ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
11 квітня 2007 р. |
№ 15/338 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Кривди Д.С., |
|
суддів: |
Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
|
розглянувши касаційну скаргу |
Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 |
|
на постанову |
від 18.01.07 Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
|
у справі |
№15/338 |
|
господарського суду |
Кіровоградської області |
|
за позовом |
Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 |
|
до |
Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Чкалова” |
|
про |
стягнення 32172,77 грн. |
|
за участю представників сторін |
|
від позивача: |
ОСОБА_1 |
|
від відповідача: |
Ушаков Г.Г., дов. |
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Чкалова” про стягнення 19242 грн. боргу за укладеним між сторонами договором поставки від 08.03.05, 9622,5 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання, 3308,27 грн. пені.
Позов мотивовано невиконанням відповідачем умов вказаного договору щодо оплати поставленого товару -насіння цукрових буряків.
Рішенням від 15.11.06 господарський суд Кіровоградської області (суддя Хилько Ю.І.) позов задовольнив в частині стягнення 19242 грн. основного боргу, 9261 грн. штрафу, 1822,98 грн. пені, а в решті позовних вимог відмовивши з урахуванням періоду, за який стягується пеня.
Рішення мотивовано правомірністю позовних вимог з огляду на встановлення обставин здійснення позивачем поставки згідно з умовами вказаного договору та невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого товару.
Постановою від 18.01.07 Дніпропетровський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Павловський П.П. -головуючий, Логвиненко А.О., Чус О.В.) рішення суду першої інстанції скасував, а в задоволенні позову відмовив.
Постанова мотивована встановленням обставин погашення відповідачем заборгованості за поставлений згідно з вказаним договором товар.
Ухвалою від 14.03.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу і пені та залишення в цій частині без змін рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції обставин порушення відповідачем зобов'язання за вказаним договором щодо строку його виконання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між сторонами у справі 08.03.05 укладено договір поставки насіння цукрових буряків, за яким позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача посівний матеріал насіння цукрового буряку, а відповідач зобов'язався його прийняти та оплатити.
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачеві насіння цукрового буряку в кількості 256,6 посадкових одиниць на загальну суму 19242 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з ненадання відповідачем документів, що підтверджують оплату поставленого товару.
Проте суд апеляційної інстанції з огляду на матеріали справи встановив, що суд першої інстанції розглянув спір без присутності сторін, чим порушив ст. 22 ГПК України.
З таким висновком суду слід погодитись, зважаючи на те, що п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України нез'явлення в засідання представників сторін визначено однією з обставин, за якої спір не може бути вирішено в даному засіданні, а суд першої інстанції вирішив спір за відсутності представників сторін, не відкладаючи справу.
З огляду на таке прийняття судом апеляційної інстанції поданих відповідачем додаткових доказів відповідає вимогам ст. 101 ГПК України.
Дослідивши відповідні докази у справі, зокрема оригінали платіжних документів про перерахування коштів за отримане насіння цукрового буряку, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач виконав свій обов'язок щодо оплати поставленого товару і не має заборгованості перед відповідачем.
Вказаний висновок позивачем належними доказами не спростовано, в цій частині постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується. Отже, судова колегія погоджується з висновком про відмову в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за договором поставки від 08.03.05 в сумі 19242 грн.
Разом з тим, безпідставним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що в зв'язку з відсутністю заборгованості немає підстав для нарахування штрафних санкцій.
Звертаючись з позовом, позивач заявив позовні вимоги про стягнення 9622,5 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання, 3308,27 грн. пені.
Відповідно до ст.ст. 546, 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком; виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Порушення зобов'язання визначено у ст. 610 ЦК України як його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання відповідно ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
З аналізу викладених норм вбачається, що сплата неустойки як вид забезпечення виконання зобов'язання законом пов'язується не з наявністю або відсутністю заборгованості на момент нарахування чи стягнення неустойки, а з фактом порушення зобов'язання -його невиконанням або неналежним виконанням.
У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановив суд апеляційної інстанції, поставка спірної партії товару здійснено на виконання договору від 08.03.05, яким у п. 8.1 визначено, що покупець (відповідач) зобов'язаний повністю оплатити товар в строк до 01.10.05.
Проте встановивши обставини виконання відповідачем зобов'язання за договором, суд апеляційної інстанції не дослідив момент такого виконання. Дати платіжних документів у постанові суду не зазначено.
Тобто судом не встановлено на підставі матеріалів справи обставини наявності або відсутності порушення відповідачем зобов'язання, у той час як позивач доводить виконання його з порушенням встановленого договором строку.
Суд апеляційної інстанції взагалі не досліджував умови укладеного між сторонами договору стосовно забезпечення виконання зобов'язання та не надав правової оцінки заявленню позивачем вимог одночасно про стягнення штрафу та пені.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору в частині позовних вимог про стягнення неустойки положень ст.ст. 42, 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи на засадах рівності та змагальності сторін, тому рішення і постанова в цій частині підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із застосуванням норм законодавства, що регулюють такі правовідносини.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.01.07 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.11.06 у справі №15/338 скасувати в частині висновків стосовно позовних вимог про стягнення штрафу та пені. Справу направити до суду першої інстанції для здійснення нового розгляду в цій частині спору.
3. В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.01.07 у справі №15/338 залишити без змін.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький