Справа №2-а-2715/09 09.09.2010 09.09.2010 09.09.2010

Провадження №22ц-4893/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-4893/10 Головуючий у 1-й інстанції Давченко Т.М.

Категорія 57 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Данилової О.О.

суддів: Буренкової К.О., Довжук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу

за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України

в Корабельному районі м. Миколаєва

на постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 лютого 2009 року за позовом

ОСОБА_2

до

управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва

(далі – УПФ)

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2008 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до УПФ, в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо неперерахування їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон від 18 листопада 2004 року), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року та зобов’язати УПФ здійснити перерахування такої допомоги і забезпечити виплату заборгованості.

Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 лютого 2009 року позов задоволено частково. Зобов’язано УПФ здійснити перерахунок пенсії з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року та провести відповідні виплати.

В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність постанови в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.

Положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Однак, згідно з пунктом 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року зупинено на 2006 рік.

До того ж, Законом України від 19 січня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» із положень Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено пункт 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Між тим, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року не приймав рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, безпосередньо у 2006 році запроваджені не були.

В свою чергу, пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року зупинено на 2007 рік із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року із урахуванням ст. 111 цього ж Закону.

Однак, підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.

Тоді як, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність здня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тому УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Таким чином, з врахуванням вимог ст.11 КАС України право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону ;від 18 листопада 2004 року, позивач має з 09 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року.

Оскільки суд помилково поклав на відповідача обов’язок щодо перерахунку пенсії за період з 01 січня по 21 травня 2008 року, то постанова суду в цій частині підлягає зміні.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

За такого, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду зміні.

Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А: :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва задовольнити частково , а постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 лютого 2009 року змінити , виклавши резолютивну частину постанови в такій редакції:

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва перерахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України від 09 липня 2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині вказану постанову суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді