ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2016Справа №910/11877/16

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

провизнання договору дійсним

за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1; 2. Підприємства "Управління виробничо-технічної комплектації"

провизнання договору недійсним

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача (за первісним позовом):не з'явився;

від відповідача (за первісним позовом):ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

від другого відповідача (за зустрічним позовом):не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особо-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, ПАТ "Українська залізниця") про

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2016 порушено провадження у справі № 910/11877/16 та призначено до розгляду на 29.07.2016 року.

Представник позивача у судовому засіданні 29.07.2016 року наполягав на задоволенні позову та надав усні пояснення. 25.07.2016 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував. 28.07.2016 року відповідачем через канцелярію суду подано клопотання, в якому він просить залучити до участі у справі:

- Підприємство "Управління виробничо-технічної комплектації (УВТК)" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівагрошляхбуд" як іншого відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що вищезазначені клопотання будуть розглянуті під час судового процесу.

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні згідно вимог ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 19.08.2016 року.

15.08.2016 р. до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010 року 594 м. під'їзної залізничної колії та стрілочних переводів № 92 та № 94 при ст. Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач за зустрічним позовом, позивач за первісним позовом) про визнання недійсним договору.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 19.08.2016 року наполягав на задоволенні первісних позовних вимог, заперечував проти заявленого зустрічного позову та надав усні пояснення по справі. Повідомив суд, що копію зустрічного позову та додані до нього документи не отримував.

В порушення вимог Ухвали Господарського суду міста Києва позивач не надав відзив на зустрічну позовну заяву.

Представник відповідача за первісним позовом заперечував проти позовних вимог та наполягав на задоволенні зустрічної позовної заяви. Крім того, безпосередньо у судовому засідання продовжував наполягати на заявленому раніше клопотанні від 28.07.2016 року про залучення до участі у справі:

- Підприємство "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівшляхбуд" в якого іншого відповідача.

Розглянувши вказане клопотання з урахуванням вимог ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні.

З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, суд створює сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження та відклав розгляд справи на 26.08.2016 року.

Позивач за первісним позовом наполягав на задоволенні первісних позовних вимог, зустрічний позов не визнавав, надав клопотання про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України. 25.08.2016 року через загальний відділ діловодства суду позивачем було подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому він також просив суд застосувати строк позовної давності до зустрічного позову.

Відповідач за первісним позовом проти позову заперечує, наполягає на задоволенні зустрічних позовних вимог. Відповідно до ст. 24 ГПК України від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача (за зустрічним позовом), а саме: - Підприємство "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 33, 34, 36, ГПК України, суд встановив, що клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача буде розглянуто під час судового процесу.

Крім того, до розгляду справи по суті від сторін надійшло усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з можливим вирішенням спору в досудовому порядку.

З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, суд задовольнив клопотання позивача про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів та створює сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження, відклав розгляд справи на 19.09.2016 року.

Позивач за первісним позовом в судове засідання не з'явився, проте надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач за первісним позовом проти позову заперечував, наполягав на задоволенні зустрічних позовних вимог. Крім того, безпосередньо у судовому засідання продовжував наполягати на заявленому раніше клопотанні від 26.08.2016 року про залучення до участі у справі іншого відповідача (за зустрічним позовом) - Підприємство "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва.

Керуючись ст. ст. 24, 33, 34, 43 ГПК України, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача за первісним позовом про залучення до участі у справі іншого відповідача (за зустрічним позовом), а саме:

- залучити до участі у справі в якості другого відповідача за зустрічним позовом - Підприємство "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва.

З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, суд створює сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 12.10.2016 року.

Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Як зазначає Верховний Суд України в листі №1-5/45 від 25.01.2006 р. критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ.

У судове засідання 12.10.2016 року представник позивача за первісним позовом та представник другого відповідача за зустрічним позовом не з'явилися.

03.10.2016 року через загальний відділ суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від первісного позову.

Представник відповідача за первісним позовом безпосередньо у судовому засіданні 12.10.2016 року наполягав на задоволенні зустрічного позову.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Заява підписана представником Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 01.08.2016 р. Вказаною довіреністю передбачено право відмови від позову.

За таких обставин, суд приймає відмову позивача від позову, а провадження у справі підлягає припиненню згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині визнання договору купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010 року дійсним.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.10.2016 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2010 року між Підприємством "Управлінням виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва (далі - продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - покупець), було укладено договір купівлі-продажу № 2 (далі - договір), відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати (продати), а покупець зобов'язався прийняти у власність та оплатити (придбати) на умовах і протягом дії договору майно в кількості та за ціною, що зазначені у Специфікації до цього договору, яка є невід'ємною його частиною.

Відповідно до Специфікації № 1 від 01.10.2010 року до договору, об'єктом продажу є під'їзна залізнична колія при станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці, що належить підприємству "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" у кількості 594 погонних метрів, в т.ч. стрілка переводу №92, № 94.

Як вбачається з зустрічної позовної заяви, стрілочний перевод № 92 та частина під'їзної колії перебувають на балансі залізниці.

Відповідно до довідки Чернігівської дистанції колії від 21.07.2016 року № ПЧ-10-3/468 на балансі виробничого підрозділу Чернігівська дистанція колії регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" обліковується "Верхня будова під'їзної колії "Гілка № 1" ст. Чернігів Північний". Згідно інвентарної карти обліку основних засобів № 3680201000302 рік введення її в експлуатацію - 01.01.1977 р.; складовою частиною даного об'єкта є стрілочний перевод № 92.

Стрілочний перевод (далі - СП) № 92, врізаний в під'їзду колію "Гілка № 1" (по боковому напрямку веде до СП № 94). Стрілочний перевод № 94 відгалуджувався до підприємств: ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" та "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)".

Згідно Технічного паспорту під'їзної залізничної колії при ст. Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці, що належить ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" вказана колія починається від СП № 92 і продовжується через СП № 94; СП № 94 належить ТОВ "Чернігівагрошляхбуд".

Згідно технічного паспорта під'їзної колії підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" під'їзна колія підприємства починається від граничного стовпчика СП № 94. Стрілочних переводів згідно Технічного паспорту в УВТК немає.

Спір у справі виник, на думку позивача за зустрічним позовом, у зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010 року є таким, що суперечить законодавству.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3 статті 203 Цивільного кодексу України). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 Цивільного кодексу України).

Згідно нормами статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" слід відмовити з огляду на наступне.

Укладений між першим та другим відповідачами за зустрічним позовом спірний договір № 2 від 01.10.2010 року за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм § 1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Позивач за зустрічним позовом мотивує необхідність визнання договору купівлі-продажу недійсним наступними доводами:

- Підприємство "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва не мало право без згоди засновника Чернівецької обласної корпорації агропромислового будівництва здійснювати продаж майна за спірним договором;

- договір купівлі-продажу від імені Підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва підписано начальником бази виробничо-технологічного обслуговування ОСОБА_4 згідно довіреності № 1 від 01.02.2010 року, виданої начальником підприємства ОСОБА_1, поза межами повноважень, наданими Статутом підприємства;

- земельна ділянка під спірною ділянкою під'їзної колії та стрілочними переводом № 92 належить залізниці;

- договір купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010 року суперечить положенням ст.ст. 321, 326, 658 Цивільного кодексу України, ст. 68 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 9 Закону України "Про транспорт", Постанові Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, якою затверджено Статут Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та п. 1.2. "Правил обслуговування залізничних під'їзних колій", затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.200 за № 875/5096.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", ФОП ОСОБА_1 зазначає, що позивач за зустрічним позовом не надав суду жодного допустимого доказу того, що він є власником стрілочного переводу № 92, а також у 2014 році підрозділом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" було погоджено позивачу за первісним позовом Технічний паспорт залізничної колії при ст. Чернігів Північний Південно-Західної залізниці.

Як вбачається з відзиву на зустрічну позовну заяву, на момент погодження вказаного вище Технічного паспорту у ПАТ "Українська залізниця" не виникало жодних питань щодо договору купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010 року. Було лише одне зауваження, щодо стрілочного переводу № 92, але 15.07.2015 року надійшов лист № 676 від 09.07.2015 року, яким позивач за зустрічним позовом визнав незаконність взяття на баланс підприємства стрілочного переводу та прийняв рішення про зняття з балансу підприємства стрілочного переводу № 92.

Відповідно до пункту 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду міста Києва № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару належить власникові товару. Відповідно до положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснення.

Згідно статті 5 Закону України "Про залізничний транспорт ", майно, закріплене за залізницями, є загальнодержавною власністю, а тому частина під'їзної колії та стрілочний перевод № 92, які знаходяться на балансі залізниці, не можуть бути предметом договору купівлі-продажу.

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання каналізації: під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту (ст. 68 Земельного кодексу України).

Як вказує позивач за зустрічним позовом, стрілочний перевод № 92 являється частиною залізничної колії "Гілка № 1" по ст. Чернігів-Північний і відповідно до п. 1.2. "Правил обслуговування залізничних під'їзних колій", затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 875/5096, стрілка примикання і частина колії підприємства від стрілки перемикання до знака "Межа під'їзної колії" має перебувати в розпорядженні залізниці.

Хоча Публічне акціонерне товариство "Українська" залізниця посилається на порушення при укладанні договору купівлі-продажу № 2 майнових прав (права власності) позивачем за первісним позовом, однак, з матеріалів наявних у справі вбачається наступне.

Відповідно до акту від 05.02.1970 № 1421 по ст. Деснянка (станом на сьогодні ст. Чернігів-Північний) було введено в експлуатацію новозбудовану залізничну під'їзду колію асфальтобетонного заводу Чернігівського "Облмежколхозстроя" (ПМК), яка обліковується на основних засобах із стрілочним переводом № 94 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівагрошляхбуд" під інвентарним номером № 345. У вказаному акті визначено, що загальна протяжність колії становить 428 погонних метрів.

У 2009 році підприємство "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва отримало погодження від ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" на пропуск вагонів по коліям терміном на 6 років (лист-погодження від 29.01.2009 року № 10 за підписом начальника підприємства ОСОБА_1.).

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.11.2008 року було припинено провадження у справі № 4/145б/12/3/2 про банкрутство підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської корпорації агропромислового будівництва, затверджено звіт ліквідатора - копія додана як додаток до технічного паспорта та відповідно до якої до ліквідаційної маси включено, але не реалізовано залізничну колію 482 погонних метри.

24.11.2008 року за Актом приймання-передачі майнових активів ліквідатор підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Молчанов Ю.І. передав начальнику даного підприємства ОСОБА_1 залізничну колію довжиною 482 погонних метри.

Відповідно до договору про подачу та збирання вагонів при станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці № 2634 укладеного між ДТГО "Південно-Західна залізниця" та Підприємством "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" в особі ОСОБА_1 під'їзна колія власника примикає стрілочним переводом № 94 до під'їзної колії ТОВ "Чернігівагрошляхбуд", а на балансі користувача (УВТК) перебуває 431,9 м під'їзної колії.

Крім того, відповідно до Специфікації № 1 до спірного договору купівлі-продажу, було здійснено продаж під'їзної залізничної колії у кількості 594 погонних метрів.

Враховуючи, що Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" не конкретизовано розмір майна (залізничної колії) яка йому належить на праві власності, не надано відповідних правовстановлюючих документів, тому суд позбавлений можливості встановити, в якій мірі було порушено майнові права ПАТ "Українська залізниця" під час укладення договору купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010 року.

Таким чином, з огляду на наведе вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" задоволенню не підлягають.

Також, стосовно вимог ФОП ОСОБА_1 про застосування до вимог ПАТ "Українська залізниця" строку позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Враховуючи, що судом відмовлено Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" у задоволенні позову, тоді строк позовної давності не застосовується.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання первісного позову покладаються на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання зустрічного позову покладаються на Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 49, п.4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від позову до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

2. Припинити провадження у справі № 910/11877/16 щодо визнання договору купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010 року дійсним.

3. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 17.10.2016 р.

Суддя Ю.О. Підченко