ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 жовтня 2016 року № 826/13173/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу а позовом ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні» звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.08.2016 №0014651406.

Позов обґрунтовано тим, що висновки акту від 01.08.2016 №331/26-15-14-02-02/35839738 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013» є необґрунтованими, що вказує на протиправність прийнятого на підставі зазначеного акту податкового повідомлення-рішення.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засідання за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатом якої складено акт від 01.08.2016 №331/26-15-14-02-02/35839738 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем: пп. 14.1.11 пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 153.1.3, пп. 153.1.4 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України та ПСБОЛ 15 «Дохід» п. 7-8 ПСБО 21 «Вплив змін валютних курсів», п. 11 ПСБО 11 «Зобов'язання» затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.08.200 №193, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті в сумі 288845 грн.; п. 160.1 ст. 160, пп. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи нерезидента отримані з джерелом їх походження в України в розмірі 1 089 137 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2016 №0014651406, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 1 249 137 грн (за основним платежем 1 089 137 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 160 078 грн.).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини, відображені в акті, а саме: Головне управління ДФС у м. Києві виходило з того, що на його думку за виплату процентів за договорами позики АО «Первая грузовая компания» (Російська Федерація) ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні» мало сплачувати податки з доходів цього нерезидента на території України.

У підпункті 3.4 і п. 2 висновків акту перевірки податковим органом зазначено про порушення з боку позивача п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України при визначенні суми податку з доходу нерезидента при виплаті доходу нерезиденту у вигляді відсотків за договорами позики і його заниження за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. у сумі 1 089 137,00 грн., у тому числі за 2013 рік - у сумі 303 712,00 грн., за 2014 рік - у сумі 336 600,00 грн., за 2015 рік - у сумі 448 825,00 грн.

ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні» здійснювалась виплата доходу нерезиденту ОАО «Первая грузовая компания» (Російська Федерація) у вигляді процентів за користування позикою по Генеральній угоді від 12.02.2010 р. № ДД/Ф-29/10, цільовим призначенням позики було спрямування коштів на придбання рухомого складу (залізничні вагони), сума позики становила 30 млн. дол. США.

Позивач вважає вищевказані висновки податкового органу безпідставними, оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Щодо здійснення позивачем оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності, суд зазначає наступне.

В акті перевірки міститься висновок відповідача про те, що позивач під час виплати відсотків на користь нерезидента ОАО «Первая грузовая компанія» зобов'язаний був утримувати податок на дохід у розмірі 10 % від загальної суми відсотків, що сплачуються, за наявності письмового підтвердження, виданого компетентним органом, про те, що вказаний нерезидент є резидентом відповідної країни, у даному випадку Російської Федерації. Однак, в акті перевірки зазначено, що викладене зобов'язання позивач не виконав.

Як стверджує позивач, такі його дії відповідають положенням Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, яка для України набрала чинності 03.08.1999 р. (далі - Угода).

Згідно з п.п. 103.2, 103.4, 103.10 ст. 103 Податкового кодексу України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою Україною укладено міжнародний договір.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 цієї статті.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п.п. 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до п. 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Згідно з п. 141.4.1. Податкового кодексу України, доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

141.4.2. Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

З аналізу викладених положень вбачається, що можливість регулювання відносин оподаткування між резидентами та нерезидентами передбачено міжнародними договорами.

У матеріалах справи містяться довідки Міжрегіональної інспекції Федеральної податкової служби з централізованої обробки даних, якими підтверджується, що ОАО «Первая грузовая компания» дійсно розглядалося у 2013-2015 роках як юридична особа, яка постійно перебуває на території Російської Федерації з метою застосування Угоди.

Згідно з п. 3.2. Податкового кодексу України, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, позивач, діючи відповідно до положень Угоди, не порушив положення Податкового кодексу України.

Згідно зі ст. 1 Угоди, ця Угода застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

Відповідно до п. 14.1.122 Податкового кодексу України, нерезиденти - це іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; фізичні особи, які не є резидентами України.

Згідно зі ст. 11 Угоди, проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти.

Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.

Незважаючи на положення п. 2, проценти, які виникають: а) у Росії і сплачувані Уряду України або Національному банку України, будь-якому іншому створеному в ній органу державної влади, органу місцевого самоврядування, а також по гарантованим ними кредитам, звільняються від російського податку; б) в Україні і сплачувані Уряду Росії або Центральному банку Росії, будь-якому іншому створеному в ній органу державної влади, а також по гарантованим ними кредитам, звільняються від українського податку.

Термін "проценти" при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, зокрема, доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань.

Положення п.п. 1 і 2 не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на проценти, яка є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній державі, в якій виникають проценти, через розташоване в ній постійне представництво, або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і боргова вимога, на підставі якої сплачуються проценти, дійсно відноситься до такого постійного представництва або постійної бази. У такому випадку застосовуються положення ст. 7 або ст. 14 цієї Угоди.

Вважається, що проценти виникають у Договірній Державі, якщо платником є будь-який створений в ній орган державної влади, орган місцевого самоврядування або резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує проценти, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з якими і виникла заборгованість, по якій сплачуються проценти, і витрати по сплаті цих процентів несе постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі проценти виникають у тій Державі, в якій міститься постійне представництво або постійна база.

Якщо з причин особливих відносин між платником і особою, яка фактично має право на проценти, або між ними обома і будь-якою третьою особою, сума сплачуваних процентів, що стосується боргової вимоги, на підставі якої вона сплачується, перевищує з будь-яких причин суму, яка була б погоджена між платником і особою, яка фактично має право на одержання процентів, при відсутності таких відносин, положення цієї статті можуть застосовуватись тільки до останньої згаданої суми процентів. У такому випадку надмірна частина платежу може бути оподаткована відповідно до законодавства кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Угоди.

З викладених положень вбачається, що податок на дохід нерезидента повинен утримуватись та сплачуватись нерезидентом, так як він має правові підстави на отримання процентів у зв'язку з укладеними ним договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, позивачем було надано достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтований позов.

Доказів правомірності, законності та обґрунтованості податкового повідомлення-рішення від 15.08.2016 р. № 0014651406 відповідачем до суду не було надано.

Крім того, адміністративними судами України в 2012-2013 роках вже розглядалася судова справа № 2а-14624/12/2670 за позовом ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень податкового органу щодо тих самих, на думку відповідача, порушень вимог закону з боку позивача, у тій справі розглядався лише інший період таких саме дій позивача: з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р.

При цьому постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2012 р. у тій справі № 2а-14624/12/2670, залишеній без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2013 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.06.2013 р., за тих саме обставин було в повному обсязі задоволено позов ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні» до податкового органу, за тих саме обставин було встановлено відсутність порушень з боку ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні» законодавства України, було встановлено відсутність правових підстав для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

Таким чином, вищезазначені висновки суду повністю узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі ВАСУ від 12.06.2013 р. у справі № 2а-14624/12/2670 (№ К/800/17145/13).

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.08.2016 №0014651406 прийняте ГУ ДФС у м. Києві.

3. Стягнути на користь ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні» судовий збір в сумі 18 738,23 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда