Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
08.09.2009 Справа № 2-а-3390/09/2702
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Дугаренко О.В. ,
Іщенко Г.М.
секретар судового засідання Кащеєва С. Ю.
за участю представників сторін:
від позивачів: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м.Севастополі ІНФОРМАЦІЯ_1;
ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_2, виданий Нахімовським РВ УМВС України в м.Севастополі ІНФОРМАЦІЯ_2;
від відповідачів: не з'явився (Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя);
ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_3, виданий Ленінським РВ УМВС України в м.Севастополі ІНФОРМАЦІЯ_3;
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 на ухвалу Гагарінського районного суду м.Севастополя (суддя Яковенко С.Ю.) від 10.02.09 у справі № 2-а-3390/09
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
до Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя (пл.Повсталих, 6, м.Севастополь, 99008)
ОСОБА_3 (АДРЕСА_3)
про скасування розпорядження про передачу у власність земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
29.01.2009 позивачі звернулись до Гагарінського районного суду м.Севастополя з позовом до Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя, ОСОБА_3 про скасування Розпорядження Ленінської районної державної адміністрації №1219 від 21.10.1997 про передачу в приватну власність ОСОБА_3 і ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0347 га, наданої раніше для будування та обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_3(арк.с. 2-3).
Ухвалою Гагарінського районного суду м.Севастополя від 10.02.2009 відмовлено у відкритті провадження в порядку пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки спір стосується права власності та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (арк.с. 10).
Не погодившись з рішенням суду, позивачі - ОСОБА_1 і ОСОБА_2, 24.02.2009 звернулися з заявою про апеляційне оскарження (арк.с. 12) та апеляційною скаргою на постанову, в якій просять скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нову про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду (арк.с. 15-16).
Доводи апеляції мотивовані тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм процесуального права; судом невірно визначена предметна підсудність спору; відповідач є суб'єктом владних повноважень в спірних правовідносинах, тому спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2009 клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено, поновлено ОСОБА_1, ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження ухвали Гагарінського районного суду м.Севастополя від 10.02.09 у справі № 2-а-3390/09 (арк.с.35-36).
Судове засідання відкладалось в порядку частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розпорядженням Голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2009 суддю Кучерука О.В. замінено на суддю Дугаренко О.В. (арк.с. 55-56).
В судовому засіданні 08.09.2009 позивачі підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити з підстав, викладених в ній; відповідач -ОСОБА_3, наполягав на відмові в задоволенні апеляційної скарги, вважав ухвалу суду першої інстанції законною.
Відповідач -Ленінська районна державна адміністрація м.Севастополя, явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 08.09.2009, не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (арк.с.53), про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, що беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, про дату та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином, докази поважної причини неявки в судове засідання в матеріалах справи відсутні, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача - Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4, якій належало на праві власності 12/25 частки домоволодіння АДРЕСА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на будівлю НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_5.
Згідно Свідоцтву про право на спадщину за заповітом від 19.02.1999 вказана частка домоволодіння передана до власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (арк.с. 6), що зареєстровано 12.03.1999 ДКП «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна»Севастопольської міської державної адміністрації під реєстровим номером 6108 (арк.с. 6-зворотний бік).
Розпорядженням Ленінської державної районної адміністрації №1219 від 21.10.1997 в приватну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передана земельна ділянка площею 0,0347 га по АДРЕСА_3 наданої раніше для будування та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (арк.с. 4).
Державний акт на право власності ОСОБА_4 не отримала і вказане розпорядження перешкоджає спадкоємцям в оформленні ними земельної ділянки під будівлями на себе.
Відповідачем за даними позивачів зазначене розпорядження в добровільному порядку не скасовано, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про спонукання відповідача до його скасування.
Обґрунтування зазначеного відсутнє.
Статтею 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Суди повинні дотримуватися встановлених процесуальними законами правил підсудності та підвідомчості спорів, враховувати, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом та/або договором спосіб.
Звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та способами, передбаченими процесуальним законом.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Для визначення спору як такого, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, має бути законодавче уповноваження хоча б одного суб`єкта владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.
Тому слід вважати, що до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.
Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ, це, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Позов пред'явлено до Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя, яка не перебуває при здійсненні управлінських функцій і не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак суб`єкта владних повноважень, дії відповідача є не управлінськими, правовідносини, які виникли між ним та позивачем не є публічно-правовими, що виключає можливість розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Предмет позову у справі, що розглядається, становить право власності на земельну ділянку. Тобто заявлені позовні вимоги мають приватноправовий характер.
Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного суду України від 17.02.2009.
Згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Отже спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом з урахуванням правил підсудності, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно застосував положення пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України та відмовив у відкритті провадження по адміністративній справі.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 109, 155, 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 199, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 на ухвалу Гагарінського районного суду м.Севастополя від 10.02.09 у справі № 2-а-3390/09 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Гагарінського районного суду м.Севастополя від 10.02.09 у справі № 2-а-3390/09 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 14 вересня 2009 р.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис О.В.Дугаренко
підпис Г.М. Іщенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна