ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14:52 м. Чернівці Справа № 2а-850/09/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ковтюк В.О.
при секретарі судового засідання
за участю представника відповідача Везденко Д.С. (доруч.№90/09 від 05.01.09 р)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі про скасування рішення №570 від 22.06.2009 р. про застосування фінансовихсанкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків, суд -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (позивач) звернувся з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі (відповідача) про скасування рішення №570 від 22.06.2009 року про застосування фінансових санкцій - штрафу в розмірі 1083,79 грн. та нарахування пені в сумі 196,83 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що страхові внески сплачував в період з 21.11.2005 р. по 21.11.2008 р. вчасно та в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №180 від 18.11.2005 р. та №181 від 18.11.2005 р. Крім того, позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні не зазначено, яка сума страхових внесків та за який період несвоєчасно сплачена, не вказано за який період нарахована пеня та який саме розмір штрафу застосовано за таку несвоєчасну сплату.
Також, позивач вважає, що відповідач при нарахуванні штрафу помилково керувався положеннями Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування (далі - Інструкція) та наклав штраф у розмірі 10, 20, 50% від суми несвоєчасно сплачених платежів, в залежності від кількості днів затримки. Проте положення Інструкції суперечать вимогам Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) зі змінами станом на 05.03.09р., який передбачає, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Тобто, Законом №1058-ІV не передбачено накладення штрафу у розмірі 20, 50%, тому застосування положень Інструкції, а не Закону №1058-ІV суперечить загальним засадам пріоритету законів над підзаконними актами.
На позовну заяву надійшло заперечення відповідача, в якому відповідач зазначає, що рішення Управління Пенсійного фонду України №570 від 22.06.2009 р. про застосування фінансових санкцій - штрафу в розмірі 1083,79грн. та нарахування пені в сумі 196,83 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, прийнято правомірно, оскільки, позивачем дійсно несвоєчасно сплачувались страхові внески, що підтверджується розрахунком фінансових санкцій та пені, який доданий до заперечень. А що стосується штрафу, то відповідач зазначає, що штраф застосовувався у розмірах 10, 20, 50% відповідно до п.2 ч.9 ст.106 Закону №1058-ІV без врахування змін від 05.03.2009 р., так як рішення хоча і приймалось 22.06.2009 р. проте за несплату страхових внесків за період 2005-2009 роки.
Позивач в судове засідання не з'явився, проте від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних у справі документів.
Представник відповідача позов не визнає та підтримує свої твердження зазначені у запереченнях на позов.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-ІV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про обов'язкове державне пенсійне страхування.
Судом встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_1, який 05.04.2002 року був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа (а.с.24) та 23.04.2002 року зареєстрований як платник страхових внесків до управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі (а.с.25), не сплатив у зазначений строк страхові внески.
Зокрема, несвоєчасна сплата страхових внесків підтверджується розрахунком фінансової санкції та пені по особовому рахунку за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків по приватному підприємцю ОСОБА_1 від 31.07.2009 р. НОМЕР_1, з якого видно, що позивачем страхові внески сплачувались, проте несвоєчасно, зокрема із затримкою від 1 до 135 днів (а.с.18-19), заявами про зарахування коштів, спрямованих до Пенсійного фонду у вигляді частки єдиного (фіксованого) податку за найманих працівників (а.с.21-23) та розрахунками суми страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування за формою додатку №23, які подавались самим позивачем (а.с. 28-48).
Твердження позивача про те, що він страхові внески сплачував в період з 21.11.2005 р. по 21.11.2008 р. вчасно та в повному обсязі, не знайшло свого підтвердження, оскільки платіжні доручення №180 від 18.11.2005 р. та №181 від 18.11.2005 р., які були надані позивачем підтверджують сплату лише 26,56 грн. та 1,00 грн. відповідно, а сума боргу позивача перед Пенсійним фондом у листопаді 2005 року становила 210,20 грн. Доказів про сплату наступних платежів за період грудень 2005 року - квітень 2009 року позивачем надані не були.
Таким чином, позивачем були порушені вимоги п.6 ч.2 ст. 17 Закону № 1058-ІV, яка передбачає, що до обов'язку страхувальника належить сплачувати страхові внески, нараховані за базовий звітний період, не пізніше ніж 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць.
Відповідно до частини 2 ст. 106 Закону № 1058-ІV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосування фінансових санкцій.
У зв'язку з цим відповідачем 22.06.2009 року було винесено рішення №570 про застосування фінансових санкцій - штрафу в розмірі 1083,79 грн. та нарахування пені в сумі 196,83 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Проте, суд вважає, що рішення відповідача №570 від 22.06.2009 року підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 1083,79 грн. з наступних підстав.
Судом встановлено, що штраф в розмірі 1083,79 грн. був застосований у розмірі від 10% до 50% від суми страхових внесків, які несвоєчасно сплачені, в залежності від кількості днів затримки.
Як зазначено відповідачем у своїх запереченнях на позовну заяву, штраф був застосований відповідно до п.2 ч.9 ст.106 Закону №1058-ІV без врахування змін станом на 05.03.2009 р. та Інструкції, якою передбачено що у разі, коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
при затримці їх сплати у строк до 30 календарних днів включно, - 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум;
при затримці їх сплати у строк до 90 календарних днів включно, - 20 відсотків зазначених сум;
при затримці їх сплати понад 90 календарних днів, - 50 відсотків зазначених сум.
В судовому засіданні відповідач пояснив, що штрафні санкції застосовувались відповідно до п.2 ч.9 ст.106 Закону №1058-ІV без врахування змін від 05.03.2009 р., оскільки рішення про застосування фінансових санкцій хоча і приймалось 22.06.2009 р. проте за несвоєчасну сплату страхових внесків за період 2005-2009 роки.
Проте, стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно п.2 ч.9 ст.106 Закону № 1058-ІV зі змінами станом на 05.03.2009 року за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Оскільки положення Інструкції суперечать вимогам п.2 ч.9 ст.106 Закону № 1058-ІV зі змінами станом на 05.03.2009 року суд вважає, що при винесенні рішення відповідач повинен був керуватись вимогами Закону.
Таким чином, управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Чернівці не мало права застосовувати штрафні санкції у розмірі 20, 50 % від суми несвоєчасно сплачених страхових внесків, оскільки на момент прийняття рішення управлінням Пенсійного фонду України Закон №1058-ІV діяв зі змінами станом на 05.03.2009 року, тому необхідно було застосовувати штрафні санкції лише у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум. Крім того, таке рішення суперечить вимогам Конституції України та загальним засадам пріоритету законів над підзаконними актами, а тому на думку суду рішення в цій частині необхідно скасувати.
Що стосується нарахування відповідачем пені в рішенні №570, то вона нарахована відповідно до п. 2 ч.9 ст.106 Закону № 1058-ІV, яким передбачено, що одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Тому в цій частині рішення необхідно залишити без змін.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено);добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стаття 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати - судовий збір в сумі 3.40 грн. з Державного бюджету України.
Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, об'єктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку - позов задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 20, 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та ст.ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Скасувати рішення управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м.Чернівці №570 від 22.06.2009 р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 1083,79 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету на користь приватного підприємця ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3,40 грн.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апе ляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає закон ної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.
Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання..
Постанову в повному обсязі виготовлено 08 вересня 2009 р.
Суддя В.О. Ковтюк