У Х В А Л А

20 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Гриціва М.І.,

суддів Коротких OA., Кривенди О.В.,-

розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2015 року справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управлінь Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, треті особи: Управління по роботі з організованою злочинністю, ОСОБА_2, про скасування наказів поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеної прогулу,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 жовтня 2015 року касаційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, ОСОБА_2 задовольнив частково: скасував постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 березня 2011 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасував, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті рішення суді попередніх інстанцій залишив без змін.

ОСОБА_2 раніше звертався із заявою про перегляд ухвали суду касаційної інстанції від 28 жовтня 2015 року. Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України ухвалою від 22 лютого 2016 року відмовила у допуску справи до провадження у зв'язку з тим, що це рішення не було остаточним у справі, а тому не може бути предметом перегляду.

Окружний адміністративний суд м. Києва за наслідками нового розгляду ухвалою від 16 червня 2016 року із посиланням на статті 155, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) позов ОСОБА_3 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишив без розгляду. Вважаючи це рішення суду таким, що усуває перешкоду для перегляд ухвали суду касаційної інстанції від 28 жовтня 2015 року, ОСОБА_2 знову подав заяву про її перегляд з підстави неоднакового застосування одних і ти самих норм матеріального права, що регулюють відносини проходження служби органах внутрішніх справ України, у подібних правовідносинах.

На підтвердження неоднаковості у правозастосування послався на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 березня 2013 року (справа № К/9991/83198/11), у якій, на думку заявника, цей суд дійшов інакшого протилежного за змістом правового висновку.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

Підстави для подання заяви про перегляд судових рішень, вимоги до неї та порядок її подання встановлені статтями 237, 239-2391 КАС.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Як убачається з тексту оскарженого рішення, суд касаційної інстанції правозастосовний висновок виводив з фактичних відомостей про те, що на позивача було накладено два дисциплінарних стягнення за один і той самий проступок, що є порушенням вимог статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, у зв'язку з чим скасував наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 6 жовтня 2009 року № 917 о/с в частині звільнення ОСОБА_3

У рішенні, наданому для порівняння, суд касаційної інстанції за подібних правовідносин дійшов протилежного за змістом висновку, оскільки конкретні обставини тієї справи, попри тотожний предмет спору, давали підстави для такого рішення.

З наведеного випливає, що порівнюване рішення ухвалене за інших відмінних фактичних обставин, що дає підстави вважати необґрунтованими вимоги заяви про наявність неоднакового застосування одних й тих самих норм права, зазначених у заяві.

З огляду на викладене, керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Відмовити в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, треті особи: Управління по роботі з організованою злочинністю, ОСОБА_2, про скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2015 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: О.А. Коротких

О.В. Кривенда