Справа № 520/3156/16-ц

Провадження № 2/520/2578/16

Рішення

іменем України

21 жовтня 2016 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Прохорова П.А.

при секретарі - Цвігун А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про знесення об'єкта самочинного будівництва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Виконавчий комітет Одеської міської ради, звернувся до суду з наведеним позовом про знесення об'єкту самочинного будівництва, у якому просив суд зобов'язати відповідача, ОСОБА_2, власними силами і за власні кошти знести самочинно збудований індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що відповідачем на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, без затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації та без необхідного дозволу проводяться роботи з будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну, та з такого посилаючись на норми законодавства просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача Виконавчого комітету Одеської міської ради підтримала позовні вимоги у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні з наведених у позові підстав. Крім того в обґрунтування своїх вимог зазначала, що у певний період часу відповідачу було видано дозвільні документи - містобудівні умови та зареєстровано його декларацію про початок виконання будівельних робіт, однак у наступному було виявлено відхилення відповідачем від проекту, та зазначені документи були скасовані, та таким чином на теперішній час немає жодних дозвільних документів для ведення спірного будівництва, з чого, за переконанням представника позивача слідує, що будівництво є самочинним та позов підлягає задоволенню.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала та заперечувала проти їх задоволення з підстав необґрунтованості та надуманості таких вимог. При цьому представник відповідача зауважувала про те, що відповідач має всі належні дозвільні документи для ведення будівельних робіт, та таким чином спірний об'єкт будівництва не є самочинним. На підтвердження такої позиції представник відповідача вказувала на те, що після скасування первинної Дкларації про початок виконання будівельних робіт - 10.08.2015 року, відповідачем було подано іншу декларацію про початок виконання будівельних робіт, яка була зареєстрована 12.08.2015 року, та на теперішній час, після вирішення питань про її скасування та поновлення є чинною. Додатково представник відповідача наполягала на тому, що будівництво ведеться відповідно до наявних експертних висновків та технічних умов, що вказує на необґрунтованість вимог позову та відсутність підстав для його задоволення. Щодо посилання позивача на скасування містобудівних умов, то представник вказувала, що, по-перше містобудівні умови як акт індивідуальної дії вже вичерпали себе своїм виконанням, та по-друге, Конституційним судом України за наслідками розгляду аналогічного питання вже було констатовано, що таке скасування містобудівних умов є незаконним, та тому посилання позивача на таку обставин та докази, що її підтверджують слід оцінювати критично.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позовні вимоги Виконавчого комітету Одеської міської ради підтримали у повному обсязі, та наполягали на їх задоволенні.

На підтримку своєї позиції та позиції позивача ОСОБА_4 вказала, що на її думку об'єкт будівництва істотно відрізняється від того об'єкту на який було видано дозвільні документи, та на те, що містобудівні умови були видані вже після повідомлення про проведення підготовчих робіт, що на її думку свідчить про незаконність будівельних робіт. Крім того вказана особа звертала увагу суду на те, що Декларація про початок виконання будівельних робіт, на яку посилається сторона у своїх запереченнях є аналогічною до раніше скасованої декларації, а тому вона є незаконною, крім того данні такої декларації не відповідають дійсності, зокрема щодо відповідальної особи, щодо категорії складності. Разом з тим така особа вказувала на те, що видані відповідачу містобудівні умови були скасовані рішенням Одеської міської ради, та з такого посилання відповідача на них є неналежними та такими, що не заслуговують на увагу суду. Крім того ОСОБА_4 вказувала і на те, що будь-які погодження з власниками(користувачами) суміжних земельних ділянок щодо ведення будівельних робіт не здійснювались, та в цілому земельна ділянка, на якій ведуться будівельні роботи, використовується не за її цільовим призначенням, оскільки вона є присадибною, а не відведеною для будівництва.

Третя особа ОСОБА_3 висловилась на підтримку позову та вказувала, що декларація про початок виконання будівельних робіт, на яку вказує відповідач видана на індивідуальний будинок з відкритим басейном, а насправді відбувається будівництво багатоквартирного житлового будинку, із порушенням будівельних та протипожежних норм. Також ОСОБА_3 вказувала на численні скарги від власників суміжних ділянок та на те, що на теперішній час на вирішенні Вищого адміністративного суду України перебуває справа, в рамках якої вирішується питання про скасування виданих відповідачу декларацій, що на її думку також вказує на те, що позов підлягає задоволенню, а спірний об'єкт будівництва - зносу.

Третя особа ОСОБА_5 позов підтримав з наведених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підстав.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, приймаючи до уваги позицію та доводи третіх осіб, дослідивши матеріали справи суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Засади ст.ст. 3,11 ЦПК України, ст. 15 ЦК України, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав а також охоронюваних законом інтересів судом.

Звертаючись до суду за захистом свого права позивач визначає предмет та підстави позову самостійно.

Згідно п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

При цьому відповідно до системного аналізу положень ст.ст. 10, 11, 27, 57-60 ЦПК України, сторони при вирішенні спору зобов'язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підстави їх вимог.

Разом з тим, згудно положень ч.1, ч.3 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Так, з наданих до суду доказів та пояснень вбачаються наступні фактичні та правові обставини справи.

ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу № 562 від 17 липня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, належить на праві власності земельна ділянка під АДРЕСА_1, загальною площею 0,0799 га (копія договору долучена до матеріалів справи, а.с. 128).

27 листопада 2014 року Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради за № 01-13/329ог відповідачу ОСОБА_2 надано Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, з намірами забудови - будівництво індивідуального житлового будинку та відкритого басейну зі знесенням існуючих на ділянці будівель та споруд (копія долучена до матеріалів справи, а.с. 11-14).

19 грудня 2014 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області зареєстровано Декларацію № ОД 082143520681 про початок виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1. В якості замовника будівництва в Декларації визначено ОСОБА_2 (а.с.16)

У наступному вказану Декларацію було скасовано Наказом Департаменту ДАБІ в Одеській області від 10 серпня 2015 року № 55 «СК» «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт» (а.с.16).

12 серпня 2015 року Департаментом ДАБІ в Одеській області було зареєстровано нову Декларацію № ОД 082152230729 про початок виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну за адресою: АДРЕСА_1, замовник будівництва - ОСОБА_2.(а.с.129-130)

Наказом Департаменту ДАБІ в Одеській області від 04 вересня 2015 року № 64 «СК» скасовано реєстрацію Декларації від 12 серпня 2015 року № ОД 0821552230728 про початок виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну за адресою: АДРЕСА_1

Наказом Департаменту ДАБІ в Одеській області №153 від 16 червня 2016 року «Про скасування наказу Департаменту Державної архітектурно- будівельної інспекції в Одеській області від 04.09.2015 № 64 «СК» на підставі Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року по справі №815/611/16, та постановленої 08 червня 2016 року Одеським апеляційним адміністративним судом Ухвали №815/611/16 які на час вирішення цієї справи є такими, що набули законної сили, та копії яких долучено до матеріалів справи, Декларація № ОД 082152230729 від 12 серпня 2015 року відновлена, тобто на сьогоднішній день є діючою, та ніким не скасована (а.с. 116-122).

Враховуючи викладені обставини суд приходить до висновку, що будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1, проводяться на підставі зареєстрованої належним чином Декларації про початок виконання будівельних робіт, право на проведення яких передбачено ч.1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

24 вересня 2015 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради винесено рішення № 328 «Про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, наданих управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради листом від 27 листопада 2014 року для будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну зі знесенням існуючих на ділянці будівель і споруд». Тобто, вказаним рішенням Виконавчий комітет Одеської міської ради скасував Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, що видавались відповідачу ОСОБА_2 підконтрольним органом Виконавчого комітету Одеської міської ради - управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради (а.с. 15).

Разом з тим суд, щодо такої обставини справи, вказує наступне.

Відповідно до вищеназваного рішення Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, скасовувались у зв'язку з тим, що замовником будівництва ОСОБА_2 здійснюються будівельні роботи які не відповідають вихідним даним на проектування.

Так, ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає, що проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок, перш за все, після отримання замовником або проектувальником вихідних даних.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є:

1) містобудівні умови та обмеження;

2) технічні умови;

3) завдання на проектування.

При цьому Згідно до ч.2 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Таким чином, наявність у відповідача ОСОБА_2 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є обов'язковою умовою для проектування та будівництва об'єкту, що і було зроблено ОСОБА_2

Судом встановлено, що 27.11.2014 року ОСОБА_2 отримав Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

11 грудня 2014 року відповідачем ОСОБА_2 отримано позитивний Експертний висновок № 3-113-14-КЧ/ОД розроблений філією ТОВ «Українська будівельна експертиза» з розгляду проектної документації в частині міцності, надійності та довговічності об'єкта будівництва за робочим проектом (частина яка затверджується): «Індивідуальний житловий будинок з відкритим басейном, що розташований за адресою: АДРЕСА_1».

12 грудня 2014 року Центром НТТМ академії будівництва України розроблено проектну документацію будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

04 березня 2015 року відповідачем отримано Технічні умови приєднання № 17-15 Пд до електричних мереж та електроустановок; 14 липня 2015 року відповідачем отримано Технічні умови № 4142-29/1649 на приєднання багатоквартирного житлового будинку до централізованої системи водопостачання та водовідведення м. Одеси. 12 серпня 2015 року Департаментом ДАБІ в Одеській області зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт № ОД 082152230729, що свідчить про формування повного пакету документів та дозволів, які вимагаються законодавством для проведення будівельних робіт (копії відповідних технічних умов долучені до матеріалів справи, а.с. 136).

З викладеного вбачається, що на підставі виданих Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 27.11.2014 року у ОСОБА_2 виникли певні правовідносини, а саме розроблено Проект на будівництво, Технічні умови, укладено договори з юридичними особами, що займаються проведенням будівельних робіт.

Таким чином, аналізуючи норми законодавства та беручи до увагу призначення та мету отримання Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки вбачається, що на сьогоднішній день відповідачем ОСОБА_2 розроблено та отримано Проект будівництва об'єкту за адресою: АДРЕСА_1, що вичерпує дію виданих Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Окрім того, відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

Зазначені положення Конституції України кореспондовані в ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в ч. 3 якої передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частина 9 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачає, що до повноважень виконавчого органу міських, районних в містах, селищних та сільських рад відноситься надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

У п.п. 2.1, 2.2, 2.3 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року за № 109 зазначається, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви.

Судом встановлено, що власним рішенням № 328 від 24.09.2015 року, яким скасовано Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки у АДРЕСА_1, Виконавчий комітет Одеської міської ради скасував рішення свого підконтрольного органу - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради.

При цьому суд вказує на те, що Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі №7-рп/2009 від 16.04.2009 про скасування актів органів місцевого самоврядування визначив, що «органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення».

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Слід окремо зазначити, що скасування рішення, на підставі якого у суб'єкта права вже виникли певні правовідносини, також суперечить принципу правової визначеності, що у своїй практиці використовує Європейський Суд з прав людини (наприклад, справа «Рисовський проти України»). Згідно з цією практикою принцип правової визначеності проявляється у стабільності політичних і правових рішень, тобто стабільність та цілісний характер законодавства, здійснення адміністративної і судової практики на основі закону відповідно до принципу верховенства права.

Таким чином, прийняття рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 328 від 24.09.2015 року порушує вищевказаний принцип правової визначеності та не може бути враховано судом як належний доказ вчинення ОСОБА_2 самочинного будівництва.

В останньому судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 повідомила, що наразі Приморським районним судом м. Одеси слухається справа № 522/15352/16-а, провадження 2-а/522/810/16 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету ОМР, третя особа Управління архітектури та містобудування ОМР про скасування рішення Виконавчого комітету ОМР № 328 від 24.09.2015 року, що дає підстави для суду вважати Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 27.11.2014 року - чинними.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З урахуванням змісту цієї статті в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

За змістом ст. 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зазначена правова позиція викладена у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19.11.2014 року у справі №6-180цс14, та у постанові від 17.09.2014 р. у справі №6-137цс14, які в силу ч.4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, єдиною підставою для знесення самочинно побудованих будівель є встановлення судом факту порушення відповідачем ОСОБА_2 прав позивача Виконавчого комітету ОМР самочинною забудовою.

Враховуючи предмет позову та норму статті 376 ЦК України суд зауважує, що в процесі розгляду справи та дослідженні доказів, що були надані сторонами до суду, не встановлено порушення відповідачем ОСОБА_2 вимог законодавства в частині здійснення будівельних робіт без дозвільних документів.

При цьому суд зауважує про те, що надані третіми особами пояснення, щодо порушення відповідачем і їх прав та інтересів, щодо порушення ним при веденні будівництва будівельних норм та стандартів, щодо зменшення інсоляції приналежних їм приміщень та можливе пошкодження систем комунікацій та водовідводу, суд до уваги не приймає, оскільки по-перше, такі треті особи самостійних вимог до предмета спору не заявляли, та по-друге належних доказів зазначених ними обставин надано не було. При цьому суд окремо зазначає, що встановлення вказаних третіми особами обставин потребує спеціальних знань, та разом з тим жодних висновків експерта чи спеціалівста сторонами суду надано не було .

Таким чином суд вказуючи на те, що Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (правовий режим самочинного будівництва)» в п.22 зауважив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та спонукання винної особи до належного виконання її обов'язків, вказує на те, що вимоги позову Виконавчого комітету Одеської міської ради задоволенню не підлягають з підстав необгрунтованості.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, стягненню з відповідача не підлягають і судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 207, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст,ст, 3, 15, 16, 376 ЦК України, ст. ст. 24, 26, 29, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.ст. 14, 144 Конституції України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Виконавчого комітету Одеської міської ради до ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про знесення об'єкта самочинного будівництва - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя П. А. Прохоров