19.10.16

№ 336/1943/16-к

пр. № 1-кс/336/565/2016

УХВАЛА

Іменем України

19 жовтня 2016 року                                                        м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Суркова В.П., при секретарі Прохоровій А.О., за участю прокурора Калиниченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву головуючого у кримінальному провадженні судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Артемової Л.Г. про самовідвід по кримінальному провадженню за звинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, яке розглядається суддею Артемовою Л.Г.

05.10.2016 року головуючим у кримінальному провадження суддею Артемовою Л.Г. заявлено самовідвід з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, а саме через те, що нею розглядалось кримінальне провадження та ухвалювався вирок щодо ОСОБА_2, який засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні прокурор залишив вирішення заяви на розсуд суду.

При вирішенні заяви про самовідвід суд виходить з такого.

Стаття 75 КПК України вказує, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зокрема, у вироку суду у разі визнання особи винуватою зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення;

статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений;

докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Таким чином, здійснюючи судовий розгляд у кримінальному провадження суд досліджує докази, дає їм оцінку та на підставі повного та об’єктивного з'ясування обставин справи ухвалює рішення, в якому висловлює свою думку з приводу винуватості особи.

При цьому відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, а кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як вбачається з вироку суду від 26.08.2016 року ОСОБА_2 визнаний винуватим та засуджений судом за те, що 14.01.2016 року за обставин, викладених у вироку суду, вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з проникненням у інше приміщення.

Ухвалою суду від 18.08.2016 року матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_1 виділені в окреме провадження.

Відповідно до обвинувального акту, складеного та затвердженого 31.03.2016 року, ОСОБА_1 звинувачується у тому, що 14.01.2016 року, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_2, прийшли до домоволодіння, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Верещагіна, 95, де згідно попередньої домовленості ОСОБА_1 переліз через огорожу на територію вказаного домоволодіння, в той час ОСОБА_2 залишився біля огорожі та контролював прилеглу територію, забезпечуючи безперешкодне скоєння злочину. Діючи згідно єдиного умислу ОСОБА_1 шляхом зламу вхідної двері проник до господарської споруди, звідки таємно викрав майно ОСОБА_3, та в подальшому через огорожу передав викрадене майно ОСОБА_2, але в момент передачі ОСОБА_1 через огорожу викраденого майна ОСОБА_2, дії вказаних осіб були помічені свідком ОСОБА_4

Після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чітко усвідомлюючи, що їх злочинні дії помічені, діючи відкрито, умисно з корисливих мотивів, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, утримуючи при собі викрадене майно, зникли з місця скоєння злочину в напрямку вул. Цитрусовій в м. Запоріжжі, де біля пішохідного мосту через річку Суха Московка по вул. Цитрусовій в м. Запоріжжі були затримані працівниками поліції.

В результаті злочинних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відкрито за попередньою змовою викрали майно, яке належить ОСОБА_3, а саме: дві металеві каструлі вартістю 2162,50 грн., чим спричинили потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вказану суму, тобто вчинивши у такий спосіб злочин, передбачений ч. 3 ст. 186 КК України.

За таких обставин, оскільки суддя, досліджуючи докази у кримінальному провадженні за звинувачення ОСОБА_2 та дійшовши висновку про його винуватість у скоєнні злочину за обставин, викладених у вироку, надала оцінку дослідженим доказам та дійшла до висновку про винуватість ОСОБА_2 у скоєнні злочину.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в такій ситуації дійсно існують обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді при судовому розгляді кримінального провадження за звинуваченням ОСОБА_1

Отже, з метою забезпечення законності у кримінальному провадженні, неупередженості суду та для досягнення безсумнівної впевненості учасників кримінального провадження у тому, що будуть дотримані усі засади кримінального провадження, визначені чинним законодавством, суд вважає, що заява про самовідвід підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 75, 81, 82 КПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Артемової Лілії Германівни – головуючого у кримінальному провадження за звинуваченням ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 186 КК України, про самовідвід задовольнити.

Передати кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України (№ 336/1943/16-к пр. № 1-кс/336/565/16) до канцелярії суду для здійснення повторного розподілу за допомогою автоматизованої системи документообігу суду для визначення судді.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя                                                       В.П. Суркова