2-а-3166/2009р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

у порядку письмового провадження

            09 вересня 2009 року                                 м. Лисичанськ

    Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Лизенко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання дій протиправними, стягнення недоотриманої одноразової щорічної допомоги до 5 травня, недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що відповідно до п.27 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він, як інвалід війни 3 групи, має право на одноразову щорічну допомогу до 5-го травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної пенсії за віком становить з 01.04.2007 року – 410,06 грн. Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» розмір мінімальної пенсії за віком становить з 01.04.2007 року – 481 грн. До 05.05.2007 року відповідачем виплачено йому одноразову допомогу у сумі 300 грн., до 05.05.2008 року – 350 грн., недоплачена сума складає за 2007 та 2008 роки 5587,42 грн.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» він, як інвалід війни 3 групи, має право на щорічну компенсацію на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Відповідач виплатив допомогу на оздоровлення у 2007 році у сумі 90 грн., у 2008 році у сумі 90 грн., недоплата складає за 2007 та 2008 роки 3600 грн.

Звернувся до відповідача з письмовою заявою про перерахунок належних йому виплат, але відповідач у перерахунку відмовив. Просив суд визнати причину пропску строку звернення до суду поважною, визнати дії відповідача протиправними, стягнути з відповідача на його користь щорічну компенсацію на оздоровлення у сумі 3600 грн. за 2007 та 2008 рік, щорічну допомогу до 5 травня у сумі 5587,42 грн. за 2007 та 2008 рік.

            Згідно ухвали від 09 вересня 2009 року справа розглядається у письмовому проваджені.

Представник відповідача у письмових поясненнях позов не визнала, посилаючись на те,  що виплати були здійснені відповідно до затверджених Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, відповідними постановами КМУ розмірів. Просила застосувати наслідки пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог про стягнення допомоги до 5-го травня за 2007 рік.

Позов підлягає задоволенню частково.

З наданих доказів вбачається, що позивачу встановлено 3 групу інвалідності, за захворюванням, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, у зв’язку з чим він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни і інвалідів війни, що підтверджується копією довідки МСЕК та копією посвідчення (а.с.11,12), і відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ст. 13 ч. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується одноразова грошова допомога у розмірах: 3-ї групи – сім мінімальних пенсій за віком.

Однак ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» передбачено, що  що  у  2007  році  виплата  щорічної разової допомоги відповідно до  законів  України "Про  статус  ветеранів  війни, гарантії  їх  соціального  захисту"  та "Про жертви нацистських  переслідувань"  здійснюється  у  таких розмірах:  інвалідам  I  групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360  гривень, інвалідам ІІІ групи – 300 гривень. Пунктом 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

   Пунктом 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. №107-VІ встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів  України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом «Про Державний бюджет України». Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" установлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань», здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни 1 групи - 500 гривень; інвалідам війни II групи - 400 гривень; інвалідам війни IIІ групи - 350 гривень, учасникам бойових дій -310 гривень .

Зазначене положення Закону України, до моменту виплати разової грошової допомоги, а саме до 5 травня 2007 року та до 5 травня 2008 року, не визнане неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу,

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний  акт,  який діяв  у часі раніше».

За змістом частини третьої статті 50 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватись положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними нормами законів про Державний бюджет України на відповідні роки фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № І07-VІ.

За таких обставин суд доходить висновку, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки позивачу здійснена суб'єктом владних повноважень на підставі, в межах та у спосіб, передбачений законом, тому в задоволенні даних позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до абз. 3 ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах:   інвалідам 3-ї групи – чотири мінімальні заробітні плати.

Однак пунктом 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію положень статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Відповідачем здійснено нарахування та виплату допомоги на оздоровлення позивачу у червні 2007 року у сумі 90 грн. відповідно до постанови КМУ від 12.07.2005р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зупинення дії положень ст. 48  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачене п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007.

Згідно ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто, рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

На момент виникнення спірних правовідносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу допомоги на оздоровлення у червні 2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були діючими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порушень ст. 19 Конституції України відповідачем при виплаті допомоги на оздоровлення за 2007 рік не вбачається.

Отже, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення допомоги на оздоровлення за 2008 рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 11 п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Відповідачем здійснено нарахування та виплату допомоги на оздоровлення позивачу у вересні 2008 року у сумі 90 грн. відповідно до постанови КМУ від 12.07.2005р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано неконституційним положення, в тому числі, пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Отже, оскільки на час нарахування та виплати позивачу допомоги на оздоровлення у вересні 2008 року була відновлена редакція ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що діяла до внесення змін законом про Держбюджет на 2008 рік, то відповідач повинен був керуватися нормами статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Окрім того, суд не бере до уваги письмові посилання представника відповідача на застосування постанови КМУ від 12.07.2005р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки спеціальним законом, а саме Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що має вищу юридичну силу порівняно з постановою КМУ, встановлено розмір зазначеної допомоги, а тому, враховуючи засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, норми ч.4 ст. 9 КАС України, застосуванню у даному випадку підлягає зазначений Закон.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік…» розмір мінімальної заробітної плати з 01.04.2008 року, тобто на час здійснення виплати допомоги на оздоровлення у вересні 2008 року, становить 525 грн.

Таким чином, у вересні 2008 року позивачеві належала до вплати допомога на оздоровлення у розмірі 2625 грн. (525х4=2100) Недоотриманою є допомога у сумі 2010 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем не пропущено річний строк звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог про стягнення допомоги на оздоровлення за 2007 рік, оскільки згідно п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю. А згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, Цивільним Кодексом України встановлено інше щодо строку звернення за захистом порушеного права.

На підставі ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  керуючись ст. ст. 2, 11, 159-163 КАС України, суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання дій протиправними, стягнення недоотриманої одноразової щорічної допомоги до 5 травня, недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення задовольнити частково.

    Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення у 2008 році роках у розмірі 90 грн. протиправними.

    Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік у сумі 2010 (дві тисячі десять) гривень.

    У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

    Судовий  збір у справі віднести на рахунок  держави.

   Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Лисичанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до Донецького апеляційного адміністративного суду або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.

Суддя