АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного
суду Тернопільської області в складі :
головуючого Декайла П.В.
суддів Стадника О.Б., Татарчука В.Г.
за участю прокурора Сліворської Г. Ю.
захисникі ОСОБА_1 ., ОСОБА_2 .
засудженого ОСОБА_3 .
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі “03” вересня 2008 року кримінальну справу за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_3 . та захисника ОСОБА_1 . в інтересах засудженого ОСОБА_3 . на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 21 травня 2008 року.
Цим вироком
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Тернополя, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, -
засуджено:
- за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- за ст.304 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 . призначено покарання 4 роки позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3 . змінено із підписки про невиїзд на взяття під варту з зали суду.
Строк відбування покарання рахується з 21 травня 2008 року.
Судом постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_3 . 455 грн. 25 коп. судових витрат.
________________________________________________________________________
Справа № 11 – 241, 2008 року Головуючий у І інстанції – Очеретяний Є.В.
Категорія – ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ст.304 КК України Доповідач – Декайло П.В.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця і жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, із незакінченою середньою освітою, учня ІНФОРМАЦІЯ_3 , не одруженого, раніше не судимого, -
засуджено:
- за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 . призначено покарання 4 роки позбавлення волі.
Згідно ст.104 КК України ОСОБА_4 . звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
На підставі п.п.2-4 ст.76 КК України на ОСОБА_4 . покладено відповідні обов’язки.
Судом постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_4 . 455 грн. 25 коп. судових витрат.
Вироком суду ОСОБА_3 . та ОСОБА_4 . визнано винним у вчинені злочинів за наступних обставин:
Засуджений ОСОБА_3 . разом з неповнолітнім ОСОБА_4 , 08 вересня 2007 року, близько 2 год., перебуваючи в м. Тернополі по вул. Л. Курбаса 11, за попередньою змовою, таємно викрали з автомобіля марки ІНФОРМАЦІЯ_4 д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 . DVD плеєр марки “Elenberg LD-720”, після чого з місця вчинення злочину втекли, чим спричинили потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 737 грн. 05 коп.
Крім цього, засуджений ОСОБА_3 ., 06 грудня 2007 року, близько 20 год. 30 хв., перебуваючи неподалік магазину “Берегиня” в м. Тернополі, впливаючи на несформовану свідомість неповнолітнього ОСОБА_4 ., 1991 року народження, переконуючи його в доцільності та легкості вчинення злочинів, запропонував вчиняти їх шляхом відкритого викрадення майна громадян.
Втягнувши неповнолітнього ОСОБА_4 . в злочинну діяльність, засуджений ОСОБА_3 . разом з ним вказаного вище числа, за попередньою змовою, повторно, з метою грабежу поєднаного з насильством, перебуваючи неподалік магазину “Берегиня” в м. Тернополі, побачивши потерпілу ОСОБА_6 ., почали переслідувати її та в с. Петрики Тернопільського району на вул. І. Франка, переконавшись, що нікого із сторонніх людей немає, діючи згідно попередньої домовленості між собою, ОСОБА_3 . застосовував фізичне насильство – нанесення побоїв, яке не є небезпечним для життя та здоров’я ОСОБА_6 . , а ОСОБА_4 . вирвав у неї сумочку. Відкрито заволодівши майном, потерпілої, завдали останній шкоду на загальну суму 990 грн. 69 коп.
Крім цього, 12 грудня 2007 року, близько 22 год., ОСОБА_3 . та неповнолітній ОСОБА_4 . перебуваючи на об’їзній автодорозі м. Тернополя , побачивши потерпілих ОСОБА_8 . та ОСОБА_9 ., з метою грабежу поєднаного з насильством , почали переслідувати їх. Знаходячись по вул.Джерельній, що в с. Гаї Гречинські Тернопільського району, за попередньою змовою, переконавшись, що нікого із сторонніх людей немає, застосовувавши фізичне насильство – нанесення побоїв, яке не є небезпечним для життя та здоров’я ОСОБА_9 ., повторно, відкрито викрали її жіночу сумку, заволодівши її майном на загальну суму 504 грн.
В апеляціях:
- захисник ОСОБА_1 . в інтересах засудженого ОСОБА_3 ., просить вирок змінити, визнавши відсутність вини засудженого ОСОБА_3 . у скоєнні злочину передбаченого ст.304 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Посилається на те, що засуджений ОСОБА_3 . свою вину у скоєних злочинах передбачених ч.2 ст.185 та ч.2 ст.186 КК України визнав повністю, окрім злочину вчиненого за ст.304 КК України.
Також, посилається на те, що у скоєнні злочинів була керуюча роль ОСОБА_4 ., а не ОСОБА_3 . Викрадене майно знаходилось у нього а не у ОСОБА_3 .
Вважає, що досудовим слідством і в суді не здобуто достатніх доказів, які б свідчили про винність ОСОБА_3 . у скоєнні злочину, передбаченого ст.304 КК України.
- засуджений ОСОБА_3 . просить вирок суду відносно нього змінити, визнавши відсутність його вини у скоєнні злочину передбаченого ст.304 КК України, так як ініціатором скоєння злочинів був ОСОБА_4 ., а не він. Також просить звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Покликається на те, що судом при призначенні покарання не в повній мірі враховані всі пом’якшуючі його вину обставини, а саме: з ’ явлення із зізнанням, щире каяття і активне сприяння слідству, добровільне відшкодування завданих збитків потерпілим, тяжкий матеріальний стан сім ’ ї, а також позитивні відгуки про нього.
Вирок щодо засудженого ОСОБА_4 . не оскарджується та на нього не внесено апеляційне подання.
Заслухавши доповідача – суддю апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_3 . та його захисників ОСОБА_1 . та ОСОБА_2 ., які підтримали подані апеляції та просять вирок суду першої інстанції змінити, закрити провадження в справі про засудження ОСОБА_3 за ст.304 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання за іншими злочинами з випробуванням, міркування прокурора, яка вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для закриття справи в частині засудження ОСОБА_3 . за ст. 304 КК України немає, покарання призначено відповідно до вимог кримінального закону та не вбачає підстав для його зміни, перевіривши матеріали справи та дослідивши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що скарги засудженого та його захисника до задоволення не підлягає.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_3 . у скоєнні злочинів, за які його засуджено та кваліфікація його дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні, аналіз яким суд дав у вироку, і є обґрунтованим.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що органами досудового слідства дотримано вимог ст.22 КПК України та вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявлено як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.
Так, з пояснень ОСОБА_3 ., даних ним в судовому засіданні, слідує, що він свою вину у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.185 та ч.2 ст.186 КК України визнав повністю, а вини у вчинені злочину, передбаченого ст. 304 КК України не визнає, хоча його вина у вчиненні інкримінованих йому злочинів доведена зібраними та ретельно дослідженими в судовому засіданні доказами.
У своїй скарзі захисник ОСОБА_1 . посилається на те, що ініціатором викрадати майно та переважаюча роль у вчинених злочинах була ОСОБА_4 ., адже він розділяв гроші одержані злочинним шляхом, а також більшість викраденого зберігав у себе, чим підкреслював переважаюче значення власних дій. Вважає, що досудовим слідством і в суді не здобуто достатніх доказів, які б свідчили про винність ОСОБА_3 . у скоєнні злочину, передбаченого ст.304 КК України.
З такими доводами захисника колегія суддів не погоджується і вважає їх безпідставними, так як з пояснень ОСОБА_3 . даних ним 26 грудня 2007 року вбачається, що він разом з ОСОБА_4 . прогулюючись по вул. Карпенка в м. Тернополі, побачили жінку, яка вийшла з маршрутного таксі і попрямувала в сторону лісу у напрямку с. Петриків і саме тоді в ОСОБА_3 . виник намір викрасти в неї сумку.
Також, з протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_3 . від 27 грудня 2007 рокуубачається, що він разом з ОСОБА_4 . будучи в м. Тернопіль, запропонував піти до магазину “Берегиня” і дочекавшись там якогось самотнього перехожого, щоб відібрати в нього його майно. Вчиняти грабежі жінок запропонував він.
У протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_4 . від 27 грудня 2007 року зазначено, що перебуваючи в м. Тернополі разом із ОСОБА_3 ., останній запропонував йому піти до магазину “Берегиня” і дочекавшись там якогось самотнього перехожого, щоб відібрати в нього його майно.
Будучи допитаним як обвинувачений ОСОБА_4 . підтвердив, що викрадати майно у громадян запропонував ОСОБА_3 .
Свої показання ОСОБА_4 . повністю підтвердив і в суді, пояснивши, що іменно ОСОБА_3 . був ініціатором скоєння злочинів, запропонував йому їх вчиняти.
Отже, як видно із вищенаведеного, ініціатором викрадати майно та переважаюча роль у вчинених злочинах була саме ОСОБА_3 ., а не ОСОБА_4 .
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_3 . втягнув неповнолітнього у злочинну діяльність, та вірно критично оцінив його показання в частині не визнання вини у вчиненні інкримінованого йому злочину передбаченого ст. 304 КК України та не взяв їх до уваги.
Відповідно до ст.304 КК України та роз’яснень, викладених у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 27 лютого 2004 року “Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність” за змістом закону під втягненням неповнолітнього у злочинну чи іншу антигромадську діяльність треба розуміти певні дії дорослої особи, вчинені з будь-яких мотивів і пов'язані з безпосереднім впливом на неповнолітнього з метою викликати у нього рішучість взяти участь в одному чи декількох злочинах або займатись іншою антигромадською діяльністю. Втягнення завжди передбачає наявність причинного зв’язку між діями дорослої особи і виникненням у неповнолітнього бажання вчинити протиправні дії.
Зазначений наслідок може досягатися за допомогою всіх видів фізичного насильства (заподіяння тілесних ушкоджень, мордування, катування тощо) і психічного впливу (погроза застосувати насильство, завдати матеріальних збитків, зганьбити в очах однолітків та товаришів, позбавити повсякденного спілкування; переконання, залякування, обман, шантаж, підкуп, розпалювання почуття помсти, заздрості або інших низьких почуттів; давання порад про місце й способи вчинення злочину або приховання його слідів; обіцянка приховати сліди злочину, забезпечити грошима, подарунками, розвагами тощо).
Такі дії ОСОБА_3 . по втягненню неповнолітнього ОСОБА_4 . у злочинну діяльність вбачаються з пояснень ОСОБА_4 . від 02 січня 2008 року де він розказав, що на початку вересня 2007 року до нього підійшов ОСОБА_3 . і запропонував разом із ним скоювати злочини на території м. Тернополя, а саме виривати сумочки у перехожих громадян (дівчат) і за це обіцяв грошову винагороду. Крім цього, ОСОБА_3 . пояснив йому, що після того як буде щось викрадене потрібно швидко втікати.
На підставі аналізу й оцінки наведених та інших доказів суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3 . втягнув неповнолітнього у злочинну діяльність та правильно кваліфікував його дії ще й за ст. 304 КК України.
Що ж стосується тверджень засудженого ОСОБА_3 . про те, що призначене покарання є надто суворим, то судом враховано ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, його молодий вік, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, часткове визнання вини, щире каяття та інші обставини, що пом’якшують покарання. Призначене судом покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України і є справедливим та достатнім для виправлення засудженого. Підстав для пом’якшення засудженому міри покарання та для застосування ст.75 КК України – звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів не вбачає.
Керуючись наведеним, колегія суддів приходить до переконання про те, що вирок суду є законним і обґрунтованим. Будь-яких передбачених ст.367 КПК України підстав до його зміни чи скасування при перевірці справи у апеляційному порядку не виявлено, а тому апеляційні скарги засудженого ОСОБА_3 . та його захисника – адвоката ОСОБА_1 . до задоволення не підлягають.
З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_3 . та захисника ОСОБА_1 . в інтересах засудженого ОСОБА_3 . залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 21 травня 2008 року щодо ОСОБА_3 - без змін.
Головуючий
Судді