Справа № 2 – 120 / 09 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2009 року Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого – судді Крамаря В. М.
при секретарі – Осадці М. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережанах цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
В січні 2009 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
В позовній заяві позивач вказала, що 29 липня 2008 року син відповідачів ОСОБА_5, маючи з собою пластикову пляшку із невстановленою рідиною, перебуваючи близько 21 години у дворі їхнього будинку по вулиці Січових Стрільців в місті Бережани, вилив в лице її дочці вказану рідину, внаслідок чого та отримала хімічний опік очей, шкіри обличчя легкого ступеня, гостре отруєння розчинником, внаслідок чого дочка проходила стаціонарне лікування спочатку у відділі реанімації ЦРКЛ, а згодом в дитячій лікарні, у зв’язку з чим Бережанським РВ УМВСУ проводилася перевірка. Внаслідок дій сина відповідачів дочка проходить тривалий курс лікування, отримала стрес. ОСОБА_2. дуже важко переносила страждання, у дитини порушився сон, остання втратила апетит, дуже важко входила в навчальний процес з 1 вересня. Дочка зривалася вночі, марила, плакала, на її лікування позивачка витратила 978 (дев’ятсот сімдесят вісім) гривень 18 коп. На підставі наведеного просить стягнути з відповідачів 978 (дев’ятсот сімдесят вісім) гривень 18 коп. матеріальної шкоди та 5000 (п’ять тисяч) гривень моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення протиправних дій зі сторони їх неповнолітнього сина ОСОБА_5.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, дала пояснення, аналогічні позовній заяві. Просила стягнути з відповідачів 978 (дев’ятсот сімдесят вісім) гривень 18 коп. матеріальної шкоди та 5000 (п’ять тисяч) гривень моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення протиправних дій зі сторони їх неповнолітнього сина ОСОБА_5.
Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала, пояснила, що її сином не було спричинено шкоду здоров’ю дочки позивачки, так як дочка позивачки після вказаної в позовній заяві події щодня гралась на подвір’ї з іншими дітьми. Щодо самої події, то їй відомо, що син разом з іншими дітьми, в тому числі дочкою позивачки, граючись на подвір’ї, знайшли пляшку з-під розчинника, яку вони нюхали, і з необережності, чи то з дитячих пустощів, він бризнув на дочку позивачки залишками рідини, що була в пляшці. Вважає, що позов пред’явлено з метою збагачення, так як їх сім’ї перебувають у неприязних стосунках.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, суду пояснив, що його син ненавмисне вилив рідину з пластикової пляшки на дочку позивачки, так як пляшка перегнулась у нього в руках.
Допитані судом як свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, пояснили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2. – це їх дочка та онука відповідно, і зі слів онуки їм відомо, що та гралась у дворі будинку разом з іншими дітьми. ОСОБА_5 мав пляшку з якоюсь невідомою рідиною, яку вилив на голову онуці. Після цих подій їх онука плакала на дворі, а відповідачі не надали навіть першої медичної допомоги останній. Першу медичну допомогу надала їхня сусідка ОСОБА_8, і коли вони прийшли до відповідачів, щоб ті сказали, що саме вилив їх син на голову онуці, ті нічого не сказали. Внаслідок викладеного їх онука знаходилась на тривалому лікуванні.
Допитана судом як свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона проживає по сусідству з відповідачем. Одного разу до неї додому її діти привели ОСОБА_2, від якої було чути запах ацетону, після чого та попросила дати помитись, оскільки в останньої вдома нікого немає. Вмившись, ОСОБА_2. пішла, після цього від своїх дітей вона дізналась, що разом з ними був ОСОБА_5, вони знайшли пластикову пляшку з рідиною, відкрили її і нюхали. ОСОБА_2. попросила в ОСОБА_5, щоб він дав тій ще раз понюхати вміст пляшки. ОСОБА_5 простягнув пляшку ОСОБА_2, в цей момент пляшка загнулась і частина її вмісту вилилась на голову ОСОБА_2.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.
Ст. 1178 ЦК України передбачено, що шкода, завдана малолітньою особою, відшкодовується її батьками, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Згідно з абз. 1 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” суди при розгляді позовів про відшкодування шкоди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки – незалежно від наявності вини. Абз. 2 п.6 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено, що батьки несуть відповідальність за шкоду, заподіяну малолітнім, у разі, якщо це є наслідком нездійснення за малолітнім контролю, неналежного виховання або неправильного використання щодо них своїх прав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 29 липня 2008 року було заподіяно матеріальну шкоду внаслідок ушкодження здоров’я, що підтверджується Актом судово – медичного дослідження № 1993, проведеного з 29 серпня 2008 року по 29 вересня 2008 року, медичною картою 0004140 стаціонарного хворого ОСОБА_2 та медичною карткою останньої. При цьому розмір понесених витрат на лікування ОСОБА_2 під час перебування останньої в Бережанській ЦКРЛ становить 142 (сто сорок дві) гривні 74 коп.
ОСОБА_5 розлив невідому речовину на голову ОСОБА_2 ненавмисне, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_8, відмовним матеріалом по факту отримання тілесних ушкоджень неповнолітньою ОСОБА_2, жителькою АДРЕСА_1 та винесеною за результатами перевірки заяви ОСОБА_6 постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 06. 08. 2008 р., згідно з якою відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину. При цьому суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як осіб, заінтересованих в результаті розгляду справи.
Окрім цього, в діях ОСОБА_2 має місце груба необережність, так як остання сама попросила в ОСОБА_5, щоб той дав їй понюхати невідому речовину в пластиковій пляшці.
Враховуючи вищенаведені вимоги Закону суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивачки про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Керуючись ст. ст. 1166, 1178 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, ст. ст. 10, 57, 60, 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди – відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Тернопільської області через Бережанський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строків на його апеляційне оскарження.
Суддя: