ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11 жовтня 2016 р. Справа № 909/456/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., секретар судового засідання Бабенецька А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви ОСОБА_1 акціонерного товариства "КРЕДІ ОСОБА_2" з вимогами до боржника, у справі

за заявою ОСОБА_3 об"єднаної державної податкової інспекції

Головного управління ДФС в Івано-Франківській області,

вул.Грушевського,16, м.Долина, 77500 ,

до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Живиця",

вул.Заводська,4, смт.Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552,

про банкрутство,

учасники у справі про банкрутство:

від заявника ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області: не з'явився;

від розпорядника майна ОСОБА_4 - ОСОБА_5 -представник, довіреність б/н від 05.10.16;

від боржника: ОСОБА_6 - голова правління, витяг з протоколу №1 від 19.11.03 та ОСОБА_7 - представник, довіреність б/н від 30.08.16.

від «MG Star Іпс»: ОСОБА_8 - генеральний директор, довіреність б/н від 17.08.16;

від ОСОБА_1 акціонерного товариства "КРЕДІ ОСОБА_2": ОСОБА_9 -представник, довіреність №194 від 17.03.14;

від ОСОБА_1 акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк": ОСОБА_10 - представник, довіреність №09-32/480 від 24.07.16;

встановив: в провадженні господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа за заявою ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про банкрутство ОСОБА_1 акціонерного товариства "Живиця".

          Ухвалою суду від 23.06.16 порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 акціонерного товариства "Живиця"; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів (до 17.10.2016 року); призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_4; призначено справу до розгляду в попередньому засіданні суду на 30.09.16.

           24.06.16 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство ОСОБА_1 акціонерного товариства "Живиця".

          Публічне акціонерне товариство "КРЕДІ ОСОБА_2" направило на адресу суду заяву (вх.№7054/16 від 12.07.16) з грошовими вимогами до боржника та просить суд визнати та включити до реєстру вимог кредиторів ПАТ "Живиця" грошові вимоги в загальній сумі 45 479,65грн., із них: 42 723,65грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів та 2 756,00грн. витрати на оплату судового збору.

          Ухвалою суду від 15.08.16 прийнято заяву та призначено її до розгляду в засіданні суду на 30.08.16. Від заявника до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи (вх.№10856/16 від 29.07.16). В судовому засіданні 30.08.16 оголошувалась перерва до 22.09.16, а 22 09.16 - до 11.10.16.

          В засіданні суду представник заявника подану заяву підтримує, просить суд її задоволити. Крім того, надав суду уточнення до заяви про визнання грошових вимог (від 11.10.16), в якій просить окремо внести до реєстру вимог кредиторів ПАТ "Живиця" грошові вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства "КРЕДІ ОСОБА_2" в загальній сумі 52 810,93грн., в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 28 964,61грн., проценти за період січень-лютий 3013 р. в сумі 23 846,32грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника - автонавантажувачем ТСМ FD30T3Z VM300. В засіданні суду представник ОСОБА_1 акціонерного товариства "КРЕДІ ОСОБА_2" зазначив, що заява стосовно цих вимог до суду не скеровувалась, а скеровувалась на адресу розпорядника майна, оскільки у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

          Розпорядник майна в засіданні суду зазначив, що вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства "КРЕДІ ОСОБА_2" визнає частково, а саме: заборгованість за кредитом 28 964,61 визнаються, як забезпечені; проценти за період січень-лютий 2013 у розмірі 23 846,32 не визнаються, як такі, термін позовної давності по яких минув, оскільки за умовами договору погашення процентів повинно здійснюватися позичальником частинами, отже початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань. Дану позицію розпорядником майна викладено в клопотанні (вх.№14056/16 від 11.10.14).

          Боржником грошові вимоги заявника визнано частково. Представник ОСОБА_1 акціонерного товариства "КРЕДІ ОСОБА_2" при вирішенні заяви покладається на розсуд суду.

          Згідно ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

          Відповідно до ч.1 ст.23 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

          В силу ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов’язання - зобов’язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Згідно абз. 7 ст.1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника.

На підставі положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у справі про банкрутство спір не вирішується по суті, а лише встановлюються грошові вимоги кредиторів на підставі поданих документів.

За загальним правилом, визначеним ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона належними засобами доказування повинна довести підстави своїх вимог.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчить про цивільно - правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Незважаючи на визнання боржником грошових вимог кредитора, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Отже, аналіз норм права дозволяє зробити висновок, про те що спеціальне законодавство про банкрутство визначає особливий порядок розгляду грошових вимог кредитора у процедурі банкрутства шляхом їх визнання (відхилення) внаслідок розгляду по суті.

          Відповідно до ч.10.ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, 24.06.16 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

          Судом встановлено, що 21.06.10 між ОСОБА_1 акціонерним товариством "КРЕДІ ОСОБА_2" та ПАТ «Живиця» (позичальником) укладено кредитний договір №023/10.

          Відповідно до п.2.1 вказаного вище договору, банк надав ПАТ "Живиця" (позичальнику) кредит в сумі 200 000,00 гривень, а позичальник - прийняв кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.

          Позичальник зобов'язався повернути кредит в повному розмірі до 20.06.13 (п.6.1 договору).

          Статтею 7 договору сторонами погоджено порядок та черговість виконання боргових зобов'язань.

          Представник ОСОБА_1 акціонерного товариства "КРЕДІ ОСОБА_2" в засіданні суду зазначив, що сторонами узгоджено та підписано графік погашення чергових платежів, процентна ставка 20% річних, який оглянуто в засіданні суду.

          Взяті на себе зобов'язання за договором Публічне акціонерне товариство "КРЕДІ ОСОБА_2" виконало в повному обсязі. Однак, позичальник неналежно виконував умови договору, що стосується повного погашення боргу. Борг погашено з порушенням умов п.6.1 договору -16.06.15. За несвоєчасне та неналежне виконання зобов'язань за договором банком нараховано пеню, що становить 42 723,65грн. Розрахунок заборгованості знаходиться в матеріалах справи і є додатком до заяви.

          Крім того, 11.05.11 між ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_2» та ТОВ «Живиця Плюс»» (позичальником ) укладено кредитний договір № 055/11CL від 29.12.11 з Договором про внесення змін та доповнень до нього до нього №1 від 27.06.12, згідно якого позичальнику надано кредит в сумі 1 085 674,18грн. Свої зобов'язання за кредитним договором кредитор виконав в повному обсязі, надавши кредит в строк та обсягах визначеними кредитним договором. Проте, позичальник свої зобов'язання виконував неналежним чином. Заборгованість позичальника перед кредитором становить 52 810,93грн. із них: заборгованість за кредитом 28 964,61грн. та проценти за період січень-лютий 2013р.- 23 846,32 грн. Вказана заборгованість підтверджується ухвалою господарського суду Івано- Франківської області від 12.02.13 у справі №5010/1025/2012-Б-24/39 та рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17.10.13 у справі № 343/57/13-ц.

Проценти в сумі 23 846,32 грн. нараховані за період січень-лютий 2013 року (тобто після порушення провадження у справі про банкрутство позичальника ) і фактично є поточною заборгованістю і не ввійшли до реєстру вимог кредиторів.

          З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Кредитором та ПАТ «Живиця» 29.12.11 укладено договір застави № 055/11/2, відповідно до якого боржником передано в заставу банку рухоме майно, зокрема: автонавантажувач ТСМ FD30T3Z VM 300. Тобто, боржник виступив майновим поручителем за зобов'язаннями позичальника, що в свою чергу має наслідком відповідальність його перед кредитором в тому числі і в межах процедур передбачених Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Даний договір на момент звернення заявника до суду із заявою про визнання грошових вимог є чинним, дійсним та обов'язковим до виконання сторонами згідно статті 629 Цивільного кодексу України. Вартість навантажувача була визначена в процесі виконавчого провадження в сумі 132 586,00грн. Враховуючи наведене, представник ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_2» просить суд внести окремо до реєстру вимог кредиторів ПАТ «Живиця» грошові вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства «КРЕДІ ОСОБА_2» в загальній сумі 52 810,93грн., в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 28 964,61грн., проценти за період січень-лютий 3013 р. в сумі 23 846,32грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника - автонавантажувачем ТСМ FD30T3Z VM300.

          Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

          Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

          Частиною 1 статті 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

          Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Згідно частин 1, 7 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

          Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до ст.258 Цивільного кодексу України до пені застосовується позовна давність в один рік. Повне погашення кредиту відбулось 15.06.15, тобто більше як за рік до порушення провадження у справі про банкрутство. Таким чином вимоги зі сплати пені не визнаються, оскільки термін позовної давності по них минув.

Крім того, банк ПАТ «Креді ОСОБА_2» просить окремо внести до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги на суму 52 810,93 грн. згідно кредитного договору від 11.05.11 №055/11CL, як такі, що забезпечені заставою майна ТОВ «Живиця Плюс», а саме: автонавантажувачем ТСМ FD30T3Z VM300.

Аналізуючи наведені вище правові норми суд вважає за доцільне заяви ПАТ «Креді ОСОБА_2» задоволити частково, а саме: заборгованість за кредитом 28 964,61грн. визнаються, як забезпечені. Проценти за період січень-лютий 2013 у розмірі 23 846,32грн. не визнаються, як такі, термін позовної давності по яких минув, оскільки за умовами договору погашення процентів повинно здійснюватися позичальником частинами, отже початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

З огляду на викладене, вимоги ПАТ «Креді ОСОБА_2» у розмірі 28 964,61 грн. є забезпеченими та визнаються боржником та розпорядником майна і вносяться до реєстру вимог кредиторів окремо.

Згідно ч.ч.1,2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. ПАТ «Креді ОСОБА_2» частково доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Представник ПАТ «Живиця» вимогу кредитора визнав частково.

Таким чином, грошові вимоги ПАТ «Креді ОСОБА_2» до боржника в сумі 28 964,61грн. визнаються, як забезпечені, які суд зобов'язує розпорядника майна окремо внести до реєстру вимог кредиторів боржника. Крім того, слід визнати та включити до реєстру вимог кредиторів боржника 2 756,00грн. судових витрат - в першу чергу.

Керуючись ст. ст. 2 ,23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

заяви ОСОБА_1 акціонерного товариства "КРЕДІ ОСОБА_2" з грошовими вимогами до боржника - задоволити частково.

Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства "КРЕДІ ОСОБА_2" і включити їх до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 акціонерного товариства "Живиця" в сумі 2 756,00грн., як вимоги першої черги.

Окремо внести до реєстру вимоги кредиторів боржника ОСОБА_1 акціонерного товариства "Живиця" грошові вимоги в сумі 28 964,61грн., як забезпечені заставою майна боржника.

Суддя Булка В.І.

Дану ухвалу направити:

- ініціюючому кредитору;

- боржнику;

- розпоряднику майна ОСОБА_4 (вул. Борисенка, 47а, м.Чернігів, Україна, 14037);

- ОСОБА_1 акціонерному товариству "КРЕДІ ОСОБА_2" (вул.Пушкінська, буд.42/4, м.Київ, 01004).