У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м.Києві 10 вересня 2009 року справу за касаційним поданням заступника прокурора Рівненської області на вирок Березнівського районного суду Рівненської області від 11 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

         Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

1979 року народження, не судимого,

засуджено за ч.3 ст.191 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на 1 рік.

         На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік та покладено обов'язки, передбачені п.п.3, 4 ч.1 ст.76 КК України.

ОСОБА_2, 

1964 року народження, не судимого,

засуджено за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки обмеження волі.

         На підставі п.п. "б", "ж" ст.1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання.

По справі вирішено долю речових доказів.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

         Засуджені визнані винними у тому, що 23 травня 2007 року ОСОБА_1, працюючи на посаді керівника бригади ПП "Квеста" і будучи матеріально-відповідальною особою, та ОСОБА_2, працюючи робітником цього ж ПП, за попередньою змовою з працівником того ж підприємства ОСОБА_3, привласнили бруківку гранітну загальною вартістю 13750 грн. та продали її ОСОБА_5 за 3600 грн.

         У касаційному поданні заступник прокурора Рівненської області просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і направити справу на новий судовий розгляд. Посилається на неправильне застосування кримінального закону при призначенні ОСОБА_1 додаткового покарання, а також звільненні його від відбування цього покарання на підставі ст.75 КК України.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Вергізової Л.А., яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню, а вирок зміні з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.55 КПК України та роз'яснень, які містяться у п.17  Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", рішення про позбавлення права обіймати певні посади або

займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в

резолютивній частині вироку для того, щоб не виникло жодних

сумнівів під час виконання  останнього.  

З резолютивної частини вироку видно, що суд призначив ОСОБА_1 додаткове покарання, передбачене санкцією ч.3 ст.191 КК України, у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, однак, не вказав, які саме посади засудженому заборонено обіймати та якою діяльністю займатися. З мотивувальної ж частини вироку не видно, які саме функції службової особи виконував ОСОБА_1.

Вирішуючи питання призначення ОСОБА_1 покарання, суд прийшов до висновку про можливість звільнення його від відбування покарання на підставі ст.75 КК України. Відповідно до змісту ст.77 КК України, у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням суд може призначати йому додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, яке в цьому випадку підлягає реальному виконанню, про що суд повинен зазначити у резолютивній частині вироку.

Проте, суд, призначаючи засудженому як основне, так і додаткове покарання, та звільняючи останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, порушив вищевказані вимоги закону, так як звільнив засудженого як від основного, так і від додаткового покарання.

Наведені обставини згідно ч.1 ст.398 КПК України є підставою до скасування вироку щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд для постановлення рішення, яке б відповідало вимогам закону. Якщо при новому розгляді справи щодо ОСОБА_1 підтвердиться обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, то покарання засудженому слід призначити відповідно до  вимог закону.

Разом з тим, підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_2, про що порушується питання у касаційному поданні, немає. Так, прокурор не навів будь-яких мотивів щодо незаконності судового рішення щодо засудженого. Оскільки  останнього звільнено від призначеного покарання на підставі акту амністії, то підстав для погіршення його становища немає, а тому вирок щодо ОСОБА_2 необхідно залишити без зміни.

У той же час, зазначаючи у вироку, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вчинили злочин за попередньою змовою з ОСОБА_3, якого постановою Березнівського районного суду Рівненської області від 11.11.2008 року звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.385 КК України у зв'язку з передачею його на поруки та кримінальну справу закрито, суд порушив вимоги ч.1 ст.275 КПК України щодо розгляду справи судом тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого обвинувачення. За таких обставин, в порядку ст.395 КПК України, з мотивувальної частини вироку необхідно виключити посилання на вчинення злочину ОСОБА_3.

Керуючись ст.394-396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

         касаційне подання заступника прокурора Рівненської області задовольнити частково.

Вирок Березнівського районного суду Рівненської області від 11 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду. В решті вирок змінити: виключити з мотивувальної частини вироку посилання на вчинення злочину ОСОБА_4, вказавши, що злочин вчинено за попередньою змовою з особою, щодо якої справу закрито. Цей же вирок щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

С у д д і :

     Мороз М.А.           Шевченко Т. В.                  Пошва Б.М.