Головуючий суду 1 інстанції - Баронін Д.Б.

Доповідач - Романченко В.О.

Справа № 428/5728/16-ц

Провадження № 22ц/782/830/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого судді Романченка В.О.

суддів - Коротких О.Г., Лозко Ю.П.

за участю секретаря Подрябінкіна Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецькуапеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 жовтня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Арматех» про визнання недійсним наказу про звільнення, -

встановила:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про виділ її позовних вимог за позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Арматех» про визнання недійсним наказу про звільнення.

05.10.2016 року представник відповідача ПВКП «Арматех» заявив клопотання про закриття провадження у справі з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, адже у справі відсутня позовна заява, ЦПК України не передбачає розгляду заяв про виділ позовних вимог, суддею не було відкрито провадження у справі і було вибірково виділено певні матеріали для розгляду.

Представник відповідача підтримав вищенаведене клопотання.

Представник позивача та позивач заперечували проти задоволення клопотання та вказали, що на їх думку слід розглянути виділені позовні вимоги у відповідності до ухвали Апеляційного суду Луганської області.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 жовтня 2016 року провадження у справі за заявою ОСОБА_2 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України. Роз'яснено позивачу, що вона має право звернутися із заявою про винесення судом додаткового рішення у справі № 428/5567/15-ц.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення норм процесуального неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду ДУ суду перщої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осі, які з'явились у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, з таких підстав.

Відповідно до ст.311 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Як убачається з матеріалів справи, у червні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Арматех» (далі ПВКП «Арматех) про визнання недійсним наказу про її звільнення від 16 грудня 2014 року № 2-к.

23.09.2015 року позивачка уточнила позовні вимоги та просила суд визнати факт її звільнення з 22.09.2014 року відповідно до наказу № 5 від 22.09.2014 року ПВКП «Арматех».

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25.02.2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Луганської області від 22 квітня 2016 року зазначене рішення суду залишено без змін та позивачу запропоновано звернутися до суду з заявою про розгляд в самостійному провадженні первісних позовних вимогпро визнання недійсним наказу про її звільнення від 16 грудня 2014 року № 2-к.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17 травня 2016 року (суддя Скочій Г.Д.) справу за виділеними первісними вимогами ОСОБА_2 до ПВКП «Арматех» про визнання недійсним наказу про звільнення призначено до судового розгляду.

01 вересня 2016 року справу прийнято до провадження суддею Бароніним Д.Б.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України та розяснюючи позивачу право на звернення із заявою про винесення судом додаткового рішення у справі № 428/5567/15-ц, суд першої інстанції виходив з того, що у разі не вирішення судом певних позовних вимог, ЦПК України передбачає конкретний спосіб реагування сторін - подання заяви про винесення додаткового рішення (ст. 220 ЦПК України) без виділу окремих матеріалів в окрему справу з новим унікальним номером. Окрім того, суд зазначає, що ЦПК України взагалі не передбачає такого процесуального інституту як «виділ позовних вимог в окреме провадження».

З цими висновками колегія суддів погодитися не може, оскільки вони не узгоджуються з загальними засадами цивільного судочинства та порушують законні права і інтереси позивача

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд, згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі суд, відповідно до резолютивної частині, не зазначив з яких саме підстав ним прийнято таке рішення.

Роз'яснюючи позивачу право на звернення із заявою, щодо позовних вимог про визнання недійсним наказу про звільнення,про винесення судом додаткового рішення у справі № 428/5567/15-ц, суд першої інстанції не врахував вимоги ст. 220 ЦПК України, відповідно до яких суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, відповідно до переліку підстав, зазначених в цій нормі закону. Тобто, додаткове рішення може бути ухвалено стосовно рішення за результатами розгляду позовних вимог.

Однак, суд першої інстанції, як вбачається з рішення суду від 25.02.2016 року (справа № 428/5567/15-ц), взагалі не розглядав позовні вимоги позивача про визнання недійсним наказу про її звільнення.

Окрім того, додаткове рішення у справі № 428/5567/15-ц не може бути ухвалено судом відповідно до 16 ЦПК України.

Що стосується розгляду позовних вимог позича провизнання недійсним наказу про її звільнення у самостійному провадженні, то суд першої інстанції не врахував положення ч.2 ст 126 ЦПК України, з яких вбачається, що залежно від обставин справи суддя чи суд мають право постановити ухвалу про роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи.

Наявність виділення частини вимог у самостійне провадження міститься також у роз'ясненнях, наданих у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі».

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції на вищевказані обставини справи та положення ст. 205 ЦПК України уваги не звернув, не визначився з характером заявлених вимог та не з'ясував обставини, на які посилалася позивач при вирішенні спірного питання та дійшов помилково висновку про закриття провадження у справі з підстав наведених у цій ухвалі.

Крім того, суд першої інстанції проігнорував основні засади цивільного судочинства, з точки зору дотримання права скаржника на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

При цьому апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини і, зокрема, за аналогією враховує п.39 рішення від 9 березня 2011 року у справі "Буланов та Купчик проти України", в якому звертається увага на те, що відмова суду розглядати справу в порядку цивільного судочинства не тільки позбавила заявника доступу до суду, але й поставили під сумнів авторитет судової влади.

Отже, доводи, наведені в апеляційній скарзі, підлягають задоволенню, а ухвала, на підставі ст. 311 ЦПК України, підлягає скасуванню і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. ч.2 п.1 ст. 307, 311 314, 315, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 жовтня 2016 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: