому засіданні Судом встановлено, що, здійснюючи відповідні записи на розписці від 10 травня 2011 року, їх воля була спрямована на гарантування ОСОБА_6 виконання ОСОБА_3 зобов’язання щодо повернення суми позики у 50 000,00 доларів США та відсотків за користування даними коштами.

Відтак, дійсна воля ОСОБА_5 та ОСОБА_4 була спрямована на поручительство перед ОСОБА_6 щодо виконання ОСОБА_3 зобов’язання за розпискою від 10 травня 2011 року.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_5 в судовому засіданні самостійно посилався на ту обставину, що ним погашалася заборгованість ОСОБА_3 за розпискою від 10 травня 2011 року, тобто фактично ОСОБА_5 визнавав свій обов’язок, як поручителя, відповідати за даним зобов’язанням ОСОБА_3

Будь-яких вимог щодо оскарження правовідносин поруки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в даній справі не заявлялося, а тому відповідні поруки вважаються дійсними та не припиненими.

Згідно з частинами 1, 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 3 статті 554 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Загальні умови виконання зобов’язань визначено статтею 526 ЦК України.

Так, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина 1 статті 527 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частина 1, 2 статті 612 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначила представник Позивача, незважаючи на взяті на себе за договором позики зобов'язання, Відповідач 1 не виконував їх належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи Розрахунком заборгованості станом на 26.07.2016 року (а.с. 115).

Доказів, які б спростовували проведений представником Позивача розрахунок заборгованості ОСОБА_3 за вищевказаним договором позики Відповідачем 1 суду не надано, як і не надано доказів виконання зобов’язань за договором позики від 10 травня 2011 року належним чином, в повному обсязі та у встановлені строки.

Стосовно посилання Відповідача 1 в судовому засіданні на ту обставину, що після отримання в позику суми у 50 000,00 доларів США на підставі спірної розписки, між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було досягнуто іншої домовленості щодо повернення даних коштів, якою фактично анульовано обов’язок ОСОБА_3 щодо повернення даних коштів (шляхом передачі ОСОБА_6 частки в підприємстві ОСОБА_3С.), Суд звертає увагу на те, що такі посилання Відповідача 1 не підтверджуються належними засобами доказування, оскільки належних доказів на підтвердження факту виконання (зарахування, прощення тощо) ОСОБА_3 обов’язку щодо повернення ОСОБА_6 коштів у сумі 50 000 доларів США та відповідної суми процентів за користування даними коштами Відповідачем 1 Суду не надано, а Судом таких обставин не встановлено.

Крім того, Відповідачем 1 в рамках даної цивільної справи у встановленому процесуальним законом порядку не пред’являлося будь-яких зустрічних вимог щодо оспорювання укладеного договору позики.

При цьому, Суд звертає увагу на те, що на стадії надання пояснень в даній цивільній справі ОСОБА_3 надавалися Суду суперечні пояснення щодо виконання обов’язку стосовно повернення суми позики у 50 000,00 доларів США та відсотків за користування позикою, оскільки, окрім того, що вже було зазначено вище, Відповідач 1 покликався також і на той факт, що кошти в сумі 50 000,00 США та відповідні відсотки за спірною розпискою було повернуто поручителем ОСОБА_5

В той же час, належних доказів на підтвердження даної обставини Суду надано не було.

Стосовно наявної в матеріалах справи ксерокопії аркуша із зошита в клітинку (а.с. 203), на якому містяться відповідні записи стосовно дат та сум коштів, а також зазначено прізвище «ОСОБА_5М.», який надано суду Відповідачем 3 на підтвердження факту повернення коштів ОСОБА_6 за розпискою від 10 травня 2011 року, Суд звертає увагу на те, що у вказаному документів відсутні відомості та реквізити, які могли б свідчить про належність даного документу, як такого, що підтверджує факт виконання зобов’язань за розпискою, укладеною між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 10 травня 2011 року, оскільки ані персональних даних осіб, яким передавалися відповідні кошти (зокрема, ОСОБА_6І.), ані підписів ОСОБА_6 про отримання відповідних коштів саме в рахунок погашення зобов’язання за розпискою від 10 травня 2011 року, даний документ не містить, а тому він не може вважатися належним доказом на підтвердження факту виконання зобов’язань за спірною розпискою.

При цьому, Суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні представник Позивача заперечувала факт отримання ОСОБА_6 коштів за вищевказаним документом від будь-кого із відповідачів.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, Судом встановлено, що за договором позики від 10 травня 2011 року на даний час залишилися неповернутими 50 000,00 доларів США, а також 3% місячних, розмір яких, за розрахунком представника Позивача, становить 93 000,00 доларів США (з яких Позивач просить стягнути в еквіваленті до національної валюти 2 307 562,00 грн.).

Будь-яких належних доказів, які б спростовували надані Позивачем докази заборгованості за вказаним договором позики, відповідачами не надано, а Судом відповідних обставин не встановлено.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

За таких обставин, враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини, Суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів в солідарному порядку (враховуючи, в т.ч. положення частини 3 статті 554 ЦК України) суми заборгованості в розмірі 50 000,00 (п’ять тисяч) доларів США основного боргу (що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на 24.10.2016 року становить 1 283 000,00 грн.) та 3% за кожен місяць прострочення виконання зобов’язання в сумі 93 000,00 доларів США (що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на час здійснення розрахунку Позивачем станвоить 2 307 562,00 грн.), а всього 3 590 562,00 грн., в користь Позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України (надалі – «ЦПК України») стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищезазначене, Суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідачів на користь Позивача витрат по сплаті судового збору в розмірі 3 654,00 грн.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. ст. 526, 527 ч.1, 546, 547, 553-559, 612, 625, 1046, 1049 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88 ч.1 ЦПК України, керуючись ст.ст. 209, 213- 215 ЦПК України, Суд, –

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення коштів, – задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, прож. ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, прож. Івано-Франківська обл., Богородчанський р-н, с. Солотвино, вул Стуса, 25а), ОСОБА_5 (прож. Івано-Франківська обл., Тисменицький р-н, с. Драгомирчани, вул. М. Підгірянки, 16) в солідарному порядку на користь ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) заборгованість за договором позики в розмірі 50 000,00 доларів США (що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на 24.10.2016 року становить 1 283 000,00 грн.), та 3% за кожен місяць прострочення виконання зобов’язання в сумі 2 307 562,00 грн., а всього 3 590 562,00 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, прож. ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, прож. Івано-Франківська обл., Богородчанський р-н, с. Солотвино, вул Стуса, 25а), ОСОБА_5 (прож. Івано-Франківська обл., Тисменецький р-н, с. Драгомирчани, вул. М. Підгірянки, 16) в солідарному порядку на користь ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 654,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя Домбровська Г.В.