ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 876/6050/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14.05.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання протиправною відмови у перерахунку пенсії з врахуванням пільгового обчислення стажу роботи, зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію, -

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_1 24.04.2015року звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі в якому поставив питання про визнання неправомірними дій відповідача, який відмовив йому у зарахуванні на пільгових умовах в півтора кратному розмірі загального стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі та просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його стажу роботи із розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі за один рік і шість місяців за період роботи з 19.07.1981 року по 29.05.1994 рік., а також просив зобов'язати виплатити йому недоотримані кошти, починаючи з часу призначення пенсії з 27.05.2014 року.

На обґрунтування заявлених вимог вказав, що є пенсіонером, пенсія йому нарахована та виплачується Управлінням Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області, з 27.05.2014 року отримує пенсію за віком. При обрахунку стажу роботи, що дає право на пенсійне забезпечення, період роботи з 19.07.1981 року по 29.05.1994 рік, йому зараховано з розрахунку рік за рік. Хоча згідно чинного законодавства повинен бути зарахований один рік за один рік шість місяців, так як у вказаний період він працював в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі. На підтвердження такого права ним було надано трудову книжку та довідки, які уточнюють пільгові умови праці, а також ряд інших документів. Однак управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі відмовило йому у перерахунку пенсії з врахуванням пільгового стажу.

Оскаржуваною постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14.05.2015 року позовну заяву задоволено частково.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». Питання обчислення стажу роботи на Крайній Півночі було врегульовано п. 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 340. Робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується до стажу в полуторному розмірі при умові укладення строкового трудового договору, встановлені ст. 5 Указу від 10 лютого 1960 року. В матеріалах справи відсутні трудові строкові договори. Позивачу була призначена пільгова пенсія з урахуванням його роботи в районі Крайньої Півночі та в районах прирівняних до районів Крайньої Півночі, але без пільгового обчислення стажу роботи за зазначений період часу. Просить в позові відмовити.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що пільгове обчислення стажу передбачено законодавством колишнього СРСР, а період роботи в зазначений період підтверджується трудовою книжкою та довідками, а отже, управління ПФУ неправомірно не врахувало стаж роботи у пільговому обчислені з посиланням, що не були надані строкові трудові договори, оскільки це суперечить приписам пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права.

За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу від 10 лютого 1960 року, постанови № 148, Указу від 26 вересня 1967 року.

Указом від 10 лютого 1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.

Абзацом першим пункту 5.9 Положення про вахтовий метод встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, з врахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.

Таким чином, пільги передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом. В судовому засіданні встановлено, що позивач, працюючи в Івано-Франківському УБР помічником бурильника, з 25 березня 1982 року по 02 лютого 1986 року направлявся на роботу в місцевість, прирівняну до районів Крайньої Півночі, а з 03 лютого 1986 року по 31 грудня 1990 року - в райони Крайньої Півночі вахтово-експедиційним методом в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі.

Отже, колегія суддів зазначає, що позивач працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт на посаді вантажника Івано-Франківського УБР під час виконання підприємством робіт в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в період з 19.07.1981 року по 01.04.1985 рік вахтово-експедиційним методом в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі (Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області) та з 02.04.1985 року по 29.05.1994 рік вахтово-експедиційним методом в районах Крайньої Півночі (Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області), що підтверджується довідкою, що є в матеріалах пенсійної справи, виданої Прикарпатським управлінням бурових робіт №10-2149 від 22.12.2014 року.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

А тому висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови не вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення без додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 202 КАС України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі - задоволити.

Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14.05.2015 року у справі № 338/614/15-а - скасувати та прийнято нову, якою в позові ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар