Справа № 2-426/2010 рік

Рішення

Іменем України

05 серпня 2010 року смт. Володарськ-Волинський

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Янчук В.В., секретаря Процюк О.В., з участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа відділ державної виконавчої служби Володарсько- Волинського РУЮ про визнання права власності на описане майно та виключення його з опису,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в липні 2010р. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на описане майно та виключення його з опису. В позовній заяві позивачка зазначила, що з 18.07.1987р. перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбу. Вироком Володарсько-Волинського районного суду від 23.11.2009р було засуджено відповідача за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі з іспитовим строком 1 рік та конфіскацією на користь держави знарядь вчинення злочину, а саме гужового воза та коня. 20.01.2010р. на їх адресу надійшла постанова вДВС про відкриття виконавчого провадження щодо конфіскації воза та коня на користь держави. 23.06.2010р. державним виконавцем було складено акт опису та арешту майна , яким було накладено арешт на гужового воза. Описане майно належить на праві власності позивачці ОСОБА_4, оскільки згідно розписки від 18.06.2000 року вона придбала його у ОСОБА_5

В судовому засіданні позивачка позов підтримала, суду пояснила, що в 2000 р. вона за власні кошти вирішила придбати воза, так як в господарстві був кінь. Відповідач участі в цьому не приймав, коштів не надавав. Вона сама знайшла ОСОБА_5, який займається виготовленням та продажем возів та придбала в нього воза, про що була дана розписка. Просить визнати за нею право власності на віз та виключити його з акту опису.

В судовому засідання відповідач позов визнав, суду пояснив, що в 2000р. його дружина придбала за власні кошти воза для господарства. Участі в придбанні, пошуках воза він не приймав, грошей не надавав.

Третя особа представник ВДВС проти позову не заперечив.

Допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_4 JI.I., ОСОБА_5 суду показали, що в 2000 році ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_5 воза за 500 грн. про що була складена розписка. ОСОБА_2 участі в цьому не приймав.

Суд заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи на засадах змагальності в межах позовних вимог, вважає що позов підлягає до задоволення в повному обсязі з наступних підстав

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом , зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень неупереджено,своєчасно, повно. Положеннями цієї статті та ст.50 зазначено Закону передбачено право державного виконавця накладати арешт на майно боржника.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних д виконання за виконавчим документом.

Відповідно до п. 5.1.4 Інструкції «Про проведення виконавчих дій» , затвердженні наказом Мін’юсту № 74/5 від 15.12.1999р. стягнення звертається тільки на май боржника, яке йому належить

-2-

на праві приватної власності.

Ст. 391 ЦК України підтверджує право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В судовому засіданні було встановлено, що описане майно - гужовий віз, як ввійшов до акту опису - належить позивачці ОСОБА_1 відповідно до розписки від 18.06.2000 р.

У відповідності до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржнику, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Таким чином, позов ОСОБА_1 повністю знайшов своє обґрунтування судовому засіданні і тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.208.209-212-215 ЦПК України, ст.ст.16,328,391,392 ЦК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на гужовий віз вартістю 500 грн та виключити його з акту опису й арешту майна.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Володарсько-Волинський районний суд на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошені рішення.

Суддя В.В.Янчук