Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
27.08.2009 Справа № 2-а-599/09/0124
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Курапової З.І.
Санакоєвої М.А.
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бондаренко Г.М. ) від 27.02.09 у справі № 2-а-599/09
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим (вул. Садова 4,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27.02.2009 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись з постановою суду, відповідач 06.03.2009 подав апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, судом в неповному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Так, відповідач вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми статей 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 28, 72, 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пунктів 9, 10 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а кошти Пенсійного Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Відповідно до частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Враховуючи наявні у справі матеріали, судова колегія визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Колегія суддів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Ялтинським міським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 (із змінами та доповненнями). Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менш 18 років.
ОСОБА_1 народився АДРЕСА_1, тобто, на час закінчення Другої світової війни йому було менш 18 років, є пенсіонером за віком і має статус "дитина війни".
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції Закону України № 489-V від 19.12.2006, що діяла з 01.01.2007, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладений в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
При цьому, Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті Закону України про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Отже, ОСОБА_1 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, так як має відповідний статус.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VІ від 28.12.2007 встановлений розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2008 -470,00грн., з 01.04.2008 -481,00грн., з 01.07.2008 -482,00грн., з 01.10.2008 -498,00грн.
Колегія суддів вважає викладені у постанові суду першої інстанції висновки про необхідність часткового задоволення позову такими, що відповідають закону.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 - 2007 роки, оскільки позивач звернувся до суду в лютому 2009 року, тобто, поза межами річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, та не надав суду доказів про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Що стосується вимог позивача про нарахування та сплати щомісячної державної соціальної допомоги за 2008 рік, то в цієї частині позов підлягає частковому задоволенню, а саме: з травня 2008 року по грудень 2008 року, оскільки в травні 2008 року набрало законної сили Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) підпункт 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007, з урахуванням сум, що вже виплачені позивачу.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що щомісячна державна соціальна допомога позивачу за травень-грудень 2008 року дорівнює 1170,60грн. (за травень-червень (481грн.х30%)х2 (місяця)=288,60грн.); за липень-вересень (482грн.х30%)х3(місяця)=433,80грн.);жовтень-грудень (498грн.х30%)х3(місяця)=448,20грн.). Відповідачем частково надбавка виплачена позивачу: за травень-червень 2008 року - 96,20грн., за липень-вересень 2008 року - 144,60грн., за жовтень-грудень 2008 року - 149,40грн. (1170,60 - 390,20 = 780, 40грн.).
Отже, належить нарахуванню та стягненню з відповідача на користь позивача щомісячна грошова соціальна допомога за період з травня по грудень 2008 року у розмірі 780,40грн.
Проте, колегія суддів зазначає, що з позовної заяви вбачається, що однією з позовних вимог позивача було зобов'язати відповідача нарахувати та стягнути на його користь недоплачену щомісячну соціальну допомогу. Однак, судом першої інстанції пунктом 2 резолютивної частини постановлено лише зобов'язати відповідача сплатити позивачу державну соціальну допомогу як дитині війни. Колегія суддів зазначає, рішення суду першої інстанції має бути змінено, оскільки відповідно до частини 2 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає з необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, тоді як постанова Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим має бути змінена.
Керуючись статтями 195, пунктом 2 частини 1 статті 198, пунктом 2 частини 1 статті 201, частиною 2 статті 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим залишити без задоволення.
Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27.02.09 у справі № 2-а-599/09 змінити, виклавши резолютивну частину постанови в наступній редакції:
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу як дитині війни за період травень - грудень 2008 року у розмірі 780 (сімсот вісімдесят) гривень 40 копійок.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 03,40 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Повний текст судового рішення виготовлений 27 серпня 2009 р.
Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко
Судді підпис З.І.Курапова
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Дугаренко