2-а-3135/2009р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
у порядку письмового провадження
07 вересня 2009 року м. Лисичанськ
Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Лизенко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов’язання до вчинення певних дій, -
встановив:
Позивачка звернулася до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що 17 квітня 2007 року вона народила дитину ОСОБА_2 та була поставлена на облік в Управлінні праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, де їй була призначена грошова допомога по догляду за дитиною в розмірі, яка відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі Закон) повинна бути на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років. Вказана допомога виплачується не у повному обсязі, у зв’язку з чим за період з 01 червня 2007 року по 01 липня 2009 року виникла заборгованість по допомозі у сумі 7 934,83 грн. Просила суд визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача на її користь заборгованість по виплаті допомоги за період з 01 червня 2007 року по 01 липня 2009 року у сумі 7 934,83 грн., зобов’язати відповідача здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку та проводити підвищення допомоги з розрахунку мінімального прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, який щорічно встановлюється законом.
Позивачка у судове засідання не з’явилась, у письмовій заяві просила суд розглянути справу за її відсутності, позов підтримала, просила поновити строк звернення до суду за 2007 рік, оскільки пропустила його з поважних причин, так як раніше не знала про неконституційність положень законодавства.
Представник відповідача у судове засідання не з’явилась, у письмовій заяві просила суд розглянути справу за її відсутності, у наданих суду письмових запереченнях позов не визнала, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» зупинено на 2007 рік. Цим же Законом встановлено, що виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяці та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. П.23 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» пункт 3 розділу 8 «Прикінцеві положення Закону України «Про Державну допомогу сім’ям з дітьми» викладено у новій редакції, яка передбачає виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менш як 130 грн. Конституційний Суд України не розглядав питання щодо відповідності Конституції України вищезазначеного пункту Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і відповідного рішення не виносив. Ч. 2 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Постановою КМУ від 27.12.2001р. №1751 передбачено виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01.01.2008р. – 50%, з 01.01.2009р. – 75%, з 01.01.2010р. – 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш ніж 130 грн. Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради не є прибутковою організацією, а являються тільки розпорядником бюджетних коштів. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку фінансується виключно з Державного бюджету. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Просила в позові відмовити та застосувати до спірних правовідносин строк звернення до суду.
Представник третьої особи – ГУДК України в Луганській області, у судове засідання не з’явилась, у письмовій заяві просила суд розглянути справу за її відсутності.
Позов не підлягає задоволенню.
Позивачка 17 квітня 2007 року вона народила дитину ОСОБА_2 (а.с.7), перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за місцем роботи та з 31.05.2007 року на обліку у відповідача (а.с.10,20). Таким чином, позивачка має право відповідно до ст.ст.1, 2, 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» на отримання допомоги по догляду за дитиною у розмірі встановленого на 2007 рік ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в редакції від 15.03.07р. прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з 09 липня 2007 року.
Дії відповідача щодо виплати позивачу цієї допомоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в меншому розмірі є неправомірними.
Суд не приймає доводи представника відповідача проти позову щодо позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, бо рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зміни, внесені до ст.15 ч.1 Закону п.14 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р., були визнані неконституційними і втратили чинність з 09 липня 2007 року.
З цих підстав суд вважає необґрунтованими позовні вимоги за період з 01.06.2007 року по 08.07.2007 року.
Згідно до п.2 постанови КМУ №32 від 16 січня 2007 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку виплачується органами соціального захисту населення.
Позивачкою пропущено річний строк звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог про визнання дій протиправними, зобов’язання до перерахунку та виплати недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Представником відповідача заявлено про застосування строку звернення до адміністративного суду.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач звернувся до суду 07 липня 2009 року.
Згідно ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач, разом із заявленим клопотанням про поновлення строку звернення до суду, не навів поважних причин його пропуску. Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян обов'язково підлягають оприлюдненню.
У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Що стосується позовних вимог за 2008 рік, суд зазначає наступне.
Пунктом 23 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.07р. були внесені зміни до ст.13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», згідно з якими право на отримання допомоги було поширено і на осіб, застрахованих в системі загальнообов’язкового соціального страхування, тобто на працюючих осіб, якою на підставі ст.ст.1,2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» є позивачка.
Одночасно, до ст.14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» були внесені зміни шляхом додавання умов отримання допомоги особами, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання… На цей час вказана норма передбачає умови для отримання допомоги для усіх категорій осіб.
Виплата допомоги позивачці у 2008 році здійснюється на підставі п.п.17-32 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою КМУ №1751 від 27.12.01р., в якому п.17 викладений у редакції постанови КМУ №57 від 22.02.08., тотожній діючій редакції ст.13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Також, постановою КМУ №57 від 22.02.08. була скасована постанова КМУ №13 від 11.01.07р., яка визначала порядок виплати допомоги по догляду за дитиною відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
Аналізуючи вказані положення законодавства щодо виплати допомоги по догляду за дитиною у 2008 році суд доходить висновку, що норми Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є спеціальними відносно до норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а тому саме вони регулюють спірні правовідносини.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року вказані зміни до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», згідно з якими допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень, визнані неконституційними не були.
Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог за 2009 рік, суд виходить з наступного.
Статтею 46 закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року N 835-VI допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 року, відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009 р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010 р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.
Ці положення не визнані такими, що не відповідають Конституції України (є конституційними) т ому, відповідач при здійсненні виплати допомоги сім’ям з дітьми до досягнення ними трирічного віку починаючи з 1 січня 2009 року правильно керувався ст..46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» і в задоволенні позовних вимог позивача в цій частині слід відмовити за необґрунтованістю.
З огляду на наведене, також є необґрунтованими позовні вимоги про зобов’язання відповідача до перерахунку допомоги.
Також, у зв’язку з тим, що позивачкою не наведено доказів можливих порушень її прав з боку відповідача у майбутньому, всі виплати на час їх здійснення були проведені згідно діючого законодавства, яке було визнано неконституційним пізніше, вимоги про зобов’язання відповідача провадити виплату допомоги надалі згідно діючому на цей час законодавству задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись, ст.15 ч.1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», ст. ст. 2, 11, 159-163 КАС України, -
постановив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов’язання до вчинення певних дій за період з 01 червня 2007 року по 08 липня 2007 року та з 01 січня 2008 року по 01 липня 2009 року відмовити за необґрунтованістю.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов’язання до вчинення певних дій за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відмовити за пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження,
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: