УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 1 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 20 червня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 1 100 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, унаслідок чого утворилась заборгованість за період з 1 червня 2011 року по 28 лютого 2015 року в розмірі 9 555 грн 96 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 1 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 6 172 грн 11 коп. заборгованості за процентами та 640 грн 53 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання. Вирішено питання про судовий збір.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив зі того, що заборгованість за кредитним договором станом на 2 грудня 2011 року була стягнута з позичальника судовим рішенням, яке не виконане, а тому вимоги банку мають бути задоволені виключно в частині стягнення з відповідача відсотків та пені в межах строку позовної давності, про застосування якої просив відповідач.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Судами установлено, що 20 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 1 100 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Указаний договір складається із заяви позичальника, умов надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою та тарифів.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 грудня 2011 року з ОСОБА_3 за неналежне виконання умов кредитного договору на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» за спірним договором від 20 червня 2008 року було стягнуто заборгованість, що виникла станом на 31 травня 2011 року в сумі 13 491 грн 30 коп., з яких сума заборгованості за кредитом 5 822 грн 75 коп., сума заборгованості по процентам за користування кредитом 5 094 грн 17 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом 1 455 грн 75 коп., штраф фіксована частина 500 грн та штраф процентна складова 618 грн 63 коп.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Такої правової позиції дійшов Верховний Суд України, зокрема у постанові від 7 вересня 2016 року у справі № 6-1412цс16.

Задовольняючи позовні вимоги в зазначеній частині, суди дійшли до висновку про стягнення процентів у розмірі, передбаченому договором, проте не перевірили строк дії кредитної картки відповідача та не з'ясували, чи він звертався із заявою про видачу нової картки, не з'ясували чи не скористався банк правом на дострокове повернення кредиту унаслідок ухвалення судового рішення 2 грудня 2011 року, що давало б право банку нараховувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі передбаченому договором. Стягнення процентів в такому розмірі поза межами договору законом не передбачено.

Ураховуючи наведене, ухвалені судами рішення не можуть вважатися законним та обґрунтованим, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 388 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 1 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27 січня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ.Є. Червинська

Судді:І.М. Завгородня

Л.М. Мазур

Т.О. Писана

О.В. Попович