ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________

У Х В А Л А

18 жовтня 2016 р. Справа № 902/354/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Міліціанова Р.В.,

при секретарі судового засідання Незамай Д. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідент. номер НОМЕР_1), за вх. № 06-54/143/16 від 14.09.2016 року про визнання кредиторських вимог в сумі 37 748 грн. 99 коп. до боржника та включення до реєстру вимог кредиторів у справі № 902/354/16

за заявою: приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" (код 05518894, 23211, смт. Стрижавка, вул. Київська, 1, Вінницький район, Вінницька область)

за участі:

Ф.О. ОСОБА_1, НОМЕР_2;

Представник ОСОБА_1, ОСОБА_2, довіреність №1954 від 06.10.2016;

ПАТ "Стрижавський кар'єр", Шитов О.С., директор, виписка з ЄДР від 05.05.2016; паспорт НОМЕР_3

Арбітражний керуючий (розпорядник майна ПрАТ "Стрижавський кар'єр") Болховітін В.М., посвідчення №1404 від 23.07.2013 р.

В С Т А Н О В И В :

У провадженні господарського суду Вінницької області (суддя Міліціанов Р.В.) перебуває справа №902/354/16 за заявою боржника - Приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" (код 05518894, 23211, смт. Стрижавка, вул. Київська, 1, Вінницький район, Вінницька область) про банкрутство.

Ухвалою суду від 12.08.2016 р. порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр", введено процедуру розпорядження майном боржника на 115 календарних днів до 05 грудня 2016 року, призначено розпорядником майна Болховітіна В.М., з покладенням на останнього всіх прав та обов'язків, визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та призначено попереднє засідання на 18.10.2016р.

З метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, 16.08.2016 р. здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи №902/354/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" (код 05518894, 23211, смт. Стрижавка, вул. Київська, 1, Вінницький район, Вінницька область) на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

14.09.2016 року на адресу суду від фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідент. номер НОМЕР_1) надійшла заява за вх. № 06-54/143/16 від 14.09.2016 року про визнання кредиторських вимог в сумі 37 748 грн. 99 коп. до боржника та включення до реєстру вимог кредиторів у справі №902/354/16, яка судом призначена до розгляду у судовому засіданні 06.10.2016 р.

У судовому засіданні 06.10.2016 р. оголошено перерву до 18.10.2016 р.

Заява обґрунтовується тим, що на підставі наказу №311-к від 20.01.2016 року заявника 20.01.2016 р. звільнено з посади кочегара-випалювальника ПрАТ "Стрижавський кар'єр" за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (том 4, а.с. 82).

Разом з тим, заявник зауважує про те, що на день його звільнення ПрАТ "Стрижавський кар'єр" не було здійснено остаточного розрахунку, а тому просить визнати його кредитором із сумою вимог 37 748,99 грн, в тому рахунку: заборгованість по заробітній платі за період з 25.12.2015 р. по 20.01.2016 р. з компенсацією невикористаної відпустки - 4281,91 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.01.2016 р. по 11.08.2016 р. - 33 467,00 грн..

Вказані вимоги заявник підтверджує копіями розрахункових листків за грудень 2015р., січень 2016 р., довідкою з ПФУ із відомостями про застраховану особу (Форма ОК-7), паспорту, трудової книжки, заяви про надання документів від 07.06.2016 р., додатками до листів Мінсоцполітики від 09.09.2014 р. №10196/0/14-14/13 та від 20.07.2015 р. №10846/0/14-15/13.

До суду від арбітражного керуючого (розпорядника майна ПрАТ "Стрижавський кар'єр") Болховітіна В. М. та боржника надійшли повідомлення про розгляд та часткове визнання грошових вимог ОСОБА_1 в сумі 4281,94 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 25.12.2015 р. по 20.01.2016 р. та компенсації невикористаної відпустки до боржника.

У наданих до суду 17.10.2016 р. поясненнях № 147 від 17.10.2016 р. боржник зауважив, що стосовно наданих ОСОБА_1 розрахунків щодо виплати компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, то за даними боржника з 21.01.2016 р. по 12.08.2016 р. ОСОБА_1 належить компенсація в розмірі 21 180, 06 грн., до повідомлення додано розрахунок компенсації, довідка про заробітну плату ОСОБА_1, розрахунок середньогодинної заробітної плати.

18.10.2016 р. до суду від представника заявника надійшли додаткові пояснення до повідомлення про визнання вимог кредитора від 18.10.2016 р., у яких останній просить визнати вимоги ОСОБА_1 в сумі 37 748,94 грн. з віднесенням їх до першої черги задоволення вимог кредиторів з підстав зазначених у поясненнях, до пояснень додано практику з розгляду вказаної категорії спорів, а також заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03.10.2016 р. за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ПрАТ "Стрижавський кар'єр" про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В судове засідання 18.10.2016 р. з'явився заявник та представник заявника, які вимоги підтримали у повному об'ємі з підстав зазначених у заяві, додаткових поясненнях, арбітражний керуючий (розпорядник майна ПрАТ "Стрижавський кар'єр") Болховітін В. М., представник боржника вказали на те, що вимоги кредитора визнаються в сумі 4281,94 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 25.12.2015 р. по 20.01.2016 р. та компенсації невикористаної відпустки до боржника.

В судовому засіданні 18.10.2016 року суд, розглянувши заяву фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідент. номер НОМЕР_1) за вх. № 06-54/143/16 від 14.09.2016 року про визнання кредиторських вимог в сумі 37 748 грн. 99 коп. до боржника та включення до реєстру вимог кредиторів у справі №902/354/16, дослідивши письмові докази, надані на підтвердження викладених у ній обставин, повідомлення розпорядника майна, боржника з доданими до них документами, заслухавши пояснення заявника, представника заявника, боржника, розпорядника майна, проаналізувавши норми діючого законодавства України, встановив наступне.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

В силу положень ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.4 ст. 10 Закону про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує спори про стягнення заробітної плати.

Приписом ч. 7 ст. 43 Конституції України встановлено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь - яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Судом встановлено, що заявник працював у боржника на посаді кочегара-випалювальника, що підтверджується копіями трудової книжки заявника, розрахункових листків за грудень 2015р., січень 2016 р., довідкою з ПФУ із відомостями про застраховану особу (Форма ОК-7) (том 4 а. с. 82, 83, 84).

З 20.01.2016 р. ОСОБА_1 наказом №311-к від 20.01.2016 року звільнено з посади кочегара-випалювальника ПрАТ "Стрижавський кар'єр" за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Натомість, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, ПрАТ "Стрижавський кар'єр" в день звільнення і по день розгляду справи не виплатив ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 4063,88 грн., що стверджується копіями розрахункових листків за грудень 2015 року - нараховано 763,22 грн , та за січень 2016 року - нараховано 3300,66 грн., довідкою з ПФУ із відомостями про застраховану особу (Форма ОК-7) та підтверджується боржником та розпорядником майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За частиною 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Доказів проведеня розрахунків із заявником боржником, розпорядником майна не надано.

Не проведення ПрАТ «Стрижавський кар'єр» розрахунків з ОСОБА_1 по заробітній платі спонукало останнього на звернення з даною заявою до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, заяви ОСОБА_1., відзиви боржника, розпорядника майна, розрахунок заявлених до стягнення 4063,88 грн заробітної плати, дійшов висновку, що дані вимоги підлягають задоволенню, як такі, що відповідають законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.

При цьому, положеннями ч. 1 ст. 116 КЗпП України регламентовано, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Проте, як встановлено судом, ПрАТ «Стрижавський кар'єр» не виконав вимоги ст. 116 КЗпП України - при звільненні ОСОБА_1 і по теперішній час не провів з останнім розрахунок та не виплатив компенсацію заявнику за невикористану відпустку у розмірі 218,06 грн, що підтверджується копією розрахункового листка за січень 2016 року - нараховано 218,06 грн., довідкою з ПФУ із відомостями про застраховану особу (Форма ОК-7) та не заперчується боржником та розпорядником майна, а відтак суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Стрижавський кар'єр» щодо грошової компенсації за невикористану відпустку у розмірі 218,06 грн є обґрунтованими, відповідають приписам чинного законодавства, а тому підлягають визнанню судом.

Окрім того, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України підприємство, установа, організація згідно з частиною 1 ст. 117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як встановлено вище, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, ПрАТ «Стрижавський кар'єр» не виплатило ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, тому на підставі статті 117 КЗпП України заявник ОСОБА_1 має право на середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пленум Верховного Суду України у п.21 постанови від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначив, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 3 вказаного Порядку встановлюється, що при обчисленні середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад тощо). Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно п.п. 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством на число календарних днів за цей період.

Суд, враховуючи положення Порядку обчислення середньої заробітньої плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, здійснивши перевірку розрахунку середнього заробітку заявника за весь час затримки за період з 21.01.2016 року до 11.08.2016 р., що становить 140 днів в розмірі 33 467,00 грн (239,05Х140), приходить до висновку, що останній відповідає діючому законодавству, а тому підлягає визнанню судом.

Доводи боржника, розпорядника майна щодо середнього заробітку заявника з розрахунку середньогодинної заробітної плати до уваги судом не приймаються з огляду на те, що боржником, розпорядником майна не надано суду доказів про те, що ОСОБА_1 працював на ПрАТ "Стрижавський кар'єр" погодинно.

Наведене також підтверджується рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03.10.2016 р. у справі № 128/2658/16-ц за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ПрАТ "Стрижавський кар'єр" про стягнення заборгованості по заробітній платі, що набрало законної сили 17.10.2016 р.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до абз.3 п.6 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Таким чином, за наслідками судового засідання, повно та всебічно дослідивши обставини справи, суд дійшов до висновку, що заява ОСОБА_1 відповідає вимогам законодавства, підтверджена належними письмовими докази та підлягає задоволенню, а вимоги в сумі 37 748, 99 грн мають бути віднесені до першої та шостої черги задоволення вимог кредиторів, зокрема: заборгованість по заробітній платі за період з 25.12.2015 р. по 20.01.2016 р. з компенсацією невикористаної відпустки - 4281,91 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.01.2016 р. по 11.08.2016 р. - 33 467,00 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів.

Суд виходить з того, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є складовою заробітної плати з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Законодавцем визначено заходи, встановлені ст.117 КЗпП України, як «відповідальність за затримку розрахунку при звільненні».

Підставою відповідальності власника (підприємства) відповідно до статті, що коментується, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина власника.

Таким чином, правова природа середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зведена до відповідальності за порушення обов'язку роботодавця, а не частини заробітної плати працівника.

В силу ч.1 ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

До складу заробітної плати включаються: основна заробітна плата (посадовий оклад, додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, трудові успіхи, винахідливість, особливі умови праці, доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, премії), інші заохочувальні та компенсаційні виплати (винагорода за підсумками роботи за рік, премії, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (ст.2 Закону України «Про оплату праці»).

Таким чином, виплата заробітної плати та її складових обумовлена фактичним виконанням роботи. Гарантійні та компенсаційні виплати можуть передбачатися положеннями трудового, колективного договорів, правилами внутрішнього трудового розпорядку, актами законодавства.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати До складу компенсаційних виплат», до компенсаційних виплат можуть бути віднесені - компенсації за невикористані відпустки, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога (одноразові виплати), компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових).

При цьому, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються вказані компенсаційні виплати, а також компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (п.п. «л» п.4 Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року).

Нарахування та виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не залежить від змісту та обсягу виконаної працівником роботи, не входить до складу гарантійних та компенсаційних виплат, які обумовлені заходами заохочення, матеріальної допомогою або відшкодуванням працівнику додаткових витрат чи не використанням часу відпочинку.

Тобто, відсутні критерії за якими середній заробіток можна віднести до складу заробітної плати.

Таким чином, сплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як відповідальність за порушення роботодавцем визначених трудовим договором та нормами чинного законодавства обов'язків, не входить до складу заробітної плати в розумінні ч.1 ст.94 КЗпП України, ст.2 Закону України «Про оплату праці».

Положеннями п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника» визначено вичерпний перелік вимог які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Так, у першу чергу задовольняються:

· вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута;

· грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей;

· інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі вихідна допомога, належна працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин;

· нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.

Отже, виплата середнього заробітку не віднесена до першої черги реєстру вимог кредиторів.

З метою визначення правових підстав для віднесення вимог про сплаті середнього заробітку до інших черг задоволення кредиторських вимог слід розмежувати критерії віднесення вимог до четвертої та шостої черги реєстру.

В силу п.4 ч.1 ст.45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника», у четверту чергу задовольняються: вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.

На підставі ст.1 Закону кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Таким чином, до четвертої черги кредиторських вимог включаються лише вимоги по грошовим зобов'язання боржника.

Розуміння правової сутності терміну «грошове зобов'язання» здійснено Верховним судом України.

Зокрема, при розгляді справи № 6927цс16 від 01.06.2016 р. Верховний суд України дійшов висновку, що грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Тобто, грошове зобов'язання може ґрунтуватися на договорі та визначати його предмет.

За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті).Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12).

Відповідно до Листа Верховного Суду України від 01.07.2014 року «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві», зобов'язальні правовідносини, які належать до грошових, досить різноманітні. Вони можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу і под.).

Відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю.

Отже, поняття відповідальності, якщо вона навіть виражена у грошових одиницях, є відмінним від грошового зобов'язання.

Поняття середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з працівником при звільненні нормативно визначено через поняття відповідальності (ст.117 КЗпП України).

Таким чином, з урахування роз'яснень Верховного Суду України, такий вид відповідальності не може ототожнюватись з вимогою кредитора, яка ґрунтується виключно на грошовому зобов'язанні (ст.1 Закону про банкрутство).

З наведених підстав вимога зі сплати середнього заробітку не підлягає включенню до четвертої черги реєстру вимог кредиторів, яка містить вичерпний перелік вимог та обмежується заявленими вимогами конкурсних чи поточних кредиторів стосовно сплати грошових зобов'язань, але не тих вимог, що ґрунтуються на основі відповідальності боржника.

Водночас, за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це є компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку, на яку не поширюється дія мораторію, передбачена Законом України про банкрутство (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 14.11.2012 у справі № 6-139цс12).

Тому, дійсно вимога зі сплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не може віднесена до шостої черги вимог кредиторів як категорія неустойки або штрафної санкції.

Однак, п.6 ч.1 ст.45 Закону про банкрутство передбачає віднесення до шостої черги всі інших вимог, які не віднесені до жодної з попередніх черги незалежно від підстав їх виникнення.

Сплата середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, як компенсаційна виплата (в розумінні Верховного Суду України) не віднесена до вичерпного переліку компенсаційних виплат на користь працівника, які відносяться до другої черги реєстру вимог кредиторів.

Тобто, вимога зі сплати середнього заробітку не може бути віднесена як до другої, так і до четвертої черги реєстру кредиторських вимог.

Тому, незважаючи на той факт, що вимога зі сплати середнього заробітку не є штрафною санкцією, суд доходить висновку про необхідність віднесення даних вимог до шостої черги як «інша вимога», котра не віднесена до будь - якої з попередніх черг реєстру вимог кредиторів.

Керуючись ст. ст. 1, 22, 23, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 86, 115 ГПК України, суд

У Х В А Л И В :

1. Заяву фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідент. номер НОМЕР_1), за вх. № 06-54/143/16 від 14.09.2016 року про визнання кредиторських вимог в сумі 37 748 грн. 99 коп. до боржника та включення до реєстру вимог кредиторів у справі № 902/354/16 з додптковими поясненнями №б/н від 18.10.2016 р. задоволити частково.

2. Визнати ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідент. номер НОМЕР_1) конкурсним кредитором у справі № 902/354/16 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр", код 05518894, 23211, смт. Стрижавка, вул. Київська, 1, Вінницький район, Вінницька область із сумою вимог 37 748, 99 грн., в тому рахунку: заборгованість по заробітній платі за період з 25.12.2015 р. по 20.01.2016 р. з компенсацією невикористаної відпустки - 4281,91 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.01.2016 р. по 11.08.2016 р. - 33 467,00 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів.

3. Арбітражному керуючому (розпоряднику майна ПрАТ "Стрижавський кар'єр") Болховітіну В.М. здійснити заходи, передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

4. Ухвалу направити боржнику, кредитору, арбітражному керуючому (розпоряднику майна).

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук.прим.:

1- до справи;

2- ПрАТ "Стрижавський кар'єр", 23211, смт. Стрижавка, вул. Київська, 1, Вінницький район, Вінницька область;

3- арбітражний керуючий (розпорядник майна ПрАТ "Стрижавський кар'єр") Болховітін В. М., АДРЕСА_2

4-фізичній особі ОСОБА_1 , АДРЕСА_3