КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2016 р. справа№ 910/5918/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

ОСОБА_1

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - не з'явились

відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2016 р.

у справі № 910/5918/16 (суддя - Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промдезактивація»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 12 041 465,71 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промдезактивація» звернулося з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення з відповідача 4 215 000,00 грн різниці між сумою поставленного товару та сплаченого авансу на умовах договору поставки № АК 11468122993 від 13.12.2012 р., 924 759,46 грн пені, 142 949,41 грн інфляційних втрат, 85 223,84 грн 3% річних та 6 673 533,00 грн додаткових витрат за договором поставки № АК 11468122993 від 13.12.2012 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.07.2016 р. у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 4 214 400,00 грн заборгованості, 142 929,06 грн інфляційних втрат та 85 211,70 грн 3% річних; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про повну відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що оскільки позивач не здійснив постачання всього товару за укладеним договором, а також враховуючи, що між сторонами не був підписаний акт введення товару в дослідну експлуатацію, тому у відповідача не виникло обов'язку щодо остаточної оплати товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.09.2016 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 р. розгляд справи було відкладено до 04.10.2016 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 р. розгляд справи було відкладено до 13.10.2016 р.

В засідання суду, призначене на 13.10.2016 р., представник позивача не з`явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Промдезактивація».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

13.12.2012 р. між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі генерального директора відокремленого підрозділу «Атомпроектінжиніринг» (далі -покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промдезактивація» (далі - постачальник) було укладено договір поставки № АК 11468122 993 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, викладених у договорі, поставити устаткування підіймальне та такелажне (установку дезактивації металу) (далі - товар) для Відокремленого підрозділу «Рівненська АЕС «ДП НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити товар.

Згідно з п. п. 1.2, 1.3 договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість товару, її номенклатура та ціна зазначена у специфікації на постачання «Устаткування підіймальне та такелажне (установка дезактивації металу)» додаток № 1, яка є невід'ємною частиною договору. Етапність виконання робіт, згідно договору, визначається «Календарним планом реалізації договору» додаток 2, який є невід'ємною частиною договору.

Ціна договору встановлена в національній валюті України і зазначена в специфікації (додаток № 1 до цього договору). Сума договору становить 27 840 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 4 640 000,00 грн. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. п. 3.2, 3.4 договору).

Згідно з п. 4.1 договору покупець сплачує вартість товару за цінами, зазначеними у специфікації (додаток № 1 до цього договору), в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку:

- для постачання товару покупець перераховує перший аванс, що складає 1 000 000,00 грн в разі виконання постачальником умов п. 4.2 договору;

- для постачання товару покупець через 3 місяці після перерахування першого авансу по пункту 4.1.1 договору та оформлення акту приймання-передачі проектно-конструкторської документації перераховує другий аванс, що складає 12 641 600,00 грн в разі виконання постачальником умов п. 4.3 договору;

- погашення одержаного авансу постачальник здійснює шляхом підписання трьохсторонніх актів, підписаних з боку відокремленого підрозділу «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом»;

- покупець здійснює остаточну оплату товару в розмірі 51% від суми, вказаної у п. 3.1 цього договору, що складає 14 198 400,00 грн, протягом 30 робочих днів з дня підписання сторонами акта приймання-передачі товару, акту введення товару в експлуатацію та наданням постачальником покупцю рахунку-фактури.

Як передбачено п. 4.3 договору, в забезпечення виконання зобов'язань по договору в частині повернення другого авансового платежу, передбаченого п. 4.1.2 договору, постачальник за 5 робочих днів від дати завершення 3 місяців після здійснення перерахування авансу по пункту 4.1.1 договору надає покупцю договір страхування ризику неповернення другого авансу і страховий поліс, укладеного із страховою компанією, яка пройшла відбір у ДП НАЕК «Енергоатом» або надає відповідну банківську гарантію (гарантійний документ), що має покривати суму другого авансового платежу, передбаченого п. 4.1.2 договору на користь покупця та містити безвідкладне грошове зобов'язання банку або страхової компанії перед покупцем протягом 5 робочих днів сплатити грошові кошти за постачальника в разі невиконання останнім зобов'язань перед покупцем та повернути другий авансовий платіж.

Згідно з п. 5.1 договору строк поставки товару протягом 16 місяців з дати отримання постачальником суми авансу у розмірі, визначеному у п. 4.1.1 договору.

19.06.2013 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 19/16заг, яким просив підтвердити можливість переносу строку постачання установки дезактивації металу з червня місяця 2014 року на вересень 2014 року у відповідності до погодженого протоколу наради учасників.

У відповідь, факсограмою № 041-20/Ф-2589 від 27.06.2014 р. відповідач повідомив позивача про те, що він не заперечує щодо перенесення термінів поставки установки дезактивації металу з червня 2014 року на вересень 2014 року за умови внесення відповідних змін до договору.

В подальшому, листом вих. № 35/08/3-об від 22.08.2014 р. позивач направив відповідачу на узгодження проект заводських виробничих випробувань, відповідно до Договору.

Так, між сторонами була укладена додаткова угода № 2 до договору, якою сторони, зокрема, узгодили наступне:

- з урахуванням технічної можливості постачання товару поетапно, враховуючи лист постачальника № 02/12/14122-заг від 02.12.2014 р. та лист Відокремленого підрозділу «Рівненська АЕС «ДП НАЕК «Енергоатом» № 170/12401 від 22.12.2014 р., постачальнику дозволяється здійснити поставку обладнання, яке входить до складу установки дезактивації металу (товару) поетапно (партіями);

- перелік обладнання та склад кожного етапу постачання зазначений у додатку № 1 до угоди;

- сума сплаченого авансу в розмірі 13 641 600,00 грн буде зарахована в рахунок повної оплати за товар, що буде поставлений в перший етап та в рахунок часткової оплати за товар за другим етапом згідно додатку № 1 до угоди;

- вважати п. 4.1.3 договору таким, що втратив чинність;

- п. 2.5 договору викласти у наступній редакції: товар може бути таким, що не вживався чи експлуатувався та виготовленим у 2011-2014 роках.

17.03.2015 р. сторони дійшли згоди про внесення наступних змін до додаткової угоди № 2 до договору, зокрема, сторони домовились, що сума сплаченого авансу в розмірі 13 641 600,00 грн буде зарахована в рахунок оплати за товар, що буде поставлений в перший етап та в рахунок часткової оплати за товар за другим етапом згідно додатку № 1 до угоди. Постачальник поставляє товар частинами (партіями постачання) згідно додатку № 1 до угоди. У разі, якщо сума поставленого постачальником товару (партії постачання) за другим етапом перевищує суму оплаченого авансу в розмірі 13 641 600,00 грн, покупець сплачує постачальнику позитивну різницю між сумою поставленого товару (партії постачання) та сплаченого авансу. Покупець проводить оплату постачальнику за поставлені партії постачання протягом 10 робочих днів з дня підписання сторонами акта приймання-передачі товару (партії постачання);

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на виконання умов укладеного договору відповідач перерахував перший аванс в розмірі 1 000 000,00 грн лише 14.02.2013 р., тобто із затримкою в 2 місяці; другий аванс відповідачем був перерахований із затримкою в 6 місяців, а саме, 23.12.2013 р. Крім того, сума поставленого товару, на думку позивача, перевищує суму авансу, сплаченого відповідачем, а тому позитивна різниця між сумою поставленого товару та сплаченого авансу складає 4 215 000,00 грн.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Як було встановлено вище, 14.02.2013 р. було перераховано ТОВ НВП «Промдезактивація» кошти в розмірі 1 000 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1976 від 14.02.2013 р.

23.12.2013 р. Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атокомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на виконання умов укладеного договору було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промдезактивація» кошти на загальну суму 12 641 600,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 2628 від 23.12.2013 р. на суму 2 106 933,33 грн та № 2631 від 23.12.2013 р. на суму 10 534 666,67 грн.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промдезактивація» поставило Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атокомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» обладнання на загальну суму 17 856 000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними та актами приймання-передачі, зокрема:

- видатковою накладною № РН-0000002 від 08.04.2015 р. на суму 1 920 000,00 грн (акт приймання-передачі ТМЦ № 1-ВУ від 08.04.2015 р.);

- видатковою накладною № РН-0000002 від 23.06.2015 р. на суму 12 072 000,00 грн (акт приймання передачі ТМЦ № 2-ВУ від 23.06.2015 р.);

- видатковою накладною № РН-0000001 від 07.04.2015 р. на суму 3 864 000,00 грн (акт приймання передачі ТМЦ №ВУ-3 від 09.07.2015 р.).

Протоколом розбіжностей сторони обумовили, що покупець проводить оплату постачальнику за поставлені партії постачання протягом 10 робочих днів з дня підписання сторонами акта приймання-передачі товару (партії постачання),

Таким чином, строк оплати відповідачем постачальнику позитивної різниці між сумою поставленого товару (партії постачання) та сплаченого авансу настав 24.07.2015 р., так як останній акт приймання-передачі ТМЦ був підписаний сторонами 09.07.2015 р.

Доведено, що позивач здійснив поставку товару, згідно з умовами укладеного договору, на загальну суму 17 856 000,00 грн, а відповідачем був сплачений аванс в сумі 13 641 600,00 грн, тому розмір позитивної різниці між сумою поставленого товару (партії постачання) та сплаченого авансу складає 4 214 400,00 грн (17 856 000,00 грн - 13 641 600,00 грн).

Аналогічні обставини стосовно заборгованості відповідача у розмірі 4 214 400,00 грн були встановлені в рішенях судів у справі № 910/25401/15 за позовом ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Отже, звертаючись з вимого про стягнення з відповідача 4 215 000,00 грн суми позитивної різниці, позивачем було допущено арифметичну помилку.

Враховуючи викладене, судова колгія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача позитивної різниці між сумою поставленого товару (партії постачання) та сплаченого авансу підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 4 214 400,00 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь додаткові витрати в сумі 6 673 533,00 грн.

Зокрема, позивач вказує на заборгованість відповідача по сплаті ПДВ в розмірі 608 000,00 грн.

Відповідно до п. 6 додаткової угоди від 10.12.2013 р. № 1 оплата покупцем частини вартості поставленої партії продукції, розмір якої відповідає сумі податку на додану вартість, здійснюється виключно після надання постачальником податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку.

Згідно зі ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

В матеріалах справи відсутні докази надання позивачем відповідачу зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача ПДВ в розмірі 608 000,00 грн.

Також, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 2 224 237,00 грн у зв'язку зі збільшенням вартості приладдя ПАТ «БМЗ «Прогресс», втрат за рахунок зміни курсу у сумі 1 607 364,00 грн, додаткових робіт у сумі 390 750,00 грн та збільшення вартості комплектуючих механізмів і робіт для системи автоматичного управління, технології «Темс» у сумі 1 843 182,00 грн.

Встановлено, що договір поставки № АК 11468122993 від 13.12.2012 р. був укладений у відповідності до рішення Комітету з конкурсних торгів ВП «Атомпроектінжиніринг» ДП НАЕК «Енергоатом», що підтверджується протоколом засідання Комітету з конкурсних торгів № 63 від 13.11.2012 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти або показників Platts у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу або таких показників, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю;

8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, нарахувавши збільшення вартості приладдя ПАТ «БМЗ «Прогресс», втрати за рахунок зміни курсу (збільшення мінних платежів), додаткові роботи та збільшення вартості комплектуючих механізмів і робіт для системи автоматичного управління, технології «Темс», позивач фактично в односторонньому порядку збільшив ціну укладеного договору, що є його істотною умовою.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи та інші належні докази, які підтверджують збільшення вартості приладдя ПАТ «БМЗ «Прогресс» у сумі 2 224 237,00 грн, втрат за рахунок зміни курсу (збільшення мінних платежів) у сумі 1 607 364,00 грн, додаткових робіт у сумі 390 750,00 грн та збільшення вартості комплектуючих механізмів і робіт для системи автоматичного управління, технології «Темс» у сумі 1 843 182,00 грн.

Враховуючи те, що чинне законодавство містить застереження про те, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, вимоги позивача про стягнення з відповідача збільшення вартості приладдя ПАТ «БМЗ «Прогресс» у сумі 2 224 237,00 грн, втрат за рахунок зміни курсу (збільшення мінних платежів) у сумі 1 607 364,00 грн, додаткових робіт у сумі 390 750,00 грн та збільшення вартості комплектуючих механізмів і робіт для системи автоматичного управління, технології «Темс» у сумі 1 843 182,00 грн є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За неналежне виконання умов договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 142 949,41 грн інфляційних втрат та 85 223,84 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача вбачається, що ним було нараховано вказані суми інфляційних втрат та 3% річних на суму позитивної різниці між сумою поставленого товару (партії постачання) та сплаченого авансу у розмірі 4 215 000,00 грн.

Враховуючи те, що при визначенні суми позитивної різниці позивачем допущено арифметичну помилку, судом було здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з того, що розмір позитивної різниці між сумою поставленого товару (партії постачання) та сплаченого авансу складає 4 214 400,00 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню у розмірі 85 211,70 грн та інфляційні втрати в розмірі 142 929,06 грн.

Також, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 924 759,46 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи те, що сторони в договорі не передбачили можливість нарахування штрафник санкцій у вигляді пені за порушення виконання грошових зобов'язань відповідачем, судова колегія проходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 924 759,46 грн є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно доводів скаржника про те, що оскільки позивач не здійснив постачання всього товару за укладеним договором, а також враховуючи, що між сторонами не був підписаний акт введення товару в дослідну експлуатацію, тому у відповідача не виникло обов'язку щодо остаточної оплати товару, колегія зазначає наступне.

17.03.2015 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до умов якої сторони домовились, з урахуванням технічної можливості постачання товару поетапно, здійснювати поставку обладнання, яке входить до складу установки дезактивації металу (товару), поетапно.

Також, 17.03.2015 р. між сторонами було підписано протокол розбіжностей № 1 до додаткової угоди № 2 від 17.03.2015 р., яким сторони домовились, що сума сплаченого авансу в розмірі 13 641 600,00 грн буде зараховано в рахунок повної олати за товар, що буде поставлений в перший етап та в рахунок часткової оплати за товар за другим етапом згідно додатку № 1 угоди. У разі, якщо сума поставленого товару за другим етапом перевищує суму сплаченого авансу в розмірі 13 641 600,00 грн, відповідач сплачує позивачу позитивну різницю між сумою поставленого товару та сплаченого авансу. Відповідач проводить оплату позивачу за поставлений товар протягом 10 робочих днів з дня підписання стороами акту приймання-передачі товару.

Отже, враховуючи те, що останній акт приймання-передачі ТМЦ був підписаний сторонами 09.07.2015 р., відтак строк оплати відповідачем постачальнику позитивної різниці між сумою поставленого товару (партії постачання) та сплаченого авансу настав 24.07.2015 р.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2016 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2016 р. у справі № 910/5918/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/5918/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран