ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2007 р. | № 26/347-06-6531 |
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів: | К.В.Грейц –головуючого, С.В.Бакуліної, О.І.Глос, |
розглянувши касаційні скарги | - ЗАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк “Промінвестбанк” в особі філії “Одеське Центральне відділення Промінвестбанку” - ТОВ “Дубль-А” |
на постанову | від 14.11.2006 |
Одеського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду Одеської області № 26/347-06-6531 |
за позовом | ВАТ “Науково –дослідний інститут спеціальних способів лиття” |
до | - ЗАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк “Промінвестбанк” в особі філії “Одеське центральне відділення Промінвестбанку” - ТОВ “Дубль-А” |
про | визнання угод недійсними |
за участю представників: - позивача | Цельєва О.В. |
- відповідача-1 - відповідача-2 | не з’явились Шлямара Є.Ю., Соколовської А.В. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 29.09.2006 у справі № 26/347-06-6531 (суддя Никифорчук М.І.) відмовлено в задоволенні позовних вимог ВАТ “Науково –дослідний інститут спеціальних способів лиття” (з врахуванням їх уточнення) про визнання недійсними: договору про відкриття кредитної лінії від 06.07.2005 № 66-05-13/610, укладеного позивачем з ЗАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк “Промінвестбанк” в особі філії “Одеське центральне відділення Промінвестбанку”, та договору про уступку права вимоги від 23.06.2006, укладеного між відповідачами у справі.
Рішення мотивоване тим, що голова правління ВАТ “Науково –дослідний інститут спеціальних способів лиття” Панасюк В.О. при підписанні кредитного договору від 06.07.2005 мав належні повноваження на його укладення, визначені Статутом, а щодо укладення договору уступки права вимоги, то його сторони діяли відповідно до вимог ст. ст. 1077, 1079 ЦК України.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 (колегія суддів у складі головуючого судді Сидоренко М.В., суддів Таценко Н.Б., Мишкіної М.А.) зазначене рішення скасоване, позов задоволено, спірні договори визнані недійсними.
Постанова мотивована посиланням на преюдиціальні положення рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17.04.2006, яким визнано недійсним рішення загальних зборів ВАТ “Науково –дослідний інститут спеціальних способів лиття”, оформлене протоколом від 23.06.2005, та контракт від 24.06.2005, укладений з Панасюком В.О. щодо виконання ним функцій голови правління ВАТ, з моменту прийняття та укладення зазначених документів, отже, договір про відкриття кредитної лінії від 06.07.2005 № 66-05-13/610 укладений від імені ВАТ особою без належних повноважень, а будь-які докази про наступне схвалення ВАТ кредитного договору відсутні. Щодо угоди про уступку права вимоги від 23.06.2006, то, оскільки кредитний договір, який став підставою для цієї угоди, є недійсним, слід визнати недійсним і договір уступки права вимоги, як такий, що витікає з недійсної угоди.
Не погоджуючись з постановою у справі, ТОВ “Дубль-А” (відповідач-2) в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми ст. ст. 1077, 1078, 1079 ЦК України і надана неналежна правова оцінки договору про уступку права вимоги від 23.06.2006 як договору факторингу, в порушення вимог ст. 216 ЦК України судом не застосовані наслідки недійсності цієї угоди. Крім того, в порушення приписів ст. ст. 22, 54 ГПК України суд прийняв до розгляду і виніс рішення за додатковою позовною заявою позивача про визнання недійсним кредитного договору.
Також, касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції була подана ЗАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк “Промінвестбанк” в особі філії “Одеське Центральне відділення Промінвестбанку” (відповідачем -1).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.03.2007 касаційні скарги ЗАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк “Промінвестбанк” в особі філії “Одеське Центральне відділення Промінвестбанку” та ТОВ “Дубль-А” призначені до розгляду на 22.03.2007 на 10 год.15 хв.
Однак, 12.03.2007 на адресу Вищого господарського суду України надійшла заява від відповідача 1 - Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії “Одеське Центральне відділення Промінвестбанку” від 02.03.2007 № 11-10/612/543 про відмову від касаційної скарги.
Заяву підписано заступником керуючого Бєляєвим С.М., що діє на підставі довіреності від 15.05.2006, посвідченої приватним нотаріусом Вовк Н.А. за № 757, тобто, тією ж особою, якою підписана касаційна скарга і яку уповноважено на вчинення такої процесуальної дії
Відповідно до приписів ст. 1116 ГПК України особа, що подала касаційну скаргу, має право відмовитись від неї до винесення постанови касаційною інстанцією, а касаційна інстанція має право її прийняти, якщо такі дії не суперечать законодавству або не порушують чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.
Оскільки заяву про відмову від касаційної скарги подано до винесення постанови Вищим господарським судом України у цій справі, такі дії скаржника не суперечать законодавству і не порушують чиїх-небудь прав або охоронюваних законом інтересів, в т.ч. відповідача-2 –ТОВ “Дубль-А”, який в самостійному порядку подав касаційну скаргу, колегією суддів приймається відмова Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії “Одеське Центральне відділення Промінвестбанку” від касаційної скарги.
В судовому засіданні 22.03.2007 об’явлено перерву до 05.04.2007 до 11 годин 15 хвилин, про що зазначено в ухвалі від 22.03.2007.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 06.07.2005 між банком (відповідачем-1) та позивачем в особі голови правління ВАТ –Панасюка О.В. укладено договір про відкриття кредитної лінії № 66-05-13/610.
Відповідно до п. 6.1 цього договору він набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін.
Разом з тим, чинним рішенням Малинівського районного суду м. Одеси від 17.04.2006 визнані недійсними рішення загальних зборів ВАТ “Науково –дослідний інститут спеціальних способів лиття”, оформлене протоколом від 23.06.2005, та контракт від 24.06.2005, укладений з Панасюком В.О. щодо виконання ним функцій голови правління ВАТ, з моменту прийняття та укладення зазначених документів, в зв’язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір про відкриття кредитної лінії від 06.07.2005 № 66-05-13/610 укладений від імені ВАТ особою без належних повноважень, а будь-які докази про наступне схвалення ВАТ кредитного договору відсутні.
Колегія суддів, погоджуючись з таким висновком, вважає за необхідне зазначити, що, з огляду на умови пункту 6.1 договору він не набув чинності, отже, слід також погодитись з доводами суду апеляційної інстанції про отримання коштів позивачем не на умовах спірного кредитного договору.
Крім того, така процесуальна дія банку як відмова від касаційної скарги дає підстави для висновку про його згоду з постановою суду апеляційної інстанції в частині вимог позивача до нього, як відповідача, щодо визнання недійсним кредитного договору.
Отже, висновки суду апеляційної інстанції щодо недійсності кредитного договору не є предметом касаційного оскарження, адже, ТОВ “Дубль-А” (відповідач-2) не є стороною цього договору і не може мати самостійних вимог у спорі про визнання його недійсним, звідси відповідач-2 не вправі оскаржувати судовий акт по суті предмету спору, в якому він має право брати участь лише в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача-1 і фактично його право на участь у справі не є порушеним, оскільки суд першої інстанції, об’єднавши без врахування вимог ст. 58 ГПК України з первісно заявленим позовом про визнання недійсним договору уступки права вимоги від 23.06.2006, в якому він є відповідачем, додаткові вимоги позивача про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 66-05-13/610, забезпечив участь у справі відповідача-2, при цьому, касаційна інстанція звертає увагу, що процесуальні порушення правил об’єднання позовних вимог не є безумовною підставою для скасування правильного по суті судового акту, а, крім того, як вбачається з тексту касаційної скарги відповідача-2, судовий акт в цій частині ним і не оскаржується.
Виходячи з меж перегляду справ в касаційній інстанції, встановлених статтею 1117 ГПК України, та доводів касаційної скарги, викладених відповідачем-2, колегія суддів відзначає таке.
За первісно заявленими вимогами позивач звернувся до суду про визнання недійсною на підставі ст. ст. 277, 1077, 1079 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 7 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” угоди про уступку права вимоги від 23.06.2006, укладеної між ЗАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк “Промінвестбанк” в особі філії “Одеське центральне відділення Промінвестбанку” та ТОВ “Дубль-А”, за якою ТОВ “Дубль-А” отримало від банку право вимоги до позивача за кредитним договором № 66-05-13/610 від 06.07.2005 у сумі 1069367,22 грн., як угоди факторингу, оскільки ТОВ “Дубль-А” фактично сплатив банку грошову компенсацію за відступлений ним борг за кредитним договором, не маючи на це достатнього обсягу цивільної дієздатності, тобто, статусу банківської або фінансової установи.
Згідно з положеннями ст. ст. 1077, 1079 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона –фактор, яким може бути банк або фінансова установа, передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другій стороні (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Поняття факторингу, як фінансування під відступлення права грошової вимоги, визначається також Законами України “Про банки і банківську діяльність”, “Про податок на додану вартість”, “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.
Зокрема, згідно п. 1.10 Закону України “Про податок на додану вартість” факторинг - це операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору, а відповідно до положень ст. ст. 4, 5 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” факторинг відноситься до фінансових послуг, які надаються, зокрема, фінансовими установами.
Так, відповідно до п. 3. 2 оспорюваної угоди, з моменту її підписання і незалежно від виконання зобов’язання боржником новому кредитору у первісного кредитора виникло право вимоги до нового кредитора у сумі 1069367,22 грн., а новий кредитор зобов’язався протягом 1 календарного дня виконати зобов’язання перед первісним кредитором, отже, правовідносини сторін за оспорюваною угодою є правовідносинами з надання відповідачем-2 фінансової послуги відповідачеві-1 у формі факторингу, які відповідно до чинного законодавства мають право надавати фінансові установи, до яких відповідач-2 не відноситься.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, тобто, особи, які укладають угоду, мають враховувати межі її дозволу і призначення в суспільстві, дотримуватись вимог цивільного законодавства та мати достатню дієздатність, не обмежену законом або установчими документами.
За приписами ст. 2І5 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною вимог, які встановлені, зокрема, частинами 1 - 3 ст. 203 цього Кодексу, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючи також, що кредитний договір є недійсним і такий висновок не оскаржено сторонами у справі, угода про уступку права вимоги за таким договором за відсутності дійсного права, яке може бути відступлене, не може вважатись законною, тобто, кредитор може поступитись своїм правом лише у дійсному правовідношенні (ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України), отже, за правилами ст. 203 ЦК України така угода є недійсною.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про суперечність угоди про уступку права вимоги від 23.06.2006, укладеної між ЗАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк “Промінвестбанк” в особі філії “Одеське центральне відділення Промінвестбанку” та ТОВ “Дубль-А”, вимогам чинного законодавства, відсутність у банку права на вимогу, якою він поступився відповідачеві-2, а у останнього - необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладання договору, що відповідно до приписів ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України є підставою для визнання такого договору недійсним, в зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині правомірно були задоволені судом апеляційної інстанції.
Посилання скаржника на незастосування судом апеляційної інстанції наслідків недійсності угоди уступки вимоги, встановлених ст. 216 ЦК України, не є підставою для скасування судового акту про визнання цієї угоди недійсною, адже, позивач у справі внаслідок застосування двохсторонньої реституції за угодою, в якій він не був стороною, не отримує будь-якого відшкодування, і, фактично, повернення сторін цієї угоди у первісний стан є вирішенням спору між відповідачами, який не заявлений сторонами спірної угоди і не входить до предмету доказування у даній справі.
При таких обставинах колегія суддів констатує, що господарський суд апеляційної інстанції виніс правомірну постанову, підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11116 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 у справі № 26/347-06-6531 господарського суду Одеської області залишити без змін.
Касаційну скаргу ТОВ “Дубль-А” залишити без задоволення.
Прийняти відмову ЗАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк “Промінвестбанк” в особі філії “Одеське центральне відділення Промінвестбанку” від касаційної скарги.
Головуючий К.Грейц
Судді С.Бакуліна
О.Глос