донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.10.2016           справа №913/457/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дучал Н.М.

судді судді Агапов О.Л., Склярук О.І.

секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача – від відповідача – від ВДВС – розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 не з»явився не з»явився не з»явився Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», м. Сєвєродонецьк Луганської області

на ухвалу господарського суду Луганської області

від25.08.2016 р.

за скаргою на дії у справі Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», м. Сєвєродонецьк Луганської області Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області № 913/457/16 (суддя Ворожцов А.Г.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БМС Консалтінг», м.Київ

до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про орган виконання судових рішень стягнення 4 379 578,41 грн. Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», м. Сєвєродонецьк Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, в якій просило визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 17.06.2016р. про стягнення виконавчого збору в розмірі 325 331,24 грн.; визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 17.06.2016р. про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

Заявою від 23.08.2016р. скаржник змінив вимоги по скарзі та просив: визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області з винесення постанови від 17.06.2016р. № 51398792 про стягнення виконавчого збору в розмірі 325 331,24 грн. та визнати відповідну постанову недійсною; визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області з винесення постанови від 17.06.2016р. № 51398792 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 22,80 грн. та визнати відповідну постанову недійсною.

В обґрунтування скарги заявник зазначав, що на примусове виконання ухвали господарського суду Луганської області від 10.05.2016р. по справі № 913/457/16 про затвердження мирової угоди, за заявою стягувача, Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51398792, яка надійшла на адресу боржника 17.06.2016, тобто після спливу строку на добровільне виконання, у зв’язку з чим заявником було направлено заяву від 20.06.2016 про відкладення провадження виконавчих дій за ВП № 51398792. Самостійне виконання ухвали господарського суду Луганської області № 913/457/16 (24/913/457/16) від 10.05.2016р. здійснено боржником у повному обсязі 30.06.2016р. Постановою від 06.07.2016р., на підставі п.8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», закінчено виконавче провадження ВП № 51398792, виведено в окреме провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Наполягаючи, що сплив строку для добровільного виконання рішення не є підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника, скаржник вважає, що виконавчий збір має стягуватися на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконане, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які за цією справою не вчинялися.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.08.2016 р. у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» від 15.07.2016р. на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. На підставі ч. 5 ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження” постанова про стягнення з боржника витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою, Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 25.08.2016 р. по справі №913/457/16 та прийняти нову, якою визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області по винесенню постанови від 17.06.2016р. №51398792 про стягнення виконавчого збору у розмірі 325 331,24 грн. та визнати відповідну постанову недійсною; визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області по винесенню постанови від 17.06.2016р. №51398792 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 22,80 грн. та визнати відповідну постанову недійсною.

Апелянт вважає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, винесена без повного дослідження обставин справи. Зазначає, що Постановою про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2016р. № 51398792 надано строк на добровільне виконання на протязі семи днів. Станом на 30.06.2016р. ухвала господарського суду Луганської області від 10.05.2016р. була виконана в повному обсязі, на користь ТОВ «БМС Колсалтінг» було перераховано суму основного боргу 3 253 312,48грн.

Наполягає, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов’язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися. Крім того, положеннями ч.3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2016 р. апеляційну скаргу у справі № 913/457/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.10.2016 р.

За заявою апелянта, строк розгляду апеляційної скарги продовжено, розгляд апеляційної скарги відкладено на 25.10.2016р.

У зв»язку з перебуванням члена колегії судді Гези Т.Д. у відпустці, Протоколом автоматичної зміни колегії суддів замінено суддю Гезу Т.Д. на суддю Склярук О.І.

Представник ПАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» в судовому засіданні 11.10.2016р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 25.08.2016 р. у справі № 913/457/16.

Позивач та Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області не скористалися правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду сторони та інші учасники процесу не зобов’язувалися забезпечити явку повноважних представників в судове засідання.

Згідно з положеннями ст.ст.101, 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвал місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.05.2016р. затверджено мирову угоду у справі № 913/457/16, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “БМС Консалтінг” та Приватним акціонерним товариством “Сєвєродонецьке об'єднання Азот”. Провадження у даній справі припинено.          

За цією мировою угодою боржник мав сплатити суму боргу у розмірі 3 253 312,48грн. до 31.05.2016р., однак, внаслідок порушення грошового зобов'язання стягувач звернувся до виконавчої служби із заявою від 02.06.2016 р. про примусове виконання ухвали суду.

10.06.2016р. заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, на підставі заяви про примусове виконання ухвали господарського суду Луганської області № 913/457/16 від 10.05.2016р. про затвердження мирової угоди, було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51398792 та боржнику надано строк для добровільного виконання строком до семи днів.

17.06.2016р. заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області, враховуючи невиконання боржником виконавчого документу в строк (до семи днів), визначений в постанові про відкриття виконавчого провадження, на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору (у сумі 325 331,24 грн.).

17.06.2016р. заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області при примусовому виконанні ухвали господарського суду Луганської області, виданої 10.05.2016р., на підставі ст.41 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (у сумі 22,80 грн.).

Надсилання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору на адресу ПАТ «Сєвєродонецьке об»єднання Азот», здійснено простою кореспонденцією, що не суперечить ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження».

Відомості про надсилання на адресу боржника постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в матеріалах справи відсутні.

30.06.2016р. ухвала господарського суду Луганської області № 913/457/16 від 10.05.2016р. була виконана боржником у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 3339 від 30.06.2016р. на суму 3 253 312,48 грн., про що боржником направлено до ВПВР заяву № 05/юд-340 від 30.06.2016р. про закінчення виконавчого провадження ВП №51398792.

06.07.2016р., на підставі п.8 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», заступником начальника Відділу примусового виконання рішень винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №51398792, відкритого за ухвалою господарського суду Луганської області № 913/457/16 від 10.05.2016р. В постанові також зазначено про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення; про виведення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

Стягувач не погодився з такими діями виконавчої служби та звернувся до господарського суду з відповідною скаргою.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до положень Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Однією з засад судочинства є обов’язковість рішень суду.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. № 18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (ст. 115 Господарського процесуального кодексу України).

Виконання рішення господарського суду, згідно із ст. 116 ГПК України, провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України “Про державну виконавчу службу” (ст.ст.1, 2 Закону України “Про виконавче провадження”).

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом (ст. 4 Закону України «Про державну службу»).

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ст. 6 Закону України “Про виконавче провадження”).

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (п.п.1,2 ст.11 Закону України “Про виконавче провадження”).

Згідно ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла станом на дату винесення оспорюваної постанови про стягнення виконавчого збору) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Матеріали скарги свідчать, що отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження, боржник (відповідач) не вчинив невідкладних дій, направлених на самостійне добровільне виконання ухвали господарського суду Луганської області від 10.05.2016р. у цій справі.

Заява боржника про відкладання виконавчих дій № 05/юд-326 від 20.06.2016р. адресована Управлінню державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, та отримана останнім 01.07.2016р. На адресу Відділу Примусового виконання рішень заява про відкладання виконавчих дій не надсилалася.

Виконання ухвали господарського суду Луганської області від 10.05.2016р. у цій справі здійснено відповідачем 30.06.2016р., що стало підставою для звернення останнього до органу виконання з заявою про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з приписами п.6 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Посилання скаржника на можливість стягнення виконавчого збору на підставі постанови державного виконавця лише у разі, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано і державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, є помилковим та ґрунтується на ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинна до 05.04.2015р.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу", який набув чинності з 05.04.2015р., статтю 28 Закону України "Про виконавче провадження" викладено в новій редакції, відповідно до якої, зокрема, виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Отже, висновок суду про відмову скаржнику у задоволенні вимог скарги в частині визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області з винесення постанови від 17.06.2016р. № 51398792 про стягнення виконавчого збору в розмірі 325 331,24 грн. та визнання цієї постанови недійсною є вірним та ґрунтується на приписах Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються, зокрема, зі стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату, зокрема: виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.

Постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 17.06.2016р. винесена заступником начальника Відділу примусового виконання рішень передчасно, без врахування приписів ст.41 Закону України «Про виконавче провадження», редакцію якої змінено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу", який набув чинності з 05.04.2015р.

Докази надсилання боржнику наведеної постанови у справі відсутні.

Матеріали справи не містять доказів стягнення державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 51398792, станом на 17.06.2016р., грошових сум на виконання ухвали господарського суду Луганської області. Також, станом на 17.06.2016р. у виконавця не було підстав для закінчення виконавчого провадження.

Отже, обґрунтованими є вимоги скарги в частині визнання незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області з винесення постанови від 17.06.2016р. № 51398792 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 22,80 грн. та визнання відповідної постанови недійсною.

За результатами апеляційного провадження, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування ухвали господарського суду Луганської області від 25.08.2016р. в частині відмови у задоволенні вимог скарги про визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області з винесення постанови від 17.06.2016р. № 51398792 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 22,80 грн. та визнання відповідної постанови недійсною, з прийняттям нового рішення по скарзі про задоволення вимог скарги в цій частині.

В іншій частині ухвала господарського суду Луганської області від 25.08.2016р. підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», м. Сєвєродонецьк Луганської області на ухвалу господарського суду Луганської області від 25.08.2016 р. у справі № 913/457/16 задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 25.08.2016р. у справі № 913/457/16 скасувати в частині відмови у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» про визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області з винесення постанови від 17.06.2016р. № 51398792 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 22,80 грн. та визнання відповідної постанови недійсною.

Прийняти нове рішення по скарзі Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» в цій частині.

Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області з винесення постанови від 17.06.2016р. № 51398792 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій (22,80 грн.).

Визнати недійсною Постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 17.06.2016р. № 51398792 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій (22,80 грн.).

В іншій частині ухвалу господарського суду Луганської області від 25.08.2016 р. у справі № 913/457/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя          Н.М. Дучал

Судді:          О.Л. Агапов

          ОСОБА_2

Надруковано 6 екз.:

1 - позивачу

1 - відповідачу

1 - ДВС

                                                                                                     1 - у справу

1 - ДАГС

1 - ГСЛО