Провадження №2/760/1901/16

Справа №760/16572/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді -Усатової І.А.

при секретарі - Здорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про поділ майна подружжя -

В С Т А Н О В И В:

03.09.2015 позивачка звернулася з позовною заявою до відповідача про встановлення факту проживання однією сім'єю без офіційної реєстрації шлюбу та розподіл майна подружжя та просила суд:

встановити факт спільного сумісного проживання однією сім'єю без офіційної реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2002 року по 12 травня 2006 року;

визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 право приватної власності на 1/2 (одну-другу) частину квартири АДРЕСА_1;

визнати за ОСОБА_3, (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2), який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 право приватної власності на 1/2 (одну-другу) частину квартири АДРЕСА_1, автомобіль марки ВАЗ 210934, № кузова НОМЕР_7 державний реєстраційний номер НОМЕР_3 та автомобіль НОМЕР_4.

05.07.2016 від позивачки на адресу суду надійшла уточнена позовна заява про поділ майна подружжя, в якій позивачка просила суд:

визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1), в порядку розподілу майна подружжя право власності на:

? частину квартири АДРЕСА_1,

садовий будинок АДРЕСА_3., загальна площа (кв.м.): 31,9,

земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_8, адреса: «Залізничний» садове товариство, с/рада Хотянівська, Вишгородський р-н, Київська обл., площею 0,0508 га.

визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2) в порядку розподілу майна подружжя право власності на:

? частину квартири АДРЕСА_1,

автомобіль RENAULT MASTER, кузов НОМЕР_10, н.з. НОМЕР_9,

автомобіль ВАЗ 210934, кузов № НОМЕР_5, н.з. НОМЕР_3.

08.07.2016 від позивачки через канцелярію суду було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій вона змінила вимоги в частині визнання права власності на автомобіль марки ВАЗ 210934 за відповідачем, а саме: просила визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на грошові кошти, еквівалентні вартості автомобіля ВАЗ 210934, кузов № НОМЕР_5, н.з. НОМЕР_3.

Свою позовну заяву обґрунтувала тим, що вони з відповідачем з 12.05.2006 перебували у шлюбі. Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, який постійно проживає з позивачкою в орендованому приміщенні, аліменти відповідачем не сплачуються.

Зазначила, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18.08.2015 вищевказаний шлюб розірвано. Рішення набрало законної сили 01.09.2015.

Позивачка пояснила, що вони із сином вимушені вести кочовий спосіб життя, орендуючи кімнату поза межами Києва, оскільки відповідач чинить перешкоди в доступі до постійного місця проживання (АДРЕСА_1), шляхом зміни замків вхідних дверей.

Вказала, що за час шлюбу ними набуто майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу:

автомобіль RENAULT MASTER, кузов № НОМЕР_6, н.з. НОМЕР_9, придбаний 21.07.2011, ринкова вартість 196 880 (сто дев'яносто шість тисяч вісімсот вісімдесят) грн.;

автомобіль ВАЗ 210934, кузов № НОМЕР_5, н.з. НОМЕР_3, придбаний 05.10.2007, ринкова вартість 107 000 (сто сім тисяч) грн.;

садовий будинок АДРЕСА_3 та земельна ділянка НОМЕР_8 садового товариства «Залізничний», с/рада Хотянівська, у Вишгородському районі Київської обл., придбаний 30.11.2013, ринкова вартість 310 174 (триста десять тисяч сто сімдесят чотири) грн. квартира АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва, ринкова вартість 400 000 (чотириста тисяч) грн.

Пояснила, що вищевказане майно зареєстровано та перебуває у користуванні відповідача, її та малолітнього сина позбавлено доступу та можливості користування наведеними об'єктами.

Стверджувала, що її інтересам та малолітньої дитини відповідає розподіл майна шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок та земельну ділянку АДРЕСА_3. Натомість, співмірно, інтересам відповідача є набуття в особисту власність вищевказаних автомобілів, які в свою чергу є неподільними. Ринкова вартість майна при запропонованому розподілі є однаковою, з посиланням на витяги з інтернет ресурсу.

Просила суд провести розподіл майна згідно наведеного нею варіанту з посиланням на норми ч. 2 та ч. 3 ст. 70 СК України, зокрема, послалася на те, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Крім того, просила суд врахувати, що за відчуження автомобіля ВАЗ без її згоди відповідачем виручено грошові кошти, які є сумісною власністю подружжя та підлягають поділу (компенсації).

Виходячи з вищенаведеного, позивачка звернулася до суду та просила позов задовольнити.

В судовому засіданні 04.10.2016 позивач та його представник просили позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 04.10.2016 відповідач та його представник просили відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відповідач позов не визнав та вказував, що дійсно погоджується з поділом майна, що є спільною власністю у рівних частках, однак, позивачкою не визначена вартість спільного майна, що унеможливлює поділ майна. Крім того, вказав, що посилання позивачки в позові на несплату ним аліментів на утримання малолітнього сина не відповідає дійсності, та надав в обґрунтування цього підтвердження про сплату ним аліментів. Крім того, зазначив, що під час шлюбу ним було укладено договір в інтересах сім'ї про надання споживчого кредиту з Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», згідно якого банк надав йому грошові кошти в розмірі 20 000,00 доларів, термін повернення кредиту - не пізніше 21.09.2017, у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним договором в заставу було надано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та станом на 29.09.2016 залишок по основному боргу за кредитом становить 2396,41 доларів.

Представник Служби у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання 04.10.2016 не з'явився, від третьої особи надійшло клопотання, в якому просили прийняти рішення в інтересах та на користь дітей, слухати справу за відсутності представника.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України, ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. п. 23, 24 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. за № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

За таких обставин, для поділу спільного майна необхідно встановити його обсяг станом на дату розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що 12.05.2006 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого ВРАЦС Солом'янського РУЮ у м. Києві НОМЕР_11 (а.с. 9).

Від спільного подружнього життя у них народився син - ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_6, про що ВРАЦС Солом'янського РУЮ у м. Києва видано свідоцтво про народження НОМЕР_12 (а.с. 10).

Встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18.08.2015 вищевказаний шлюб розірвано (а.с. 145).

Так, позивачка звернувшись до суду з позовом, посилалася на те, що спільною сумісною власністю подружжя є та підлягає поділу:

автомобіль RENAULT MASTER, кузов № НОМЕР_6, н.з. НОМЕР_9, придбаний 21.07.2011, ринкова вартість 196 880 (сто дев'яносто шість тисяч вісімсот вісімдесят) грн.;

автомобіль ВАЗ 210934, кузов № НОМЕР_5, н.з. НОМЕР_3, придбаний 05.10.2007, ринкова вартість 107 000 (сто сім тисяч) грн.;

садовий будинок АДРЕСА_3 та земельна ділянка НОМЕР_8 садового товариства «Залізничний», с/рада Хотянівська, у Вишгородському районі Київської обл., придбаний 30.11.2013, ринкова вартість 310 174 (триста десять тисяч сто сімдесят чотири) грн.;

квартира АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва, ринкова вартість 400 000 (чотириста тисяч) грн.

Так, згідно інформаційної довідки 57321561 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна власником садового будинку АДРЕСА_3 садового товариства «Залізничний», с/рада Хотянівська, у Вишгородському районі Київської обл., є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер: 1934, виданого 30.11.2013 приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 (а.с. 139).

Згідно цієї ж інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна власником земельної ділянки НОМЕР_8 площею 0,0508 га, що знаходиться за адресою: садове товариства «Залізничний», с/рада Хотянівська, у Вишгородському районі Київської обл., є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер: 1937, виданого 30.11.2013 приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 (зворотня сторона а.с. 139), вищевказане також підтверджується наданою інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, надану Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, номер запису про право 3622071 (а.с.140).

Як вбачається з довідки №31/26-81446вх від 23.06.2016, виданої Регіональним сервісним центром МВС в м. Києві, у період з 01.01.2002 по 18.08.2015 (а.с. 150):

05.10.2007 здійснено реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 210934, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_5, н.з. НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7 та 19.11.2014 проведено перереєстрацію вказаного ТЗ на нового власника за довідкою-рахунком;

21.07.2011 здійснено реєстрацію транспортного засобу RENAULT MASTER, 2005 року випуску, кузов НОМЕР_10, н.з. НОМЕР_9 на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7 Перереєстрація та (або) зняття обліку з вказаним транспортним засобом не проводилось.

Беручи до уваги вищезазначені норми законодавства, станом на дату розірвання шлюбу до загального майна подружжя належить:

автомобіль RENAULT MASTER, кузов № НОМЕР_6, н.з. НОМЕР_9, придбаний 21.07.2011, ринкова вартість 196 880 (сто дев'яносто шість тисяч вісімсот вісімдесят) грн.;

садовий будинок АДРЕСА_3 та земельна ділянка НОМЕР_8 садового товариства «Залізничний», с/рада Хотянівська, у Вишгородському районі Київської обл., придбаний 30.11.2013, ринкова вартість 310 174 (триста десять тисяч сто сімдесят чотири) грн.

Згідно ч.1 ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В силу ч.2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

З даної норми закону випливає, що сторони володіли вказаним вищезазначеним майном на праві власності в рівних частках.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п'ятої статті 71 СК України щодо обов»язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким способом (ст.11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

З приведеного вище аналізу норм Сімейного кодексу України та постанови Пленуму Верховного Суду України випливає, що допускається стягнення грошової компенсації на користь одного із подружжя при вирішенні питання поділу спільного неподільного майна, яким може бути автомобіль, земельна ділянка, житловий будинок, але стягнення такої компенсації можливо лише за згодою другого з подружжя та при умові внесення другим із подружжя на депозитний рахунок суду вартості частини неподільної речі, яка реально передається йому у власність в порядку поділу спільного майна.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, про отримання компенсації за свою частку у цьому спільному майні жодна сторона по справі не заявила і попередньо не внесла на депозитний рахунок суду відповідну грошову суму.

На думку суду, неможливо поділити спірне майно між сторонами, виходячи із його вартості, оскільки сторонами не було надано належних доказів вартості спірного майна на час розгляду справи.

У п. 22 вищезазначеної постанови Пленуму ВСУ вказано, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Зазначаючи вартість спірного майна, позивачка виходила з його приблизної ринкової вартості, взятої з інтернет-ресурсу схожих об'єктів (Т.1 а.с. 142, 143, 144 ). Сторонами не було заявлено клопотання про призначення відповідної судової експертизи, стосовно визначення вартості спірного майна.

Сторони не надали належних доказів у підтвердження вартості земельної ділянки, житлового будинку та автомобіля RENAULT MASTER, а відтак, поділити дане майно можливо тільки визначивши ідеальні частки сторін на вказане майно.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку про поділ спільного майна подружжя: автомобіля RENAULT MASTER, кузов № НОМЕР_6, н.з. НОМЕР_9, а також садового будинку АДРЕСА_3 та земельної ділянки, що знаходяться у садовому товаристві «Залізничний», с/рада Хотянівська, у Вишгородському районі Київської обл., визначивши ідеальні частки сторін на це майно.

Звертаючись до суду із позовом про поділ спільного майна подружжя, позивачка, посилаючись на норми ч. 3 ст. 70 СК України, згідно яких за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, просить провести розподіл майна згідно запропонованого нею варіанту, зокрема відступити від засад рівності часток подружжя та збільшити її частку майна.

В обґрунтування даної вимоги, посилалася на те, майно зареєстровано та перебуває у користуванні відповідача, позивачку та неповнолітнього сина позбавлено доступу та можливості користування майном, крім того що станом на день подачі позову відповідач не сплачував присудженні на користь позивачки аліменти.

Судом не приймається до уваги дана позиція позивачки, виходячи з наступного.

Згідно договору дарування квартири від 11.11.1997, посвідченого державним нотаріусом дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Русіною Н.О., серія ААК №201544, власником квартири №61, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_3 є (а.с. 92).

Як вбачається з відповіді Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у м. Києві №о-1595 від 16.06.2015, на виконанні у Відділі перебуває виконавчий лист Солом'янського РУЮ у м. Києві №2-8408/14 від 11.03.2015 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, в розмірі 1000 грн. щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного року, починаючи з 29.12.2014 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 13).

Згідно довідки про неотримання аліментів №0012052 від 11.02.2016, виданої ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві, ОСОБА_1 у період з 29.02.2015 по 29.01.2016 згідно з виконавчим листом №2-8408/14 від 11.03.2015 не отримувала аліментів (а.с. 141).

Однак, в судовому засіданні 04.10.2016 представник відповідача надав довідку, видану державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві Мірошник К.А., з якої вбачається, що ОСОБА_3 здійснюються грошові перекази коштів шляхом поштових переказів на поштову адресу стягувачу. Боржником надані копії платіжних документів за весь період виплати аліментів, починаючи з 29.12.2014 по 29.03.2016. Заборгованість станом на 01.04.2016 відсутня (а.с. 202). В судовому засіданні представник відповідача на підтвердження того, що відповідачем дійсно сплачувалися аліменти на користь позивача, надано копії платіжних документів за період виплати аліментів з грудня 2014 року по січень 2016 року включно (а.с. 198-201).

В судовому засіданні позивачка підтвердила, що відповідач дійсно сплачував аліменти на утримання їх малолітнього сина не через ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві, а шляхом поштових переказів на її поштову адресу.

Також позивачка посилалась на те, що відповідач чинить перешкоди в доступі до постійного місця проживання (АДРЕСА_1), шляхом зміни замків вхідних дверей. Дані пояснення не приймаються до уваги як такі, що не відносяться до предмету спору і підлягають вирішенню в іншому позові.

Що стосується вимоги позивачки про поділ квартири АДРЕСА_1, слід зазначити наступне.

Згідно договору дарування квартири від 11.11.1997, який укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, що діє за згодою своєї матері - ОСОБА_8, ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_3 прийняв у дар квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний договір посвідчений державним нотаріусом дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Русіною Н.О., серія ААК №201544 (а.с. 92).

Як вбачається з інформаційної довідки з Київського міського бюро технічної інвентаризації № 1276 (И-2016) від 04.02.2016, квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого 11.11.1997 (а.с. 91).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Згідно норм статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, позивачкою не надано доказів, що саме за час їхнього з відповідачем подружнього життя було набуте право власності на квартиру АДРЕСА_1, натомість з наявних в матеріалах справи доказів, що знайшло своє підтвердження в поясненнях сторін в судовому засіданні, вбачається, що право власності на вищевказану квартиру було набуте відповідачем ще до укладення шлюбу з позивачкою та не є спільним майном подружжя. А тому, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги позивачки про поділ вказаної квартири.

Що стосується вимоги позивачки про визнання в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_3 права приватної власності на грошові кошти, еквівалентні вартості автомобіля ВАЗ 210934, кузов № НОМЕР_5, н.з. НОМЕР_3, суд вважає за необхідне в ній відмовити, виходячи з наступного.

Згідно довідки №31/26-81446вх від 23.06.2016, виданої Регіональним сервісним центром МВС в м. Києві, у період з 01.01.2002 по 18.08.2015, 19.11.2014 проведено перереєстрацію транспортного засобу ВАЗ 210934, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_5, н.з. НОМЕР_3 на нового власника за довідкою-рахунком.

З матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що автомобіль було продано в період шлюбу.

Частинами 1, 2 ст. 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Вбачається, що нормами ст. 65 СК України презюмується при укладенні договорів одним із подружжя наявність згоди іншого з подружжя.

При розгляді справи сторона позивача не надала суду будь-яких належних доказів, які б спростовували доводи відповідача про те, що автомобіль продано без згоди позивача.

Крім того, як пояснив в судовому відповідач, вказаний автомобіль ним було продано рідному братові позивачки, виходячи з чого, позивачка не могла не володіти даною інформацією.

ОСОБА_3 також не зверталась до суду з позовом про визнання договору про відчуження автомобіля недійсним, як такого, що укладений без її згоди.

Враховуючи вищенаведене, грошові кошти, еквівалентні вартості автомобіля ВАЗ 210934, не визнаються судом як об'єкт спільної сумісної власності подружжя.

Позивачка не довела даної заявленої вимоги, тому в задоволенні вимоги позивачки про визнання в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_3 права приватної власності на грошові кошти, еквівалентні вартості автомобіля ВАЗ 210934, слід відмовити.

Також слід зазначити, що відповідач та його представник в судовому засіданні посилалися на те, що 21.09.2007 між відповідачем та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту №11219128000, згідно якого банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000,00 доларів, що еквівалентно 101 000,00 грн., термін повернення кредиту - не пізніше 21.09.2017 (а.с. 167-178). Відповідач зазначив, що не поверненою станом на 29.09.2016 по основному боргу за кредитом становить сума 2396,41 доларів. Крім того, у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним договором банком приймається застава нерухомості: двокімнатна квартира, загальною площею 45,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та є власністю ОСОБА_3, порука: ОСОБА_1 (а.с. 169).

У п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

У судовому засіданні відповідач пояснив, що даний кредит був використаний в інтересах сім'ї на придбання кавоварок та іншого, які використовувалися позивачкою під час здійснення нею підприємницької діяльності та після розлучення залишилися у неї.

Однак, будь-яких доказів, що кредит був використаний в інтересах сім'ї не надав.

Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Згідно ч.4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, на основі з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 316, 325, 328, 365, 368 ЦК України, ст.ст. 60, 65, 69, 70, 71 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»ст. 10, 57, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати в порядку поділу майна подружжя право власності за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, на ? частку садового будинку АДРЕСА_3., загальна площа (кв.м.): 31,9.

Визнати в порядку поділу майна подружжя право власності за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, на ? частку земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_8, адреса: «Залізничний» садове товариство, с/рада Хотянівська, Вишгородський р-н, Київська обл., площею 0,0508 га.

Визнати в порядку поділу майна подружжя право власності за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, на ? частку автомобіля RENAULT MASTER, кузов НОМЕР_10, н.з. НОМЕР_9.

Визнати в порядку поділу майна подружжя право власності за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на ? частку садового будинку АДРЕСА_3., загальна площа (кв.м.): 31,9.

Визнати в порядку поділу майна подружжя право власності за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на ? частку земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_8, адреса: «Залізничний» садове товариство, с/рада Хотянівська, Вишгородський р-н, Київська обл., площею 0,0508 га.

Визнати в порядку поділу майна подружжя право власності за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на ? частку автомобіля RENAULT MASTER, кузов НОМЕР_10, н.з. НОМЕР_9.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя: І. А. Усатова