Справа № 539/2774/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Даценка В. М.

при секретарі - Ануфрієвій Н.М.,

з участю: представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ПАТ «Альфа-Банк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 09 грудня 2014 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №500966557, за яким ПАТ «Альфа-Банк» зобов'язувалося надати ОСОБА_2 кредит в сумі 61 175 грн. 47 коп. в строк з 09.12.2014 року, а ОСОБА_2 зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором повертати кредит, сплачувати проценти та інші передбачені умовами кредитного договору платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком до нього - Графіком погашення кредиту.

ПАТ «Альфа-Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав та надав відповідачу кредит в сумі 61 175 грн. 47 коп.

В порушення умов договору від 09.12.2014 р. ОСОБА_2 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 10.07.2015 р. має заборгованість за кредитом в сумі 61 175 грн. 47 коп., заборгованість за відсотками в сумі 4886 грн. 96 коп. та заборгованість по комісії в сумі 10 424 грн. 78 коп.

У зв'язку з порушенням боржником ОСОБА_2 обов'язків щодо сплати кредиту йому також відповідно до умов договору нараховано штраф в сумі 1200 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості становить 77 687 грн. 21 коп.

На виконання умов договору відповідачу була направлена вимога про дострокове повернення кредиту за договором, яка залишилась без виконання.

На підставі викладеного, позивач ПАТ «Альфа-Банк» прохає суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 09.12.2014 року в розмірі 77687 грн. 21 коп.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22 грудня 2015 року, вказаний позов ПАТ "Альфа-Банк" було задоволено. /а.с.51-53, 81-84/

Ухвалою ВССУ РЦКС від11 травня 2016 року рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції були скасовані, а справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. /а.с.110-111/

Позивач ПАТ «Альфа-Банк» направив на адресу суду заяву, в якій справу прохає розглянути без участі свого представника. Водночас, в заяві пояснив, що кредит був наданий ОСОБА_2 безготівковим перерахунком для погашення заборгованості за кредитними договорами №500453437 та №500476868. При цьому позивач вказав, що здійснення вказаної операції підтверджується виписками по рахунку. До заяви додано засвідчені копії кредитного досьє.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечував, мотивуючи тим, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які підтверджують факт отримання відповідачем від позивача кредитних коштів, оскільки у виписці по особовим рахункам платником та отримувачем коштів вказано ОСОБА_2. Також позивачем не надано оригіналів документів, що додаються до позовної заяви.

З'ясувавши обставини справи на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Поданий позов мотивований тим, що 09 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №500966557. Згідно умов вказаного договору Банк (ПАТ «Альфа-Банк») надає позичальнику (ОСОБА_2.) кредит, а позичальник приймає кредит в сумі 61 175,47 грн. зі сплатою позичальником 15,99% річних. (п.п. 2.1., 2.2. Договору) (а.с.4-7, 153-156).

Також умовами кредитного договору від 09.12.2014 р. передбачено сплату позичальником комісійної винагороди (п.2.8. Договору).

Згідно п. 2.3. договору сторонами визначено, що датою остаточного повернення кредиту є 10.12.2019 року.

Пунктом 2.5 договору визначено рахунок для зарахування заборгованості за цим договором - №29097500966557 у ПАТ "Альфа-Банк".

Додатком №1 до договору від 09.12.2014 року визначено умови кредитування, графік погашення кредиту.

В подальшому між сторонами 09.12.2014 року було укладено договір про внесення змін і доповнень №1 до кредитного договору №500966557 від 09.12.2014 року, яким з 10.07.2015 року було встановлено новий порядок повернення кредиту, сплати процентів, комісійної винагороди та інших платежів. /а.с.162/

Позивач зазначає, що в порушення умов договору від 09.12.2014 р. ОСОБА_2 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 10.07.2015 р. має заборгованість за кредитом в сумі 61 175 грн. 47 коп., заборгованість за відсотками в сумі 4886 грн. 96 коп. та заборгованість по комісії в сумі 10 424 грн. 78 коп. У зв'язку з порушенням боржником ОСОБА_2 обов'язків щодо сплати кредиту йому також відповідно до умов договору нараховано штраф в сумі 1200 грн.

При попередньому розгляді справи суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, виходив з того, що суди не врахували норми ЦПК України щодо допустимості доказів, прийняли рішення на підставі копії документів, які засвідчені з порушенням норм законодавства, не витребували оригінал кредитного договору. Крім того, не перевірили доводів представника відповідача щодо рахунків, на які перераховані кошти та їх відповідність рахункам, зазначеним у кредитному договорі.

Такі висновки відповідно до ч.4 ст.338 ЦПК України є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Відповідно ч. 1 ст. 10, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 143 ЦПК України визначено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 146 ЦПК України встановлено, що в разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Під час нового розгляду справи, на виконання вимог суду позивач повторно надав копії документів. Однак, судом встановлено, що ці документи належним чином не засвідчені, оскільки підпис особи, яка засвідчила копії документів, скріплено печаткою відділення «Сумське» ПАТ «Альфа-банк» ідентифікаційний код 23494714, тоді як справжній ідентифікаційний код цього відділення - 37854213, що підтверджується відповідним витягом з Реєстру.

Крім того, суд погоджується з доводами відповідача, що виписки по банківським рахункам, подані позивачем на підтвердження руху коштів за кредитним договором, не є документом первинного обліку, а відтак і не є допустимим доказом у справі.

В порушення приписів суду касаційної інстанції, інші докази на підтвердження руху коштів позивачем не надано. Крім того, як правильно зазначив відповідач, в цих виписках відповідач вказаний платником і отримувачем коштів, відповідно суд не має можливості визначитися щодо змісту цих операцій.

Водночас суд звертає увагу на те, що позивачем не виконані і інші вимоги суду касаційної інстанції, а саме надано копію кредитного договору №500966557 не в повному обсязі: не надано належним чином завірену копію розділу №2 кредитного договору.

В судовому засіданні представник відповідача категорично заперечив факт підписання кредитного договору.

Звернув увагу на очевидну невідповідність підписів на деяких аркушах його кредитної справи.

При цьому з метою доведення зазначеного факту представником відповідача у судовому засіданні було заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та подане письмове клопотання про витребування у позивача оригіналів документів, необхідних для призначення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29.08.2016 року та від 29.09.2016 року позивача було зобов'язано надати суду оригінали матеріалів за кредитним договором № 500966557 від 09.12.2014 року.

Обидві ухвали отримано позивачем, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, такі документи суду не надано.

З урахуванням таких обставин у справі, а також зважаючи на доводи відповідача суд вважає мотивованим клопотання відповідача про витребування оригіналів документів цієї кредитної справи та призначення почеркознавчої експертизи. З урахуванням ухилення позивача від надання таких документів, суд вважає за можливе застосовує норму ч.1 ст.146 ЦПК України, та приходить до висновку, що факт укладання кредитного договору № 500966557 від 09.12.2014 року позивачем не підтверджено.

Відповідно до п.2 Пленуму ВС України від 18.12.2009 року № 14 обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.

Врахуванням викладене, суд приходить до висновку, що позивач не надав суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог, а тому не знаходить підстав для задоволення позову.

При цьому суд вважає обґрунтованими пояснення представника відповідача щодо недоцільності пред'явлення ним зустрічного позову про визнання недійсним або неукладеним кредитного договору з підстав відсутності предмету такого позову.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213-215, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду Даценко В. М.