ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2011 р. Справа № 2-а-5371/10/0270
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,
при секретарі судового засідання: Оніщенко Петрі Анатолійовичу,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1,
відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: малого приватного підприємства "НІК"
до: ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції
про: визнання недійсним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ :
до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось мале приватне підприємство "НІК" (далі - МПП "НІК") з позовом до ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції (далі - ОСОБА_3 МДПІ) про визнання недійсним та скасування рішення.
Позовні вимоги мотивовано тим, що посадовими особами відповідача 17.06.2010 року проведено перевірку магазину, розташованого за адресою с. Росоша, вул. Центральна, 1, за наслідками якої складено акт від 17.06.2010 року б/н. На підставі вказаного акта перевірки, ОСОБА_3 МДПІ прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.06.2010 року №0000302308/0 за порушення п. п. 1, 2, 11, 13 ст. 3, ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", згідно якого до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 911,15 гривень.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача, позивач 30.06.2010 року звернувся з скаргою до ОСОБА_3 МДПІ. Оскільки, ОСОБА_3 МДПІ в строки, визначенні Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не надала відповідь на подану МПП "НІК" скаргу від 07.07.2010 року, позивач вважає вказану скаргу задоволеною. Проте, ОСОБА_3 МДПІ звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з МПП "НІК" суми штрафних санкцій, визначених згідно рішення №0000302308/0 від 21.06.2010 року.
Позивач, не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_3 МДПІ та вважаючи його незаконним, просив суд його скасувати.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Крім того, представник позивача вказав на те, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.06.2010 року №0000302308/0 та акт перевірки від 17.06.2010 року б/н складені з порушенням ряду нормативно-правових актів, викладені в акті перевірки обставини не відповідають дійсності.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення, в яких вказав, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, МПП "НІК" дійсно порушено зазначені в акті перевірки від 17.06.2010 року норми законодавства.
У своїх запереченнях ОСОБА_3 МДПІ вказала, що скарга позивача №25 від 30.06.2010 року на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000302308/0 від 21.06.2010 року подана МПП "НІК" до ОСОБА_3 МДПІ, тоді коли згідно п. 16 наказу Державної податкової адміністрації України №29 від 11.12.1996 року, скарги на рішення державної податкової інспекції в районі, міжрайонної, міської (міст з районними державними податковими інспекціями), об'єднаної або спеціалізованої державної податкової інспекції подаються до державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Тому рішення по розгляду зазначеної скарги відповідачем не виносилась. Поряд з тим, ОСОБА_3 МДПІ звернула увагу на те, що МПП "НІК" пропущено строк звернення до адміністративного суду, визначеного ст. 99 КАС України.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечення проти позову підтримав та просив суд в позові відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України "Про державну податкову службу в Україні".
Пунктом 2 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (чинного на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за:
- додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку;
- наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів;
- додержанням з метою перевірки дотримання податкового законодавства про працю суб'єктами господарювання незалежно від форми власності.
У відповідності до плану перевірок ОСОБА_3 МДПІ на червень 2010 року щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг та на підставі направлень від 16.06.2010 року №459 та №460, виданих ОСОБА_3 МДПІ (а.с. 12-13), посадовими особами відповідача проведено перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в господарській одиниці - магазині, що розташований за адресою с. Росоша, вул. Центральна, 1, суб'єкта господарської діяльності - МПП "НІК". У ході проведення вказаної перевірки посадовими особами відповідача встановлено порушення позивачем п.п. 1, 2, 11, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п. 2.6 Положення про проведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, про що зазначено в акті перевірки від 17.06.2010 року б/н (а.с. 10-11).
На підставі п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та згідно з п. 1, 6 ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (чинного на момент виникнення спірних відносин), відповідачем прийнято рішення про застосування до МПП "НІК" штрафних (фінансових) санкцій №0000302308 від 21.06.2010 року (а.с. 9) на суму 911,15 гривень.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача, позивач листом №25 від 30.06.2010 року (а.с. 15-19) звернувся з скаргою до ОСОБА_3 МДПІ. Відповідач отримав вказану скаргу 06.07.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 20).
Представником відповідача до суду не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 МДПІ розглядала скаргу МПП "НІК" від 30.06.2010 року. Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено поясненнями представника відповідача ОСОБА_3 МДПІ скаргу МПП "НІК" не розглядала, оскільки, вона була подана позивачем з порушенням п. 16 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №29 від 11.12.1996 року (чинного на момент виникнення спірних відносин).
Відповідно до вказаної норми рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій органу державної податкової служби, крім штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про оподаткування та за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, може бути оскаржене в державній податковій адміністрації (інспекції) вищого рівня протягом одного року з моменту (дня) його прийняття, але не пізніше одного місяця з дня надсилання (вручення) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій платнику податків, якщо інший порядок та строки оскарження не зазначено в законодавчому акті, яким передбачено штрафні (фінансові) санкції та їх застосування органами державної податкової служби.
Суд погоджується з тим, що рішення ОСОБА_3 МДПІ про застосування до МПП "НІК" штрафних (фінансових) санкцій №0000302308 від 21.06.2010 року за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (чинного на момент виникнення спірних відносин), має оскаржуватися до державної податкової адміністрації (інспекції) вищого рівня.
Проте, згідно з п. 3 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №29 від 11.12.1996 року (чинного на момент виникнення спірних відносин), якщо питання, порушені у скарзі (заяві), одержаній органом державної податкової служби, не входять до повноважень органів державної податкової служби, то така скарга (заява) в термін не більше п'яти днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється особі, яка подала скаргу (заяву). Скарга (заява), подана з порушенням порядку, установленого цим Положенням, не підлягає розгляду по суті і повертається особі, яка подала скаргу (заяву), з роз'ясненням порядку і строків оскарження податкових повідомлень, рішень або постанов по справі про адміністративне правопорушення.
Судом встановлено, ОСОБА_3 МДПІ не розглядала скаргу МПП "НІК" від 30.06.2010 року, не пересилала її за належністю відповідному органу та не повернула позивачу з роз'ясненням порядку і строків оскарження податкових повідомлень.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 МДПІ неправомірно, в порушення вимог Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №29 від 11.12.1996 року (чинного на момент виникнення спірних відносин), не повернуто скаргу від 30.06.2010 року МПП "НІК" з роз'ясненням порядку і строків оскарження податкових повідомлень. Суд не погоджується з позицією відповідача щодо порушення МПП "НІК" строку звернення до адміністративного суду, оскільки вказане вище, призвело до того, що позивач не зміг скористатися своїм правом на оскарження рішення ОСОБА_3 МДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000302308 від 21.06.2010 року до державної податкової адміністрації вищого рівня та до адміністративного суду у строки, визначені Законом.
Що стосується порушень, встановлених під час проведення посадовими особами відповідача перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в господарській одиниці - магазині, що розташований за адресою с. Росоша, вул. Центральна, 1, суб'єкта господарської діяльності - МПП "НІК", які стали підставою для прийняття ОСОБА_3 МДПІ оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000302308 від 21.06.2010 року (а.с. 9), то судом встановлено наступне.
Згідно пояснення представника відповідача та інформації, відображеній у п. 2.2.13 акту перевірки від 17.06.2010 року, встановлено, що посадові особи відповідача перед початком вказаної перевірки здійснили контрольну закупку товарів у сумі 73,0 грн.
Аналіз норм Законів України "Про державну податкову службу в Україні", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (чинного на момент виникнення спірних відносин), свідчить, що законом не надано права посадовим особам органів державної податкової служби під час проведення планових перевірок здійснювати контрольні та оперативні закупівлі (закупки). Таке право надано податковій міліції, що передбачено Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".
Таким чином, під час придбання товару у позивача, перевіряючі діяли як покупці, а тому на правовідносини що виникли між сторонами в момент укладення договору роздрібної купівлі - продажу поширюється дія норм Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 698 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).
Згідно вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2).
Отже, вчинення посадовими особами Гайсинької МДПІ договору роздрібної купівлі - продажу товару у позивача було спрямоване на виявлення порушень, а не на реальне настання правових наслідків, що обумовлено цим договором. А тому, такий правочин не відповідає вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України та в силу ст. 215 ЦК України є недійсним (нікчемним) правочином.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
З огляду на вищевикладене, акт перевірки не може бути підставою для застосування до позивача фінансових санкцій, оскільки посадові особи відповідача не мали права на здійснення контрольної закупівлі (закупки), з використанням власних грошових коштів, що під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не допускається. Крім того, перевіряючі при придбанні товару у позивача діяли як покупці, а не як посадові особи органів державної податкової служби. При цьому, на момент вчинення правочину, вони не мали наміру створення правових наслідків що випливають з договору роздрібної купівлі -продажу, а тому він не був спрямований на настання таких наслідків.
Відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Поряд з тим, у ході проведення вказаної перевірки посадовими особами відповідача встановлено порушення позивачем п.п. 1, 2, 11, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п. 2.6 Положення про проведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, про що зазначено в акті перевірки від 17.06.2010 року б/н (а.с. 10-11), зокрема:
- не застосовано реєстратора розрахункових операцій при здійсненні продажу 1 пляшки горілки "Nemiroff чорна" 0,5 л., вартістю 28,0 грн., і 1 пляшки вермуту "Маретто" 1,0 л, вартістю 45,0 грн. (всього на суму 73,0 грн.) та не виписано документу, який підтверджує здійснення вказаної розрахункової операції;
- не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій, сумі коштів, яка зазначена в денному Х-звіті (невідповідність становить 57,23 грн.);
- проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без застосування режиму попереднього програмування найменування, назви та ціни товару (весь товар запрограмовано як група 1);
- не забезпечено оприбуткування готівки у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій за 16.06.2010 року - Z-звіт №1570 на суму 35,0 гривень.
Заслухавши представників сторін та дослідивши наявні в адміністративній справі матеріали, суд встановив, що посадовими особами не обґрунтовано, безпідставно та без належних доказів зазначено в акті перевірки від 17.06.2010 року вказані порушення.
Згідно п.п. 2.1.1 акту перевірки від 17.06.2010 року в господарській одиниці МПП "НІК" існує реєстратор розрахункових операцій ДАКЦ МР 50 (а.с. 10). Як з'ясував суд та як підтверджено в судовому засіданні представниками позивача і відповідача, продавцем магазину МПП "НІК" при здійсненні продажу товару на загальну суму 73,0 грн. застосовано реєстратора розрахункових операцій та видано фіскальний чек, який підтверджує здійснення вказаної розрахункової операції на загальну суму 73,0 гривень.
Суд погоджується з відповідачем, що виданий МПП "НІК" фіскальний чек не відповідає вимогам встановленим п. 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року №614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за № 105/5296, оскільки, не містить найменування та ціни придбаних товарів. Проте, представником відповідача не доведено суду, що позивачем не застосовано реєстратора розрахункових операцій при здійсненні продажу товарів.
Крім того, відповідач, як на підставу визнання документів, надрукованих РРО позивача не розрахунковими посилається лише на п. 2.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614.
У вказаній нормі вказано, що установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.
При цьому, для визнання документа таким, що не є розрахунковим, виходячи з вказаної норми законодавства, необхідні дві одночасно існуючих умови :
1) відсутність у документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів;
2) недотримання сфери призначення розрахункового документа.
Як встановлено судом, відповідачами не встановлено жодного факту недотримання сфери призначення розрахункового документа.
Враховуючи вищенаведені обставини, підстав для визнання виданих позивачем через РРО документів такими, що не є розрахунковими немає, а тому і висновки відповідача, що позивачем допущені порушення пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг" є помилковими.
За таких обставин, суд приходить до висновку, про відсутність обставин, які б вказували на правомірність застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг" за не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Що стосується не забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій, сумі коштів, яка зазначена в денному Х-звіті, то як слідує з акту перевірки від 17.06.2010 року та наданих до суду документів (а.с. 14), посадовими особами ОСОБА_3 МДПІ на місці проведення розрахунків встановлено суму готівкових коштів у розмірі 130,0 грн. (з врахуванням суми закупки), тоді коли згідно денного звіту реєстратора розрахункових операцій сума готівкових коштів становить 114,23 грн. Суд не погоджується з посадовими особами відповідача, що у вищезазначеному випадку невідповідність сум готівкових коштів становить 57,23 грн., оскільки різниця між 130,0 грн. та 114,23 грн. становить 15,77 грн. (130,0-114,23=15,77).
Поряд з тим, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 МДПІ при винесенні оскаржуваного рішення від 21.06.2010 року №0000302308/0 не обґрунтувала підстави щодо його винесення, оскільки, вказала підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій та визначення їх розміру п.п. 1, 6 ст. 3 та ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (а.с. 9).
Відповідно до вказаних норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (чинного на момент виникнення спірних відносин):
а) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п. 1 ст. 3 Закону);
- забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення (п. 6 ст. 3 Закону);
б) у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність (ст. 22 Закону).
За таких обставин суд приходить до висновку, що норми п.п. 1, 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (чинного на момент виникнення спірних відносин) не визначають підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій та не визначають їх розмір.
Що стосується посилання ОСОБА_3 МДПІ на ст. 22 того ж Закону, то, як встановлено у судовому засіданні, посадовими особами відповідача не вірно визначено суму невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій, сумі коштів, яка зазначена в денному Х-звіті.
Інших доказів на підтвердження правомірності прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000302308/0 від 21.06.2010 року ОСОБА_3 МДПІ до суду не надано.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що ОСОБА_3 МДПІ не досліджено та не враховано всі обставини справи, необґрунтовано, безпідставно та без належних доказів прийнято оскаржуване рішення №0000302308/0 від 21.06.2010 року.
Крім того, судом встановлено, що рішення ОСОБА_3 МДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій до МПП "НІК" №0000302308 від 21.06.2010 року складено з порушенням вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року №253 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2003 року за №467/7788 (чинного на момент виникнення спірних відносин), зокрема: в рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000302308 від 21.06.2010 року не зазначено повне найменування позивача та відсутня інформація про номер рахунку в установі банку і МФО.
Враховуючи сукупність вищеописаних порушень законодавства, допущених відповідачем, суд приходить до висновку задовольнити адміністративний позов МПП "НІК". Проте, згідно позовних вимог МПП "НІК" просить суд визнати рішення ОСОБА_3 МДПІ №000302308/0 від 21.06.2010 року незаконним та скасувати його.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 162 КАС України визначено, що суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Користуючись вказаною нормою КАС України, для повного захисту прав і свобод позивача та тотожністю понять, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_3 МДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.06.2010 року №000302308/0.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні представником відповідача, суб'єкта владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій щодо прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.06.2010 року №0000302308/0 до МПП "НІК".
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов обґрунтований, а тому підлягає задоволенню, а понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при звернені до суду згідно зі ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати рішення ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000302308/0 від 21.06.2010 року.
Стягнути з Державного бюджету на користь малого приватного підприємства "НІК" державне мито у розмірі 3,4 грн. (три гривні сорок копійок), сплачене згідно платіжного доручення №75 від 29.12.2010 року, що знаходиться в матеріалах справи №2-а-5371/10/0270.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Загороднюк Андрій Григорович