ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2012 р. Справа № 2а/0270/648/12
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Загороднюка Андрія Григоровича,
за участю:
секретаря судового засідання: Середюка Миколи Анатолійовича,
позивача: ОСОБА_1,
відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Хорскомплекс"
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області державної податкової служби
про: скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ :
до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Хорскомплекс» (далі – ТОВ «Хорскомплекс» або позивач) з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач вважає податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.12.2011 року, винесене на підставі акту документальної невиїзної перевірки, протиправним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача підтвердила заявлені вимоги, додатково надала письмові та усні пояснення, а відтак просила суд задоволити позов в повному обсязі.
Представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог, опираючись на наявні в матеріалах справах пояснення (а. с. 29-31 том 2), вказала, що перевірка проводилась згідно вимог податкового законодавства і податкове рішення сформоване на підставі виявлених порушень. Також, в ході розгляду справи, представником відповідача заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача – Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції, на належного – Вінницьку об’єднану державну податкову інспекцію. У зв’язку з наявністю підтвердження такого правонаступництва, судом протокольною ухвалою, яка відображена в журналі судового засідання від 22.03.2012 року, проведено заміну неналежної сторони.
В судове засідання в якості свідка викликався директор ТОВ «Будтек», як контрагента позивача, проте він не з'явився, надавши письмові пояснення (а. с. 91-92 том 2).
Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши надані письмові пояснення свідка, дослідивши усі обставини справи, судом встановлено наступне.
ТОВ «Хорскомплекс» зареєстроване як юридична особа Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області 02.06.2009 року, про що свідчить свідоцтво (а. с. 9 том 1).
Видами його діяльності, згідно довідки АА № 023196 (а. с. 10 том 1), є будівництво будівель, діяльність, пов’язана з банками даних, послуги з організації подорожувань, діяльність у сфері інжинірингу, оптова торгівля будівельними матеріалами та інші види оптової торгівлі.
Позивач є платником податку на додану вартість, починаючи з 03.07.2009 року, як видно із свідоцтва (а. с. 11 том 1).
09.12.2011 року на підставі наказу начальника Вінницької МДПІ державним податковим ревізором-інспектором ОСОБА_3 проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Хорскомплекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 рік. За її результатами складено акт № 418/15-36407364 від 09.12.2011 року (а. с. 12-20 том 1).
Висновками вказаного акту зафіксовано порушення п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, зроблено висновок про заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за червень 2011 року на суму 64 728 грн. та за липень 2011 року – на 111 800 грн.
На підставі складеного акту перевірки, Вінницькою МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.12.2011 року (а. с. 21 том 1).
Користуючись правом адміністративного, досудового оскарження податкових рішень, закріпленого п. 56.1 ст. 56 ПК України, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області. За результатами її розгляду, 23.12.2011 року прийнято рішення, яким залишено податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу – без задоволення (а. с. 22-24 том 1).
Відповідно до п. 56.6 ст. 56 ПК України, у разі, коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.
Так, позивач направив скаргу до Державної податкової служби України, проте рішенням від 27.01.2012 року (а. с. 25-27 том 1), податкове повідомлення-рішення також залишено без змін, а повторну скаргу - без задоволення.
Згідно п. 56.10 ст. 56 ПК України, рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.
На підставі вищевикладеного, ТОВ «Хорскомплекс» з метою досягнення бажаного результату звернулось до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом в результаті перевірки зафіксовано порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження сум податку на додану вартість за червень-липень 2011 року в розмірі 176 528, 00 грн. Нарахувавши на вказану суму штрафні санкції, винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення на загальну суму 204 479, 00 грн.
Такі висновки ґрунтуються на твердженні Вінницької МДПІ про недодержання вимог цивільного законодавства при вчиненні ним правочинів з контрагентом ТОВ «Будтек», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Тобто, визнаючи заключені договори нікчемними, податковий орган вважає віднесення позивачем сум до податкового кредиту незаконною операцією.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. За ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Судом встановлено, що між ТОВ «Хорскомплекс» і ТОВ «Будтек» укладено договір підряду № 040511-1 від 04.05.2011 року (а. с. 36-44 том 1).
За договором підряду, відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ч. 1 ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Так, умовами заключеного договору передбачено, що генеральний підрядник - ТОВ «Хорскомплекс» доручає субпідряднику - ТОВ «Будтек» прийняти на себе виконання будівельно-монтажних робіт у замовника – ТОВ ДКП «Фармацевтична фабрика», що знаходиться за адресою: вул. Котовського, 4, с. Станішовка, Житомирський р-н, Житомирська обл.
Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Будтек», згідно свідоцтва (а. с. 119 том 1), зареєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 09.03.2004 року, та відповідно до довідки (а. с. 120 том 1), товариство займається будівництвом будівель, виготовленням каркасних конструкцій і покрівель, монтажем систем опалення, вентиляції та кондиціонуванням повітря, іншими монтажними роботами, оптовою торгівлею будівельними матеріалами та діяльністю у сфері інжинірингу.
Про здійснення ТОВ «Будтек» покладених на нього обов’язків на об’єкті замовника в червні-липні 2011 року свідчать акти прийому – передач будівельно-монтажних робіт по реконструкції ТОВ «ДКП» Фармацевтична фабрика» (а. с. 45-53 том 1) та накладні про передачу матеріалів на виробництво (а. с. 54-62 том 1).
Також в матеріалах справи містяться платіжні доручення, як доказ проведеного розрахунку ТОВ «Хорскомплекс» за виконані будівельно-монтажні роботи згідно договору № 040511-1 від 04.05.2011 року (а. с. 63-79 том 1).
Крім того, на виконання запиту директора ТОВ «Хорскомплекс» від 14.03.2012 року щодо підтвердження факту проведених робіт на об’єкті замовника за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., с. Станишівка, вул. Корольова (раніше - Котовського), 4, то листом-відповіддю (а. с. 156 том 1) повідомлено, що приміщення дійсно перебувають на балансі ТОВ «ДКП» Житомирська фармацевтична фабрика» та мають статус «Виробничих приміщень». В доказ зазначеного додаються фотокартки місцевостей та приміщень, в яких проводились будівельно-монтажні роботи відповідно до умов договору (а. с. 149-155 том 1).
Відповідач також в акті перевірки зазначає, що, враховуючи недостатність на ТОВ «Будтек» трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів та присвоєний стан - 23 – «місцезнаходження не встановлено», договірні відносини позивача з ним мають ознаки нікчемності без настання правових наслідків.
Представником відповідача не визначено кількість трудових ресурсів, складських приміщень, види виробничих потужностей, наявність яких не викликала би сумніву у реальності здійснення ТОВ «Будтек» підприємницької діяльності та проведення будівельних робіт. Одночасно, відповідачами не спростовані доводи позивача про можливе залучення ТОВ «Будтек» для проведення будівельних робіт інших працівників та техніки на підставі цивільно-правових угод.
Щодо місцезнаходження ТОВ «Будтек», то його юридична адреса, відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.03.2012 року: 04077, м. Київ, Оболонський р-н., вул. Дніпровська, буд. 1-А.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Разом з тим, судом встановлено, що ТОВ «Будтек» володіло на момент співпраці з позивачем та володіє на даний час необхідним обсягом цивільної право- та дієздатності щодо ведення господарської діяльності.
Зазначене додатково підтверджується письмовими поясненнями директора ТОВ «Будтек» ОСОБА_4, зокрема, щодо виконання умов договору підряду № 040511-1 від 04.05.2011 року між генеральним підрядником ТОВ «Хорскомплекс» та субпідрядником ТОВ «Будтек» в повному із залученням персоналу субпідрядника.
Суд не бере до уваги матеріали акту податкової перевірки самого ТОВ «Будтек» (а. с. 18(зворот) - 25 том 2), яким зафіксовано, що угоди, заключені між ним та багатьма постачальниками і покупцями мають ознаки нікчемності, так як конкретно в розрізі правовідносин між ТОВ «Будтек» та ТОВ «Хорскомплекс» встановлено фактичне здійснення господарських операцій.
Крім того, за ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, визнання правочину нікчемним можливе лише на підставі положень закону, а не акту проведеної перевірки.
На підставі вищевикладеного, судом спростовується твердження податкового органу про нікчемність заключеного правочину та проведення позивачем безгосподарських операцій.
Щодо вказівки податкового перевіряючого-інспектора на заниження позивачем суми податку на додану вартість, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п.198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В судовому засіданні представник позивача підтвердила реальність здійснення господарських операцій, які підтверджені виданими податковими накладними, що містяться в матеріалах справи (а. с. 82-98 том 1), а також фактом зведення нових будівель, про що свідчать фотознімки.
Згідно п. п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Такий факт вже доведений в процесі судового розгляду справи.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, на підставі ч.1 ст.198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Позивачем використано право на віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту за наслідками здійснення операції, передбаченої зазначеними нормами законодавства.
Крім того, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, що і відбулось у даному випадку.
Отже, укладання договору підряду відповідало дійсним намірам сторін здійснити будівельно-монтажні роботи, такі роботи дійсно виконані, позивачем їх прийнято та оплачено, що, в свою чергу, призвело до зачислення коштів до податкового кредиту, тобто наведені доводи відповідача про безпідставність заниження позивачем суми податку на додану вартість не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні представник позивача правильно вказала на порушення порядку проведеної перевірки.
Відповідно до п. 75.1.2 ст. 75 ПК України, документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Документальна невиїзна перевірка, за п. 79.1 ст. 79 ПК України, здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
Так, наказом № 824 від 09.12.2011 року голови комісії з проведення реорганізації Вінницької МДПІ, копія якого міститься в матеріалах справи (а. с. 26 том 2), прийнято рішення про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Хорскомплекс».
Згідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Умову про ознайомлення позивача з таким наказом податковий орган не виконав, а також не надав для відома план перевірки, тобто позивач не повідомлений ні про здійснення перевірки, ні про перелік питань, які будуть з’ясовуватись.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає переконливою позицію позивача про безпідставність винесення Вінницькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.12.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 204 479, 00 грн., включаючи і нараховані штрафні санкції.
Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо податковим органом не доведено інше.
В даному випадку, відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:
1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, шляхом скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України, у зв’язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької МДПІ № НОМЕР_1 від 09.12.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хорскомплекс" судові витрати в сумі 2044,79 грн. (дві тисячі сорок чотири гривні сімдесят дев'ять копійок) шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області державної податкової служби.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Загороднюк Андрій Григорович