Україна   ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

  

 30 липня 2009 р.                                                                       справа № 2а-1951/09/0570

 

час прийняття постанови:  

 

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

 

головуючого                                                  судді  Стирана В.В.

 

при секретарі                                                  Цургановій Г.В.

 

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

         розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у місті Харцизьку про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,   

         

                                                    В С Т А Н О В И В:

                                                                                                                                  Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Харцизьку, (ухвалою суду до участі у розгляді справи у якості третьої особи  залучено Головне управління  державного казначейства України у Донецькій області)  про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

            В обґрунтування  позовних вимог вказала, що вона 09 липня 2007 року була звільнена за власним бажанням з ДПІ у місті Харцизьку. Згідно ст.ст.116,117 КЗпП України їй повинні були нарахувати та сплатити усі грошові кошти. Але відповідні суми були нараховані та сплачені частинами у липні  та грудні (16.07.2007 року та 03.12.2007 року).

             При нарахуванні їх компенсаційних виплат при звільненні, працівником бухгалтерії не було проведено коректування сум за невикористану щорічну відпустку згідно Постанови КМУ від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату »органів виконавчої влади, органів прокуратури, слідчих та інших органів.

            Працівником бухгалтерії ДПІ у місті Харцизьку  не було враховано підвищення посадових окладів згідно Постанови КМУ № 700 від 12.05.2007 року. Таким чином, вважає,що нарахування сум кінцевого розрахунку було проведено з порушеннями.

            Після  їх звернення до Генеральної прокуратури України від 09.01.2008 рок були донараховані та перераховані на її поточний рахунок. Однак, ст.117 КЗпП України не виконана, сума затримки їй не виплачена.

            Вважає, що посадові особи,які здійснювали розрахунки суми, що належала їй до виплати при звільнені робити навмисно, принижуючи її честь та гідність, ображали її своїми діями, не реагували на її усні звернення. Вважає дії працівників бухгалтерії некомпетентними. Моральну шкоду оцінює  у 5000 грн.                       

               Просила зобов'язати відповідача нарахувати компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки та невикористані дні, що надаються держслужбовцям за вислугу років за період 2006 -2007 роки, враховуючи Постанови КМУ № 268 та № 700, зобов'язати відповідача на виконання ст.117 КЗпП України нарахувати за несвоєчасну сплату кінцевого розрахунку при звільненні компенсаційних сум, зобов'язати відповідача на виконання ст..23 Закону України № 3261-15 від 22.12.2005 року за приниження їх честі та гідності стягнути на її користь 5000 грн.        

            В судовому засіданні позивач повністю підтримала позовні вимоги на підставі обставин викладених у позові. Наполягала на задоволенні позову.

            Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення  позову обсязі, вважали його необґрунтованим  та таким, що не підлягає задоволенню, суду надали письмові заперечення.  Просили  відмовити у задоволенні позову.

            Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи та додані документи, приходить до наступних висновків.

            У період з жовтня 1993 року по червень 2007 року позивач ОСОБА_1 проходила службу у податкових органах, а саме ДПІ у місті Харцизьку на посаді головного державного податкового ревізора - інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань.

           Наказом ДПІ у місті Харцизьку від 06.07.2007 року № 50-о ОСОБА_1 з 08.07.2007 року звільнена на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням, у зв'язку із виходом на пенсію по інвалідності).

           Позивач вказує, що їй не було проведено корегування сум за невикористану щорічну відпустку згідно Постанови КМУ від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, слідчих та інших органів», не враховано підвищення посадових окладів згідно Постанови КМУ № 700 від 12.05.2007 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. N 268» та на виконання ст.117 КЗпП України, не  нараховане за несвоєчасну сплату кінцевого розрахунку при звільненні компенсаційних сум.

            Позивач із вказаними діями відповідача не погоджується та вважає, що відповідачами порушуються її права, свободи та інтереси, у зв'язку з чим звернулася до суду із даним позовом.

            Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на   відповідача,   якщо   він заперечує проти адміністративного позову.

  Суд вважає, що відповідачем доведено суду правомірність своїх дій з наступних підстав.

   У судовому засіданні встановлено та не спростоване сторонами, що при звільненні ОСОБА_1 був зроблений розрахунок та перераховано на її рахунок сума 5380 грн., а саме:

-          заробітна плата за 2 робочих дні,

-          відпускні за 7 календарних днів,

-          компенсація за невикористану відпустку за 39 календарних днів,

-          матеріальна допомога на оздоровлення,

-          оплата частини листка непрацездатності за рахунок соцстраху.

           Прокуратурою міста Харцизька по зверненню ОСОБА_1 встановлено затримка розрахункових на 7 календарних днів. На виконання припису прокуратури міста Харцизька від 29.10.2007 року № 7569 та ст. 117 КЗпП України проведено розрахунок - середній заробіток за затримку на 7 календарних днів виплати розрахункових у сумі 547,66 грн.           

У відповідності до абз. 2 пп.1 «в» п.2  Постанови КМУ  «Про  упорядкування структури   та  умов  оплати  праці  працівників  апарату  органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 N 268 керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років; керівним працівникам і спеціалістам департаментів, управлінь, відділів, інших структурних підрозділів, які безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів (якщо положеннями про підрозділи передбачено виконання такої роботи), а також прокурорам та слідчим органів прокуратури, керівним працівникам і слідчим органів внутрішніх справ, посади яких віднесені до відповідних категорій посад державних службовців і які займаються розслідуванням кримінальних справ, - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років.

Згідно  із пп.1 п.1 Постанови КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. N 268» № 700 від 12.05.2007 роки,  керівникам  надано право, у межах затвердженого фонду оплати праці,  установлювати надбавку  за  високі  досягнення  у праці або за виконання особливо важливої роботи,  керівникам    структурних    підрозділів,   їх   заступникам, спеціалістам  -  у  розмірі  до  50  відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного  службовця  (дипломатичний ранг,  класний  чин,  кваліфікаційний  клас, спеціальне звання) та надбавки  (винагороди)  за  вислугу  років; керівним працівникам і спеціалістам департаментів, управлінь, відділів, інших структурних підрозділів,  які  безпосередньо  займаються розробленням проектів нормативно-правових  актів,  проводять  експертизу  проектів таких актів (якщо положеннями про підрозділи передбачено виконання такої роботи),  а  також  прокурорам  та  слідчим  органів  прокуратури, керівним  працівникам  і  слідчим органів внутрішніх справ, посади яких віднесені до відповідних категорій посад державних службовців і які займаються розслідуванням кримінальних справ, - у розмірі до 100  відсотків  посадового  окладу  з урахуванням надбавки за ранг державного    службовця    (дипломатичний   ранг,   класний   чин, кваліфікаційний  клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за  вислугу  років.

           Судом встановлено, що працівникам інспекції у серпні, вересні 2007 року у зв'язку із підвищенням посадових окладів було проведено корегування відпускних.         

            Таким чином, ОСОБА_1 проведено коригування відпускних за липень 2007 року (7 календарних днів) та компенсацію за невикористану відпустку при звільненні (39 календарних днів) у зв'язку із підвищенням посадових окладів заодно Постанови КМУ № 700 від 12.05.2007 року у розмірі 413,28 грн. та коригування компенсації за невикористану відпустку у червні 2007 року (24 календарних дня) - у зв'язку з підвищенням посадових окладів у відповідності до Постанови КМУ № 700 від 12.05.2007 року у розмірі 297,64 грн.

            Тобто, на час  проведення зазначеного коригування позивач була вже звільнена. Проте, діючим законодавством не встановлений строк проведення коригування відпускних у зв'язку із підвищенням на підставі Постанов КМУ № 268 та №700  посадових окладів.

            Позивач не заперечує, що вказані суми вона отримала.

            ОСОБА_1 просить зобов'язати відповідача у відповідності до ст.117 КЗпП України виплатити суми за час затримки розрахунку.

            У відповідності до ст.117 КЗпП України,  в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

            Відповідно до вимог ст.34 Закону України «Про працю» та Постанови КМУ № 159 від 21.02.2001 року « Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», компенсація працівникам  втрати частини  заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

           Згідно п.2 зазначеної постанови  компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

            Однак, корегування відпускних у зв'язку із підвищенням посадових окладів, у  даному випадку, є сумами разового характеру, тобто компенсації не підлягають.

 Крім того, позовними вимогами позивача, є, зокрема, відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. 

  У відповідності до Постанови Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною  шкодою  слід  розуміти  втрати  немайнового характеру  внаслідок  моральних  чи фізичних страждань,  або інших негативних  явищ,   заподіяних   фізичній   чи   юридичній   особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, відшкодування  моральної  (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її  заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Крім цього  розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

  Проте, суд вважає, що  позивачем не надані належні докази, які підтверджують заподіяння їй моральної шкоди, не надані суду пояснення з яких вона виходила при оцінюванні завданої моральної шкоди.

            У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

            Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.                  

            Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядну, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

            За обставин, суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв у межах своєї компетенції  та  у відповідності до вимог законодавства, чинного на час виникнення правовідносин.  Таким чином,  позов  не підлягає  задоволенню.         

           Також, відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

            У відповідності до ч.3 ст. 99 КАС України встановлено, що  для прав, свободі інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду. 

            Позивач вказує, що  остаточний розрахунок між нею та відповідачем був проведений 09.01.2008 року, однак відповідачем не виплачені їй суми за затримку даного розрахунку.

            Зокрема, у відповідності до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляну адміністративних справ,  при розгляді справ з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі, коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсідарного  застосування законів  про працю, суд виходить  зі строків  звернення до суду, визначених ч. 1 ст.233 КАС України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору у тримісячний строк із дня, коли він дізнався про порушення свого права.              

           З матеріалів справи вбачається, що позов ОСОБА_1 поданий 04.02.2009 року (зі штампу вхідної кореспонденції суду).

          Частиною 2 статті 100 КАС України передбачено, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

            Позивачем  не надано суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.               

           Керуючись ст.ст.11, 86, 94, 98, 112, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

 

                                                  П О С Т А Н О В И В :

 

          У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Харцизьку про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,  відмовити.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено 30 липня  2009 року у присутності позивача.

Повний текст постанови виготовлений 03 серпня 2009 року.    

 

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                          Стиран В.В.