Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Максимчук З.М.

секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.

за участі: представників сторін; ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" на рішення Костопільського районного суду від 22 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: ОСОБА_1; про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - ПАТ "НАСК "Оранта" або Страховик), посилаючись на те, що 14 березня 2014 року на 109 км автодороги Городище-Рівне-Старокостянтинів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного їй на праві власності автомобіля "ВАЗ -21114", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, та автомобіля "Renault Trafic", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який порушив Правила дорожнього руху, допустивши зіткнення з автомобілем "ВАЗ-21114", у результаті чого було пошкоджено даний транспортний засіб. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована в ПАТ "НАСК "Оранта".

Внаслідок події автомобіль "ВАЗ-21114", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, знищено, а її мати – ОСОБА_4 отримала легкі тілесні ушкодження.

З урахуванням викладеного позивач, уточнивши позовні вимоги, просила суд стягнути на її користь зі Страховика 49 490 гривень матеріальної шкоди в межах ліміту відповідальності з вирахуванням франшизи; з ОСОБА_3 2 888 гривень матеріальної шкоди, 510 гривень франшизи 1 935 гривень витрат на проведення експертизи та 6 000 гривень моральної шкоди.

Рішенням Костопільського районного суду від 22 грудня 2015 року позов задоволено частково:

Стягнуто із з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2 888 гривень у рахунок відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, 510 гривень франшизи за договором страхування, 243, 60 гривень судового збору та 3 000 гривень моральної шкоди, а всього 6 641, 60 гривень.

Стягнуто з ПАТ "НАСК "Оранта" на користь позивача 49 490 гривень у рахунок відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, 1 010 гривень витрат на проведення експертизи та 522, 88 гривень судового збору, а всього 51 028, 88 гривень.

В задоволенні решти вимог позивачу відмовлено.

У поданій на рішення апеляційній скарзі ПАТ "НАСК "Оранта" покликається на його незаконність і необґрунтованість, що полягають у порушенні норм матеріального і процесуального права.

На її обґрунтування зазначалося про неврахування судом того, що висновок експерта в судовій автотоварознавчій експертизі від 15.09.2015 року №50724\ ПС встановлює лише ринкову вартість автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди, однак даним висновком не встановлено вартість автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди. Розмір збитку в розумінні ст. 30 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначається як різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Через неправильність поставленого перед експертом питання зазначена судова автотоварознавча експертиза не повинна була бути взята до уваги судом першої інстанції, адже вона не визначає розмір завданої матеріальної шкоди, а вказує тільки про ринкову вартість.

Окрім того, задовольняючи позов, суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем тих обставин, що шкода автомобілю була завдана спільними діями ОСОБА_3 і ОСОБА_1А, а в основу висновків про стягнення шкоди взято експертизу, якою встановлено ринкову вартість транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди.

З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове – про відмову в задоволенні позову.

У поданих запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить його залишити без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 23 лютого 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "НАСК "Оранта" відхилено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року касаційну скаргу ПАТ "НАСК "Оранта" задоволено частково: ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано, а справу передано цьому суду для нового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відшкодування матеріального збитку в межах ліміту відповідальності покладається на страховика, а збитки, що не покриваються страховим відшкодуванням, - на страхувальника або винну в дорожньо-транспортній пригоді особу, а тому стягнув на користь позивача суму страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи з ПАТ "НАС "Оранта", а решту – з винуватця, тобто з ОСОБА_3 Ураховуючи ступінь важкості вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках позивача, суд також стягнув з ОСОБА_3 як винної у дорожньо-транспортній пригоді особи 3 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Проте частково з такими висновками погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, і ці обставини сторонами не заперечуються, що 14 березня 2014 року о 15 год. на 109 км автодороги Городище-Рівне-Старокостянтинів ОСОБА_3, керуючи автомобілем "Renault Trafic", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, в умовах обмеженої видимості не вибрав безпечної швидкості та безпечного інтервалу руху, внаслідок чого допустив зіткнення з належним на праві власності ОСОБА_2 автомобілем "ВАЗ 21114", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, що рухався в попутному напрямку і яким керував ОСОБА_1

При цьому останній теж рухався в умовах обмеженої видимості, не обравши безпечної швидкості та безпечного інтервалу руху, внаслідок чого зіткнувся з мікроавтобусом "Mercedes Benz", реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, який рухався в попутному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а автомобіль "ВАЗ 21114" було знищено.

Ці обставини стверджено постановою Костопільського районного суду від 14 травня 2014 року, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП за закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, що встановлений ст. 38 КУпАП. При цьому постанова судді містить чіткий висновок про наявність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто винуватцем дорожньо-транспортної пригоди визнано його (т. 1; а.с. 13).

Окрім того, постановою того ж суду від 19 травня 2014 року встановлено винуватість і ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП та накладено на нього 340 гривень штрафу (т. 1; а.с. 59-59, зв.).

Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Та обставина, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль "ВАЗ 21114", є страховим випадком, сторонами не оспорюється.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Renault Trafic", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, застрахована у ПАТ "НАСК "Оранта", про що свідчить поліс №АС751795. Ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, визначено у 50 000 гривень, а розмір франшизи становить 510 гривень (т. 1; а.с. 15).

Відповідно до "Звіту про визначення вартості відновлювального ремонту внаслідок пошкодження КТЗ від 17.06.2014 року" ринкова вартість автомобіля "ВАЗ 21114" станом до спричинення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 77 380, 80 гривень. Вартість відновлювального ремонту становить 90 433, 66 гривень (т. 1; а.с. 24-25).

Виходячи з наведених величин, оцінювач зробив висновок, що оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля "ВАЗ 21114" перевищує ринкову вартість до пошкодження, тому його відновлення є економічно недоцільним.

Відповідно до положень ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз’яснено, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов’язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який згідно зі ст. 8 ЦК України (аналогія закону) може застосуватися не лише страховиком, але й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач визнала, що автомобіль "ВАЗ 21114" є фізично знищеним, а тому просила стягнути на її користь з обох відповідачів у межах ліміту відповідальності 77 380, 80 гривень матеріальної шкоди (за мінусом 510 гривень франшизи) зокрема.

Колегією суддів при оцінці доказів у справі береться до уваги саме "Звіт про визначення вартості відновлювального ремонту внаслідок пошкодження КТЗ від 17.06.2014 року", оскільки він є повним і об’єктивним доказом з точки зору економічної обґрунтованості ремонту автомобіля та узгоджується з матеріалами справи. Щодо "Дослідження №ВК1101АХ-10.10\5 від 10.10.2014 року", то його не може бути враховано при вирішенні спірних правовідносин, адже ним визначено лише матеріальний збиток внаслідок пошкодження автомобіля "ВАЗ-21114". Вартість автомобіля до пошкодження і після дорожньо-транспортної пригоди ним не встановлювалися. Також за умови визнання позивачем транспортного засобу фізично знищеним не має жодного правового чи економічного значення протокол №6358, яким затверджено результати аукціону, де визначено ціну автомобіля "ВАЗ-21114" після події у 2 330 гривень (т. 1; а.с. 66).

Не заслуговує на увагу і висновок експерта в судовій автотоварознавчій експертизі від 15.09.2015 року №50724\1 ПС, оскільки експертом визначена лише ринкова вартість автомобіля "ВАЗ-21114", а питання відновлювального ремонту і вартості автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди ним не встановлювалися.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Незгода суду з висновок експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

З роз’яснень, даних пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 8 своєї постанови від 01.03.2013 року №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", вбачається, що особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов’язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (ст.ст. 543, 1190 ЦК України). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами ст. 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців з вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Дії ОСОБА_3, автомобіль "Renault Trafic" під керуванням якого зіткнувся з автомобілем "ВАЗ 21114", і дії ОСОБА_1, який першим зіткнувся автомобілем "ВАЗ 21114" під його керуванням з мікроавтобусом "Mercedes Benz", вказують про їх взаємну винуватість у спричиненні шкоди автомобілю "ВАЗ 21114". З урахуванням обставин справи, локалізації і характеру пошкоджень транспортних засобів, принципів розумності і справедливості апеляційний суд визначає ступінь вини ОСОБА_3 у 60%, а ОСОБА_1 – у 40%.

Таким чином, поділивши 77 380, 80 гривень на 100%, отримуємо 773, 808 гривень. Помноживши дану суму на 60%, отримуємо 46 428, 48 гривень, що з урахуванням ступеня винуватості ОСОБА_3 і становить розмір матеріальної шкоди. Зазначений розмір матеріальної шкоди знаходиться в межах ліміту відповідальності, що передбачений полісом страхування №АС7517195, а тому повинен стягуватися на користь ОСОБА_2 виключно зі Страховика.

Тому в позові про стягнення матеріальної шкоди, що перевищує ліміт відповідальності ПАТ "НАСК "Оранта", з ОСОБА_3 слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки доводи апеляційної скарги унеможливлюють втручання колегії суддів поза їх межами, тому рішення суду в частині стягнення 510 гривень франшизи, 243, 60 гривень судового збору та 3 000 гривень моральної шкоди з ОСОБА_3 на користь позивача та в частині стягнення 1 010 гривень витрат за проведення експертизи і 528, 88 гривень судового збору з ПАТ "НАСК "Оранта" на користь позивача слід залишити без змін.

Згідно із ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких рішення скасовані касаційним судом, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанцій при новому розгляді справи.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно із п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).

Спонуканнями для часткового скасування оскаржуваного рішення відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

На підставі ст.ст. 979, 1188 ЦК України, ст.ст. 22, 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п.п. 8, 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", керуючись ст.ст. 3, 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" задовольнити частково.

Рішення Костопільського районного суду від 22 грудня 2015 року в частині стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_3 і страхового відшкодування з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" скасувати.

Позов в частині стягнення страхового відшкодування з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь ОСОБА_2 46 428 (сорок шість тисяч чотириста двадцять вісім) гривень 48 копійок страхового відшкодування.

ОСОБА_2 відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди.

В решті рішення суду першої інстанції (про стягнення 510 гривень франшизи, 243, 60 гривень судового збору та 3 000 гривень моральної шкоди з ОСОБА_3 та про стягнення 1 010 гривень витрат за проведення експертизи і 528, 88 гривень судового збору з Публічного акціонерного товариства "Національна страхова компанія "Оранта") залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: