АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6274/16 Справа № 185/3498/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Боженко Л. В. Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року м. Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді - Осіяна О.М.,

суддів - Григорченка Е.І., Повєткіна В.В.,

за участю секретаря - Черкас Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Павлоградського медичного училища, заснованого на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Павлоградського медичного училища, заснованого на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області про стягнення заборгованості з виплат стипендії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Павлоградського медичного училища, в якому просила суд стягнути із відповідача на її користь: розмір не донарахованої та невиплаченої стипендії - 20 355 грн. за період навчання із вересня 2013 року по лютий 2016 року включно, в рахунок заборгованості по виплаті стипендії; розмір не донарахованої та невиплаченої індексації стипендії - 2611,91 грн. за період навчання із вересня 2013 року по лютий 2016 року включно, в рахунок заборгованості по виплаті стипендії, а всього стягнути 22966,91 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що із вересня 2013 року навчається у Павлоградському медичному училищі на денній формі навчання. У відповідності до ч.1 ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» вважає що вона має право на отримання стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, оскільки її батько ОСОБА_3 мав стаж підземної роботи більше 15 років.

Але із 01.09.2013 року по березень 2016 року їй виплачувалась стипендія на загальних підставах, яка є значно нижчою, за рівень прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. За весь період з 2013 по 2016 рік їй було виплачено стипендії на загальну суму 16 932 грн., а загальна сума стипендії яку б вона мала отримувати складає 37287 грн. Різниця становить 20 355 грн. Крім того відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» стипендія підлягає індексації. Різниця між розміром індексації, яку відповідач повинен був нарахувати та виплатити їй та розміром фактично нарахованої та виплаченої складає : 5550, 69 грн. - 2938, 78 грн. = 2 611, 91 грн. Загальна сума заборгованості відповідача становить 22 966,91 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2016 року позовні вимоги задоволені.

Стягнуто із відповідача на користь ОСОБА_2 22 966 гривень невиплаченої стипендії та її індексації за період із вересня 2013 року по лютий 2016 року, а також судовий збір у сумі 551,2 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є студенткою ІІІ курсу медсестринського відділення спеціальності "Сестринська справа" Павлоградського медичного училища, заснованого на спільній власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області. Форма навчання - денна, бюджетна. Термін навчання - з 01 вересня 2013 р. по 30 червня 2016 р. Зарахована поза конкурсом наказом № 98-с від 11.08.2013 р. на підставі пільги (а.с. 12, 19).

Позивач користується пільгами, передбаченими Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» для дітей шахтарів, оскільки є донькою ОСОБА_3, який має стаж підземної роботи більше 15 років (а.с. 20, 23, 25).

Згідно довідок відповідача № 568 від 21.03.2016 р.: з жовтня 2013 року по грудень 2013 року позивачу було нараховано та виплачено 2 200 грн. стипендії; за 2014 рік виплачено 6 600 грн. - стипендії, 420,055 грн. - індексації, 548,5 грн. - премії; за 2015 рік виплачено - 6888 грн. - стипендії; 2 518, 23 грн. - індексації; за січень-лютий 2016 року виплачено 1 244 грн. - стипендії (а.с. 8-11).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про престижність шахтарської праці» шахтарі, які мають стаж підземної роботи не менш як три роки, а також протягом трьох років після здобуття загальної середньої освіти особи, батьки яких є шахтарями та які мають стаж підземної роботи не менш як 15 років або які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали інвалідами I або II групи, зараховуються поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Положеннями цієї статті гарантовано зазначеним студентам право на навчання за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів з наданням місць для проживання в гуртожитках на час навчання, також на одержання стипендії у розмірі прожиткового мінімуму.

На період навчання позивача редакція ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» не змінена та не виключена із Закону.

Таким чином, дії відповідача щодо відмови в нарахуванні стипендії саме в цьому розмірі є неправомірними. А тому, суд прийшов до висновку про те, що позивач має право на призначення їй стипендії у розмірі, визначеному вказаним Законом, тобто у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Необґрунтованими суд вважав і доводи відповідача про відсутність бюджетних коштів на рахунку відповідача на виплату студентам стипендій у розмірі прожиткового мінімуму згідно зі ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Також, безпідставними вважав доводи відповідача про те, що основним джерелом формування фінансових ресурсів училища є обласні бюджетні кошти, самостійних рахунків із власними коштами училище не має, а норма ст.5 «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачає здійснення виплати стипендій саме із Державного бюджету. Крім того, відповідач вказував на те, що відповідно до ст. 51 Закону України «Про освіту» особи, які навчаються у навчальних закладах, мають право на забезпечення стипендією в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Діючим Порядком призначення і виплати стипендії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 р. № 882 «Питання стипендіального забезпечення» окремо не передбачена виплата стипендій соціальних чи академічних особам, батьки яких є шахтарями та мають стаж підземної роботи не менш як 15 років, у тому числі і у підвищеному.

Посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 № 882 «Порядок призначення і виплати стипендії» суд не прийняв, оскільки до правовідносин сторін підлягає застосуванню Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці», який має вищу юридичну силу.

Врахувавши встановлене, суд вказав, що відповідач повинен був сплачувати на користь позивача стипендію за період навчання у розмірі: вересень-листопад 2013 р. - 1147 грн., грудень 2013 р. - серпень 2015 р. - 1218 грн., вересень 2015 р. - лютий 2016 р. - 1378 грн., а всього 37 287 грн.

Оскільки за цей період відповідачем сплачено стипендію у сумі 16 932 грн., із відповідача слід стягнути на користь позивача різницю між фактично виплаченою стипендією, та сумою, яку слід було сплатити: 37 287 грн. - 16 932 грн. = 20 355 грн.

Індексація стипендії здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів й послуг.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" № 1078 від 17.07.2003 року визначено, що базовим місяцем при обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації стипендії вважається місяць, в якому відбувається підвищення стипендії.

Стипендія нараховувалась та виплачувалась позивачу у меншому розмірі, ніж передбачено законом, індексація також нараховувалась у меншому розмірі, тому з відповідача підлягає стягненню індексація з урахуванням виплачених сум виходячи з розрахунку: 5 550,69 грн. (індексація за період з 01.09.2013 р. по лютий 2016 р.) - 2 938,78 грн. (виплачена індексація за цей же період) = 2611,91 грн.

Також, суд взяв до уваги, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір, тому відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно застосував норми матеріального права через законодавчу неузгодженість, а також не врахував що виплата стипендій у такому розмірі не забезпечена коштами державного бюджету.

Так відповідно до ст.5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» шахтарі, які мають стаж підземної роботи не менш як три роки, а також протягом трьох років після здобуття загальної середньої освіти особи, батьки яких є шахтарями та які мають стаж підземної роботи не менш як 15 років або які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали інвалідами I або II групи, зараховуються поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 3 статті 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Тому безпідставним є посилання відповідача на застосування постанови КМУ щодо розміру стипендії, а не положень Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», що не суперечить і роз'ясненням п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року, № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".

Також статтею 16 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" передбачено, що держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.

А відповідно до статті 18 цього Закону зазначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: стипендій учням професійно-технічних та студентам вищих державних навчальних закладів.

Пункт 6.3.1.4 «Державного класифікатора соціальних стандартів і нормативів", затвердженого наказом Міністерства праці №293 від 17.06.2002 року, передбачає - надання стипендій.

Отже, обов'язок дотримання соціальних гарантій, необхідність забезпечення позивача відповідними пільгами, гарантованими державою, покладено на відповідача.

Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на стипендію в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідне право останнього, передбачене Законом, не було забезпечено, а тому підлягає захисту шляхом задоволення даного позову. Як наслідок цього суд правильно застосував і норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та постанови Кабінету міністрів України "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" № 1078 від 17.07.2003 року.

Отже, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

А тому, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, а із матеріалів справи вбачається, що передбачені ст. 309 ЦПК України підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Павлоградського медичного училища, заснованого на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із цього часу.

Судді: