ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2016Справа №910/5133/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/5133/16

за позовом комунального підприємства "Київський метрополітен";

до товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача -

публічного акціонерного товариства "ДОК-3" в особі ліквідатора арбітражного

керуючого Степанова О.Ю.;

за участі третіх особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача:

1) ОСОБА_2;

2) ОСОБА_3;

про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Ковтун Т.О., довіреність № 171 від 25.12.2015р.;

від відповідача: Глухенька Я.В., довіреність б/н від 26.07.2016р.;

від третьої особи-1: Степанов О.Ю., довіреність б/н від 18.04.2016р.;

ОСОБА_6, довіреність б/н від 18.04.2016р.;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: ОСОБА_7, НОМЕР_1 від 05.04.2005р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект" (далі - відповідач) про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2016р. у справі № 910/5133/16 позов залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016р. задоволено апеляційну скаргу комунального підприємства "Київський метрополітен" задоволено; скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2016р. у справі № 910/5133/16 та справу передано на розгляд по суті до Господарського суду міста Києва.

27.07.2016р. матеріали справи надійшли до Господарського суду міста Києва.

На підставі п. 4.1. Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва, затвердженого рішенням зборів судді Господарського суду міста Києва від 14.09.2015р. № 17, справу № 910/5133/16 було передано раніше визначеному в судовій справі головуючому судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2016р. справу № 910/5133/16 прийнято до провадження, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - публічне акціонерне товариство «ДОК-3» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Степанова О.Ю. та розгляд справи призначено на 05.09.2016р.

01.09.2016р. через загальний відділ господарського суду від гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 надійшли заяви про вступ у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Присутній у судовому засіданні представник позивача частково надав витребувані судом докази та звернувся з клопотанням про залучення до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3.

Крім того, представник позивача подав клопотання про витребування у приватного нотаріуса Михайленка Сергія Анатолійовича копії оспорюваного договору.

Представник відповідача залишив розгляд вказаних клопотань на розсуд суду.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача, гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 про залучення останніх в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Також, суд задовольнив клопотання представника позивача про витребування належним чином засвідченої копії оспорюваного договору купівлі-продажу №2 від 15.12.2011р. за реєстровим № 4121 у приватного нотаріуса Михайленка Сергія Анатолійовича в порядку ст. 38 ГПК України, враховуючи відсутність даного договору у відповідача і те, що позивач не є стороною цього договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2016р. залучено гр. ОСОБА_2 і гр. ОСОБА_3 в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та витребувано ухвалою суду у приватного нотаріуса Михайленка Сергія Анатолійовича належним чином засвідчену копію оспорюваного договору купівлі-продажу № 2 від 15.12.2011р. за реєстровим № 4121.

До початку розгляду справи через загальний відділ господарського суду 22.09.2016р. від позивача надійшли письмові пояснення по справі та частково витребувані докази, від третьої особи - ОСОБА_3, надійшли письмові пояснення на позовну заяву та від третьої особи - ОСОБА_2, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Присутній в судовому засіданні 22.09.2016р. представник відповідача подав клопотання про витребування доказів у позивача.

Представник позивача заперечив щодо витребування доказів, посилаючись на те, що зазначені представником відповідача докази не відносяться до предмету спору.

Розглянувши клопотання представника відповідача про витребування доказів, суд відмовив у його задоволенні, оскільки заявлені позовні вимоги ґрунтуються на обставинах, встановлених рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2012р. у справі № 5011-62/8193-2012 та які в силу ст. 35 ГПК України доведенню не підлягають.

Водночас, під час розгляду справи судом встановлено, що треті особи не надали витребувані судом докази, а також від приватного нотаріуса Михайленка Сергія Анатолійовича не надійшла належним чином засвідчена копія оспорюваного договору купівлі-продажу №2 від 15.12.2011р. за реєстровим № 4121.

Крім того, представником третьої особи - ОСОБА_9 заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.

Учасники судового процесу не заперечували щодо відкладення розгляду справи. При цьому, позивач подав клопотання про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2016 було продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 13.10.2016р.

07.10.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва приватним нотаріусом Михайленком Сергієм Анатолійовичем було подано витребувану ухвалою суду належним чином засвідчену копію оспорюваного договору купівлі-продажу № 2 від 15.12.2011р. за реєстровим № 4121.

13.10.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 13.10.2016 суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, з огляду на наступне.

Предметом розгляду даної справи є визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 15.12.2014 № 4121, укладеного між ТОВ «Бетоіндустріяпроект» та ТОВ «Деснянськпарксервіс», та скасування державної реєстрації Договору купівлі-продажу від 15.12.2011 № 421.

Відповідач, обґрунтовуючи власне клопотання про зупинення провадження у справі, зазначає суду про те, що в межах справи № 910/12281/13 про банкрутство ПАТ «ДОК-3» в окремому провадженні розглядається позовна заява КП «Київський метрополітен» до ПАТ «ДОК-3» з вимогами до останнього виконати умови Договору від 29.12.2008 № 158-ДБМ шляхом відмови останнього на користь КП «Київський метрополітен» від права власності на комплекс будівель та споруд. Розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, відповідач зазначає суду, що питання про те, чи порушено право позивача укладенням спірного правочину нерозривно пов'язане із встановленням обставин у справі № 910/12281/13, оскільки мова йде про наявність або відсутність в цілому прав позивача на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення до господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Вказана норма встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати:

а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок:

а) непідвідомчості;

б) обмеженості предметом позову;

в) неможливості розгляду тотожної справи;

г) певної черговості розгляду вимог.

Однак, враховуючи предмет та підстави даної справи та справи № 910/12281/13, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, в зв'язку з чим, відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 13.10.2016 представник позивача надав усні пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.10.2016 надав суду усні пояснення, проти позову заперечив.

Представники третіх осіб у судовому засіданні 13.10.2016 надали усні пояснення по суті спору.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 13.10.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №302-р від 14.05.1993 «Про технічно-економічне обґрунтування будівництва четвертої лінії метро у м. Києві» затверджено техніко-економічні обґрунтування будівництва Подільсько-Воскресенської лінії Київського метрополітену та Подільського мостового переходу через р. Дніпро, розроблені Інститутами "Київметропроект" і "Київшляхпроект".

Згідно із п. 1, 3 розпорядження Київської міської ради № 1312 від 20.07.2004 вирішено відновити у 2004 році роботи із проектування та спорудження Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену від станції "Вокзальна" до житлового масиву Вигурівщина-Троєщина з будівництвом електродепо; зобов'язано комунальне підприємство "Київський метрополітен" розробити та затвердити в установленому порядку завдання на проектування та проектно-кошторисну документацію зі спорудження Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену від станції "Вокзальна" до житлового масиву Вигурівщина-Троєщина з електродепо, з урахуванням відновлення робіт із спорудження Подільського мостового переходу через р.Дніпро у м. Києві.

20.05.2008 виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було прийнято розпорядження №696 «Про затвердження проекту дільниці Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м.Києві від станції "Глибочицька" до станції "Райдужна" з відгалуженням в бік житлового масиву Вигурівщина-Троєщина».

Розпорядженням №608 від 30.04.2008 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про створення комісії з вирішення земельно-майнових питань і визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» було створено відповідну комісію та затверджено положення про неї.

Згідно із актом №11 щодо визначення розмірів компенсацій, збитків та відшкодування витрат, пов'язаних з винесенням будівель та споруд ВАТ «Київоздоббуд», ВАТ завод «Супутник»та ВАТ «ДОК-3» з території будівництва Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м.Києві», затвердженим розпорядженням №1759 від 19.12.2008р. виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вирішено погодити оціночну вартість збитків, у тому числі, Відкритого акціонерного товариства «ДОК-3», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з будівництвом Подільсько-Вигурівсбкої лінії метрополітену на підставі незалежної оцінки, виконаної приватним підприємством «Автоексперт».

29.12.2008 між комунальним підприємством «Київський метрополітен» та відкритим акціонерним товариством «ДОК-3» було укладено Договір №158-ДБМ (з урахуванням змісту додаткової угоди від 12.08.2009) щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій відкритому акціонерному товариству «ДОК-3», пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві.

За змістом п.1.1 Договору №158-ДБМ, сторони прийняли на себе зобов'язання щодо врегулювання усіх земельних, технологічних та майнових питань комбінату, пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену, а саме: досягнення згоди з вирішення питання щодо розміру земельної ділянки та площі виробничих будівель, споруд і інженерних мереж (або їх частини), які підпадають в зону відчуження за адресою: АДРЕСА_1; умови їх вилучення і надання відповідної компенсації комбінату, в тому числі, шляхом часткової реконструкції комбінату, метою якої є забезпечення нормального і безперебійного функціонування об'єктів комбінату, як єдиного технологічного і майнового комплексу, як під час будівництва так і в подальшій експлуатації Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену.

Пунктом 2.1 Договір №158-ДБМ від 29.12.2008 сторони погодили, що комбінат зобов'язується відмовитись від права власності на комплекс будівель і споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а підприємство зобов'язується сплатити комбінату компенсацію.

Згідно із п. 2.7 Договір №158-ДБМ від 29.12.2008, розмір грошової компенсації становить з урахуванням ПДВ 50 832 257 грн.

Відповідно до п.3.1 Договір №158-ДБМ від 29.12.2008, за відмову комбінату від права власності на об'єкт, підприємство сплачує комбінату суму грошової компенсації, визначеної в п. 2.7 Договору, з них зобов'язання на 2008 рік складають з урахуванням ПДВ 10 810 000 грн.

Відповідно до п. 8.6 Договору, відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього з іншою стороною.

Таким чином, укладання договору №158-ДБМ від 29.12.2008 між комунальним підприємством «Київський метрополітен» та відкритим акціонерним товариством «ДОК-3» (з урахуванням змісту додаткової угоди від 12.08.2009) щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ «ДОК-3», пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві було обумовлено необхідністю виконання вищезазначених приписів нормативно-правових актів та метою забезпечення суспільних інтересів територіальної громади міста Києва та держави України в цілому, враховуючи особливий статус міста Києва, як столиці України.

Платіжним дорученням №793 від 29.12.2008 комунальне підприємство «Київський метрополітен» перерахувало на користь Відкритого акціонерного товариства «ДОК-3» грошові кошти у розмірі 10 810 000 грн.

Проте, 21.01.2010 між відкритим акціонерним товариством «ДОК-3» та товариством з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс» було підписано Договір співробітництва, предметом якого є співробітництво сторін щодо здійснення модернізації, ремонту, експлуатації і обслуговування нежитлових будівель, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1745,1 кв.м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392,4 кв.м; будівля лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975,9 кв.м, які зареєстровані на праві власності за стороною 1 на умовах і в порядку, передбачених договором.

За приписами п. 2.3 вказаного Договору, фінансування модернізації нежитлових будівель здійснюється стороною 1 шляхом внесення грошових коштів на банківський рахунок стороною 2, а стороною 2 шляхом капітальних вкладень у відтворення основних фондів.

Згідно із п.2.5 Договору від 21.01.2010, за умови виконання взятих на себе за цим договором зобов'язань сторони отримують у власність наступні частки в об'єкті модернізації нежитлових будівлях, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1745,1 кв.м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392,4 кв.м; будівля лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975,9 кв.м:

- сторона 1 отримує 50% в об'єкті модернізації (нежитлових будівель, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1745,1 кв.м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392,4 кв.м; будівля лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975,9 кв.м) або грошові кошти пропорційно розміру її частки, виходячи з балансової вартості об'єкту модернізації на дату виділення частки;

- сторона 2 отримує 50% в об'єкті модернізації (нежитлових будівель, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1745,1 кв.м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392,4 кв.м; будівля лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975,9 кв.м) або грошові кошти пропорційно розміру її частки, виходячи з балансової вартості об'єкту модернізації на дату виділення частки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 у справі №5011-62/8193-2012 визнано недійсним Договір про співробітництво від 21.01.2010, укладений між відкритим акціонерним товариством «ДОК-3» та товариством з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс».

З матеріалів справи також вбачається, що вироком Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2013 у справі №758/15968/13-к ОСОБА_10 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365-1 КК України, та призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 7 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на один рік.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_10 своїми умисними діями, які полягають у перевищенні службових повноважень службовою особою юридичної особи приватного права, тобто вчиненні дій, які явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень та виразились у незаконному відчуженні майна ВАТ «ДОК-3» вартістю 45 240 223 грн., за яке КП «Київський метрополітен» було сплачено 10 810 000,00 грн., що спричинили тяжкі наслідки інтересам Держави та акціонерів підприємства, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 365-1 КК України.

Разом з тим, 15.12.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс» (як продавцем), та товариством з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект» (як покупцем) укладено Договір купівлі-продажу № 2 (далі - Договір), за умовами якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором продав (передав у власність), а покупець купив (прийняв у власність) нерухоме майно, яким є ? частина, що складає ? ідеальну частку від нежитлових будівель: заводоуправління, прибудова до будівлі (літ. А) загальною площею 1745,10 кв. м., будівля механічного цеху (літ. С) загальною площею 392,40 кв. м., будівля лісоцеху (літ. Ь) загальною площею 1975,90 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.4 Договору, договірна ціна будівель частина яких відчужується, тобто сума, за яку продаються будівлі становить 327 268,00 грн.

Право власності на будівлі переходить від продавця до покупця з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору. Передання будівель, ключів від них та технічної документації здійснюється продавцем покупцю в день підписання сторонами акту прийому-передачі (п. 3.1., 3.2 Договору).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлові будівлі: заводоуправління, прибудова до будівлі (літ. А) загальною площею 1745,10 кв. м., будівля механічного цеху (літ. С) загальною площею 392,40 кв. м., будівля лісоцеху (літ. Ь) загальною площею 1975,90 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано 21.12.2011 за ТОВ «Бетоніндустріяпроект».

Надалі, 17.10.2014 між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу нежитлових будівель, відповідно до якого, продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність ? частину нежитлових будівель: заводоуправління, прибудови до будівлі (літ. А) загальною площею 1745,10 кв.м., будівлі лісоцеху (літ. Ь) загальною площею 1975,90 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, від нежитлових будівель заводоуправління, прибудови до будівлі (літ. А) загальною площею 1745,10 кв.м., будівлі лісоцеху (літ. Ь) загальною площею 1975,90 кв.м.

Крім того, 17.10.2014 між відповідачем та ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу нежитлових будівель, відповідно до якого, продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність ? частину нежитлових будівель: заводоуправління, прибудови до будівлі (літ. А) загальною площею 1745,10 кв.м., будівлі лісоцеху (літ. Ь) загальною площею 1975,90 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, від нежитлових будівель заводоуправління, прибудови до будівлі (літ. А) загальною площею 1745,10 кв.м., будівлі лісоцеху (літ. Ь) загальною площею 1975,90 кв.м.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що всупереч вимогам п.п. 2.1, 2.3 договору від 29.12.2008 №158-ДБМ ПАТ «ДОК-3» фактично не передало метрополітену право власності на комплекс будівель та споруд, розташованих по АДРЕСА_1 у м. Києві, а на даний час власником цих будівель є ТОВ «Бетоніндустріяпроект», у зв'язку із чим Комунальне підприємство «Київський метрополітен» просить визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 15.12.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс» (як продавцем), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект» (як покупцем) та скасувати державну реєстрацію цього договору купівлі-продажу.

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України, суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до вимог ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Таким чином, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Як зазначалося вище, 29.12.2008 між комунальним підприємством «Київський метрополітен» та відкритим акціонерним товариством «ДОК-3» було укладено Договір №158-ДБМ (з урахуванням змісту додаткової угоди від 12.08.2009) щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій відкритому акціонерному товариству «ДОК-3», пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві, за умовами якого комбінат зобов'язався відмовитись від права власності на комплекс будівель і споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а підприємство зобов'язалося сплатити комбінату компенсацію у розмірі 50 832 257,00 грн.

Однак, 21.01.2010 між відкритим акціонерним товариством «ДОК-3» та товариством з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс» було підписано договір співробітництва, об'єктом правовідносин за яким є частина комплексу будівель по АДРЕСА_1 у м. Києві, які одночасно є предметом договірних зобов'язань ПАТ «ДОК-3» за договором від 29.12.2008 №158-ДБМ у частині відмови від права власності на об'єкт нерухомості та відмови від права користування земельною ділянкою.

В свою чергу, 15.12.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс» (як продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект» (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу №1, за умовами якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність нерухоме майно, яким є ? частина, що складає ? ідеальну частку від нежитлових будівель: заводоуправління, прибудова до будівлі (літ. А) загальною площею 1745,10 кв. м., будівля механічного цеху (літ. С) загальною площею 392,40 кв. м., будівля лісоцеху (літ. Ь) загальною площею 1975,90 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 у справі №5011-62/8193-2012 визнано недійсним договір про співробітництво від 21.01.2010, укладений між Відкритим акціонерним товариством «ДОК-3»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс», та встановлено, що відкрите акціонерне товариство «ДОК-3» при підписанні договору від 21.01.2010 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс» знало та усвідомлювало суспільно небезпечні наслідки, які виражалися у зупиненні робіт по будівництву Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м.Києві, неможливості реалізації проекту по створенню нової гілки метрополітену та порушенні, як результат, інтересів суспільства щодо забезпечення транспортним сполученням у визначеному напрямку.

Однак, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 у справі № 910/12281/13 про банкрутство ПАТ «ДОК-3» було встановлено, що боржник, отримавши суму авансу в розмірі 10 810 000, 00 грн., не виконав своїх зобов'язань за Договором щодо передачі майна комунальному підприємству "Київський метрополітен", крім того, будь-яких заперечень щодо отримання від комунального підприємства "Київський метрополітен" грошових коштів у розмірі 10 810 000, 00 грн. не надав.

Зазначеною ухвалою суду також визнано комунальне підприємство "Київський метрополітен" кредитором публічного акціонерного товариства "ДОК-3" на загальну суму 10 811 147, 00 грн., з яких: 10 810 000, грн. - вимоги четвертої черги, а 1 147, 00 грн. - перша черга та зобов'язано розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Степанова О.Ю. внести уточнення до реєстру вимог кредиторів в частині вимог комунального підприємства "Київський метрополітен" на суму 10 811 147,00 грн.

Також, в межах зазначеної справи розглядається заява комунального підприємства "Київський метрополітен" до публічного акціонерного товариства "ДОК-3" про виконання умов договору № 158-ДБМ від 29.12.2008.

Однак, судом критично оцінюються доводи позивача відносно того, що саме на підставі Договору №158-ДБМ (з урахуванням змісту додаткової угоди від 12.08.2009) він мав набути право власності на спірне майно, яке, на його думку, є порушеним та спростовується матеріалами справи, з огляду на наступне.

За умовами зазначеного п. 2.9 Договору № 158-ДБМ від 29.12.2008, ВАТ «ДОК-3» має відмовитись від права користування земельною ділянкою, при умові виділення останньому окремої рівноцінної земельної ділянки для перенесення виробничих потужностей.

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання п. 2.9 Договору.

Зазначеним Договором також визначено, що ВАТ «ДОК-3» відмовляється саме від права власності на об'єкт нерухомості, а не передає права власності позивачу.

Крім того, відсутність обов'язку та наміру про передачу права власності від ВАТ «ДОК-3» до позивача також свідчить наявна в матеріалах справи копія Акту приймання-передачі під розбирання будівель та споруд ВАТ «ДОК-3», що попали в зону будівництва Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м. Києві від 18.12.2013.

З зазначеного акту вбачається, що ВАТ «ДОК-3» передає, а КП «Київський метрополітен» приймає під розбирання частину в розмірі 62,77 % площею 1240,32 кв.м. будівлі лісо цеху (літ. Ь) вартістю 10 809 343,05 грн.

Частина в розмірі 37,23 % площею 735,58 кв.м. в будівлі лісо цеху (літ. Ь) ринковою вартістю 6 410 625,95 грн. залишається власністю ВАТ «ДОК-3».

ВАТ «ДОК-3» здійснює подальшу експлуатаціє будівлі лісо цеху (літ. Ь) в цілому, загальною площею 1975,9 кв.м., інженерно-технічних мереж і комунікацій, обладнання та інвентарю, їх обслуговування, ремонти силами власного персоналу на безоплатній основі.

КП «Київський метрополітен» набуває право на розбирання будівлі лісо цеху (літ. Ь) в цілому загальною площею 1975,9 кв.м., загальною площею 17 219 969,00 грн. після повного виконання умов договору від 29.12.2008 № 158-ДБМ та/або отримання письмової згоди від ВАТ «ДОК-3».

Даний акт є невід'ємною частиною Договору від 29.12.2008 № 158-ДБМ.

Однак, позивачем не додано жодного доказу на підтвердження факту належного виконання останнім умов Договору, оскільки як встановлено судом, позивачем не було сплачено ВАТ «ДОК-3» компенсацію за відмову від права власності, як і не було виділено нову рівнозначну земельну ділянку.

Більше того, як встановлено судом, право власності на нерухоме майно і не мало перейти до позивача, а отже зазначене право позивача і не може бути порушеним.

Таким чином, позивачем не додано до матеріалів справи жодного доказу як і не наведено ґрунтовних обставин, які б підтверджувались належними доказами щодо набуття або наявність наміру набути останнім права власності на нежитлові будівлі заводоуправління, прибудови до будівлі (літ. А) загальною площею 1745,10 кв.м., будівлі лісоцеху (літ. Ь) загальною площею 1975,90 кв.м.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Пунктом 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Враховуючи те, що позивач не є стороною за оспорюваним правочином та належним чином не обґрунтовано чим саме порушені його права внаслідок укладання 15.12.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс» (як продавцем), та товариством з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект» (як покупцем) Договору купівлі-продажу №2, суд не вбачає підстав для визнання Договору недійсним, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому, вимоги позивача про скасування державної реєстрації договору купівлі-продажу від 15.12.2011 року задоволенню не підлягають, оскільки є похідною від вимоги про визнання Договору недійсним.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.10.2016.

Суддя А.І. Привалов