КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 686/12239/16-ц

Провадження № 22-ц/792/1980/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

у складі: головуючого судді Купельського А.В.,

суддів: Спірідонової Т.В., Янчук Т.О.

з участю: секретаря Лапка Ю.В.;

сторін: представника апелянта ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Гілея» на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 вересня 2016 року, по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гілея» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої працівником в порядку регресу,

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року ТзОВ «Гілея», звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що 20 жовтня 2014 року в м. Києві на вул. Московській сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки «Infiniti QX» д.н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Renault Premium» н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія їх підприємства ТОВ «Гілея» - ОСОБА_3.

Згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року вказана ДТП сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_3.

Цивільно-правова відповідальність водія ТОВ «Гілея» «Renault Premium»н.з. НОМЕР_2 була застрахована ПРАТ «СК «Перша» (поліс №АС/9106127). ПРАТ «СК «Перша» виплатило 50000 гривень відшкодування, що є максимальною страховою сумою, передбаченою полісом АС/9106127. ПРАТ «СК «Арсенал страхування» звернулося до зазначеного товариства з вимогою про виплату страхового відшкодування. Станом на 28 березня 2016 року ТОВ «Гілея» виплатило суму страхового відшкодування в розмірі 50000 грн. для ПРАТ «СК «Арсенал Страхування».

У зв'язку з цим, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь у відшкодування шкоди 50000 грн..

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 15 вересня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гілея» 988 грн. 87 коп. шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, ТзОВ «Гілея» в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити.

Вважає, що рішення є незаконним, необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Посилається на те, що суд не звернув увагу на пункт 3 Договору про повну матеріальну відповідальність від 29 квітня 2014 року, укладеного між ТОВ «Гілея» та ОСОБА_3, де вказано, що заподіяна підприємству шкода у випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, а також нанесення збитків третім особам при виконанні трудових обов'язків, відшкодовується працівником у повному обсязі, шляхом стягнення суми завданої ним шкоди з заробітної плати працівника, а в разі звільнення працівника, відшкодовується негайно.

Крім того, апелянт зазначає, що в Переліку посад і робіт передбачено, що договори про повну матеріальну відповідальність укладають працівниками, що виконують роботи з приймання й обробки для доставки вантажу, багажу, поштових відправлень та інших матеріальних і грошових цінностей. Посада «експедитор з перевезень вантажів», на яку за сумісництвом був прийнятий ОСОБА_3, має такі завдання та обов'язки: приймає вантажі зі складів відповідно до супровідних документів, перевіряє цілісність упаковки, контролює наявність пристроїв і санітарний стан відповідних видів транспорту, призначених для перевезення, правильність виконання вантажно-розвантажувальних робіт, супроводжує вантажі до місця їх призначення, здає доставлені вантажі та ін., що також судом не було взято до уваги.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 20 жовтня 2014 року в м. Києві на вул. Московській сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки «Infiniti QX» д.н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Renault Premium» н.з. НОМЕР_2, що належить підприємству ТОВ «Гілея», під керуванням водія ОСОБА_3 (а. с. 57-58, 76-80).

Згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 04.02.2015 року вказана ДТП сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_3 (а. с. 34)

Внаслідок даної ДТП автомобілю «Infiniti QX» д.н.з НОМЕР_1 були спричинені механічні пошкодження, а його власнику заподіяно матеріальний збиток в розмірі 116916 грн. 15 коп. (а. с. 34)

ОСОБА_3 працював у ТОВ «Гілея» з 29 квітня 2014 року по 30 липня 2015 року на посаді водія, експедитора вантажного автомобіля і в момент ДТП знаходився при виконанні службових обов'язків (а. с. 20, 21, 22)

29 вересня 2014 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 886/14-Т/К/01, згідно якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження чи знищення автомобіля «Infiniti QX» д.н.з НОМЕР_1, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП (а. с. 41-49, 50-52).

На підставі рахунку № 00000024191 від 28 жовтня 2014 року ПП «Авто-Актив» та страхового акту від 05 листопада 2014 року № 886/14-Т/К/01-1-1 страховик, ПрАТ «СК «Арсенал страхування» поніс збитки, виплативши страхове відшкодування в сумі 113064 грн. 08 коп. (а. с. 53-56, 59).

Цивільно-правова відповідальність водія ТОВ «Гілея» «Renault Premium» н.з. НОМЕР_2 була застрахована ПрАТ «СК «Перша» (поліс № АС/9106127). ПрАТ «СК «Арсенал страхування» звернулося до зазначеного товариства з вимогою про виплату страхового відшкодування. В свою чергу ПрАТ «СК «Перша» виплатило 50000 грн. відшкодування, що є максимальною страховою сумою, передбаченою полісом АС/9106127.

28 березня 2016 року ТОВ «Гілея» на звернення з ПрАТ «Арсенал Страхування» виплатило суму страхового відшкодування в розмірі 50000 грн. ( а. с. 35 - 37).

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що до суду не надано доказів того, що в діях ОСОБА_3 на момент заподіяння шкоди були ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, з ним укладався договір про повну матеріальну відповідальність і тому відсутні підстави стягувати кошти за заподіяну шкоду в розмірі виплаченого відшкодування.

З таким висновком колегія суддів Апеляційного суду погоджується.

Необґрунтованим є посилання апелянта, що суд не звернув увагу на пункт 3 Договору про повну матеріальну відповідальність від 29 квітня 2014 року, укладеного між ТОВ «Гілея» та ОСОБА_3, де вказано, що заподіяна підприємству шкода у випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, а також нанесення збитків третім особам при виконанні трудових обов'язків, відшкодовується працівником у повному обсязі, шляхом стягнення суми завданої ним шкоди з заробітної плати працівника, а в разі звільнення працівника, відшкодовується негайно.

Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право, відповідно до ч. 5 п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 1 березня 2013року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).

Між тим, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, відповідно до ст. 132 КЗпП України, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві, а саме ст. 134 зазначеного кодексу. Відповідно до вказаної статті працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 1351 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків; 8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Однак договір, на який посилається апелянт, укладений з ОСОБА_3 як з експедитором, а не з шофером.

Не може бути підставою для скасування рішення суду і посилання апелянта, що судом не було взято до уваги, що в Переліку посад і робіт передбачено, що договори про повну матеріальну відповідальність укладають з працівниками, що виконують роботи з приймання й обробки для доставки вантажу, багажу, поштових відправлень та інших матеріальних і грошових цінностей. Посада «експедитор з перевезень вантажів», на яку за сумісництвом був прийнятий ОСОБА_3, має такі завдання та обов'язки: приймання вантажів зі складів відповідно до супровідних документів, перевірка цілісності упаковки, контроль наявності пристроїв і санітарний стан відповідних видів транспорту, призначених для перевезення, правильності виконання вантажно-розвантажувальних робіт, супроводження вантажів до місця їх призначення, здача доставлених вантажів та ін. Тому з ОСОБА_3 слід стягнути кошти на відшкодування шкоди у розмірі виплаченого відшкодування.

Між тим, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок недотримання водієм ОСОБА_3 правил дорожнього руху і наслідком її є матеріальна шкода, заподіяна підприємству. Зазначена матеріальна шкода настала не внаслідок дій експедитора ОСОБА_3 щодо вантажу та технічного стану автомобіля.

Інші доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гілея» відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: /підпис/ А.В. Купельський

Суддя: /підпис/ Т.В. Спірідонова

Суддя: /підпис/ Т.О. Янчук

З оригіналом згідно:

суддя Апеляційного суду А.В. Купельський

____________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: Мазурок О.В. Категорія:59

Доповідач: Купельський А.В.