У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_2, захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3 на вирок апеляційного суду Донецької області від 8 травня 2009 року.

         Вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 11 березня 2009 року       

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянин України,

згідно зі ст.89 КК України такий, що не має судимості,

засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

         На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки, покладено обов`язки, передбачені п.п.2-4 ч.1 ст.76 КК України

         ОСОБА_1 засуджено за те, що  він 24 листопада 2008 року близько 7 години 55 хвилин, керуючи автомобілем DAEWOO Т 13110 НОМЕР_1, рухаючись по вул.9 авіадивізії з боку вул.Урицького у напрямку бульвару Шевченка у Жовтневому районі м.Маріуполя, не виконав вимоги дорожнього знаку “Дати дорогу”, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем КРАЗ НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі. Від удару автомобіль DAEWOO винесло за межі перехрестя і він збив пішохода ОСОБА_4, яка переходила проїжджу частину по пішохідному переходу. Від отриманих тяжких тілесних ушкоджень настала смерть потерпілої на місці вчинення злочину.

         Вироком апеляційного суду Донецької області від 8 травня 2009 року вирок суду першої інстанції в частині непризначення додаткового покарання було скасовано і ОСОБА_1 призначено додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на 3 роки. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

         У касаційних скаргах:

- потерпіла ОСОБА_2 просить вироки суду першої та апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на порушення кримінально-процесуального закону, які були допущені під час судового розгляду справи, а також м`якість покарання. Зокрема, зазначає, що її та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, не було повідомлено про дату попереднього розгляду справи; не надано їй  можливості подати цивільний позов; не повідомлено про виготовлення протоколу судового засідання та не роз`яснено право на подання на нього зауважень. Розгляд справи у порядку ч.3 ст.299 КПК України було проведено із порушенням закону. Оскільки ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, внаслідок якого загинула її мати, вважає, що застосування ст.75 КК України є необґрунтованим.

- захисник засудженого - адвокат ОСОБА_3 просить вирок апеляційного суду скасувати, залишити в силі вирок суду першої інстанції. Посилається на те, що позбавлення ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами є надто суворим покаранням, оскільки фактично позбавило його єдиного засобу для існування.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Ковтун Н.Я., яка вважала, що вирок необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, а  вирок зміні з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху, яке спричинило смерть потерпілого, ґрунтується на доказах, що були досліджені в судовому засіданні, і не оспорюється в касаційних скаргах.

Судом першої інстанції основне покарання засудженому призначено у відповідності з вимогами ст.65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного всіх обставин справи. Посилаючись на наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, а також враховуючи вік ОСОБА_1, щире каяття та добровільне відшкодування шкоди одразу ж після вчинення злочину, суд правильно дійшов висновку про можливість звільнення його від відбування покарання з випробуванням. Натомість, зважаючи на наслідки злочину, а саме - смерть потерпілої, суд безпідставно не призначив засудженому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Апеляційний суд обґрунтовано в цій частині вирок суду першої інстанції скасував і призначив таке додаткове покарання. Тому доводи касаційної скарги захисника засудженого на суворість такого покарання не можна визнати переконливими. Що стосується доводів касаційної скарги потерпілої про м`якість покарання засудженому, то з ними також не можна погодитись. Так, з матеріалів справи убачається, що наступного дня після дорожньо-транспортної пригоди, в якій загинула мати потерпілої, ОСОБА_1 передав їй на рахунок відшкодування шкоди 10 тис.грн, що свідчить про його дійове каяття, і вона написала розписку про те, що не має до нього претензій (а.с.51). В судовому засіданні просила не позбавляти його волі (а.с.210). Як убачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_2 було роз`яснено її право на звернення з цивільним позовом, але вона заявила, що зробить це після проголошення вироку в порядку цивільного судочинства (а.с.208). Доводи касаційної скарги потерпілої про те, що вона була позбавлена можливості ознайомитись з протоколом судового засідання та принести свої зауваження також не відповідають дійсності, оскільки згідно з цим протоколом після проголошення вироку головуючим було роз`яснено положення ст.88 КПК України. Не убачається і порушень у розгляді справи у порядку ч.3 ст.299 КПК України, оскільки судом було роз`яснено всім учасникам процесу зміст названої норми закону і вони, в тому числі і потерпіла ОСОБА_2, погодилися з таким порядком (а.с.208).  Те, що в подальшому суд дослідив також і інші докази, не є істотним порушенням КПК, яке б вплинуло на законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Не є таким порушеннями і те, що участь у розгляді справи не брав прокурор Донецької області, а також те, що потерпіла не брала участі у попередньому розгляді справи.

         Керуючись ст.ст.395,396 КПК України, колегія суддів,

                                    у х в а л и л а :

вирок апеляційного суду Донецької області від 8 травня 2009 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги потерпілої ОСОБА_2, та захисника засудженого - адвоката ОСОБА_3 - без задоволення.

С у д  д і :

Шевченко Т.В.              Мороз М.А.                              Пошва Б.М.