ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 876/9695/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В.,Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.09.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

13.08.2015 року позивач звернувся до суду з позовом та просив визнати протиправною та скасувати постанови державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції № 46984590 від 02.04.2015 року «Про стягнення з боржника виконавчого збору», посилаючись на те, що вона є незаконною та порушує його право.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.09.2015 року позов задоволено. Постанову державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції № 46984590 від 02.04.2015 року «Про стягнення з боржника виконавчого збору» скасовано.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Першим відділом державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції подано апеляційну скаргу, в якій зазначається, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи, 23.03.2015 року на адресу Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції надійшла заява ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу № 607/7887/14-ц Тернопільського міськрайонного суду від 08 грудня 2009 р..

Постановою державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції від 26.03.2015 р. відкрито виконавче провадження та надано строк до 01.04.2015 р. для добровільного виконання рішення суду та 26.03.2015 р. направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом, який позивач не отримав.

Державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції винесено постанову № 46984590 від 02.04.2015 року «Про стягнення з боржника виконавчого збору».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що дана постанова винесена лише у зв'язку з тим, що сплинув строк добровільного виконання рішення суду, при цьому відповідач в межах виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення, відповідно до ст.32 Закону України «Про виконавче провадження», не вчиняв взагалі.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначено підстави для стягнення з боржника виконавчого збору, а саме: у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до підпункту 3.7.1 пункту 3.7 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Разом з цим, слід зазначити, що визначене Законом коло підстав для стягнення з боржника виконавчого збору не обмежується і не пов'язується виключно з розпочатою процедурою примусового виконання виконавчого документа, тобто здійсненням державним виконавцем заходів примусового характеру.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Законом чітко встановлено, що підставою для стягнення виконавчого збору є невиконання боржником виконавчого документа у строк, установлений для самостійного його виконання.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012 №5 «Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13.12.2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Разом з тим, відповідно до частин 1, 3 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Згідно із пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» .

Згідно з пунктом 3.7 зазначеної Інструкції постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Відтак, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сплив строку, наданого для добровiльного виконання рiшення суду, сам по собi не є тiєю достатньою пiдставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збiр стягується на пiдставi постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рiшення добровiльно не виконано, а державним виконавцем вчинено дiї, спрямованi на примусове виконання, якi в цьому випадку не вчинилися.

З врахуванням наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись, ч. 3 ст. 160, ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.09.2015 року у справі № 819/2389/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанови - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст

виготовлено 17.10.2016 року.