Справа №2-548/10 01.12.2010 01.12.2010 01.12.2010

Провадження №22-ц-8282/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-8282/10 Головуючий у 1-й інстанції Яворська Н.І.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Вовненко Г.Ю.,

суддів: Буренкової К.О., Кушнірової Т.Б.

при секретарі судового засідання: Кулик О.В.,

за участі: відповідача ОСОБА_2 і її представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 10 вересня 2010 року за позовом

ОСОБА_4

до

ОСОБА_2

про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2010 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Позивач зазначив, що 21 серпня 2010 року на підставі письмового договору він надав відповідачці у кредит товар на суму 14741 грн., а остання зобов’язалася його оплатити до 21 серпня 2007 р. Проте зобов’язання за договором відповідачка в повному обсязі не виконала.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачки 13741 коп. боргу та 455 грн.47 коп. збитків, спричинених внаслідок інфляції.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 10 вересня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_2 13741 грн. заборгованості за договором.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_4 відмовити. Відповідачка посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.

Перевіривши матеріалами справи доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_4, суд виходив із доведеності факту укладення сторонами договору купівлі продажу товару із розстроченням платежу, умови якого порушила відповідачка, а тому на неї слід покласти обов’язок щодо повернення вартості товару.

Проте такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам, що у відповідності з п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення.

Так, наполягаючи на задоволенні позову, ОСОБА_4 зазначав, що 21 серпня 2007 р. між ним та ОСОБА_2 було укладено письмовий договір про передачу останній в кредит товару на 14741 грн., вартість якого вона зобов’язалася сплатити протягом 2, 5 років шляхом внесення щомісячних платежів у сумі 500 грн.( а.с.31).

Відповідно до ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 ЦК визначено порядок виконання обов’язку щодо порядку передачі товару.

Проте доказів, які свідчили про передачу відповідачці в кредит товару на виконання вказаного договору, він не надав.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 посилалася на те, що вказаний договір є безгрошовим, оскільки товар в кредит від позивача вона не одержувала. При цьому відповідачка не заперечувала, що працювала реалізатором без оформлення трудових відносин у ОСОБА_5 – матері позивача. На підтвердження даної обставини вона посилалася на письмові розписки, наявні у справі, відповідно до яких вона на протязі 2002-2004 років передавала виручку за реалізований товар ( а.с. 23 – 30).

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи наведені обставини, колегія приходить до висновку, що ОСОБА_4 не довів, як це передбачено ч.1 ст. 60 ЦПК, факт передачі відповідачці товару у кредит із розстроченням платежу. Тому у задоволенні його вимог про стягнення боргу слід відмовити.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, суд посилався на те, що спірні правовідносини не передбачають таких наслідків в разі порушення договірних зобов’язань.

Проте такий висновок суду є помилковим, оскільки згідно ч.2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на наведене колегія вважає, що оскаржуване рішення в цій частині також слід скасувати і відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_4 про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, так як ці вимоги є похідними від вимоги про стягнення боргу, яка не підлягає задоволенню із-за безпідставності.

Відповідно до ст. 88 ЦПК з відповідача на користь НДКЦ при УМВС України в Миколаївській області підлягає стягненню 50 грн. витрат на проведення почеркознавчої експертизи. р/р 31251272210005 в ГУДК у Миколаївській області МФО 826013, код ОКПО 25574110.

Керуючись ст.ст.306, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 10 вересня 2010 р. скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДКЦ при УМВС України в Миколаївській області ( р/р 31251272210005 в ГУДК у Миколаївській області МФО 826013, код ОКПО 25574110) 50 (п’ятдесят) грн. витрат на проведення почеркознавчої експертизи.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом 20 днів може бути оскаржене безпосередньо до суду першої інстанції.

Головуючий :

Судді :