Справа 2-о-43/2007 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2007 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі головуючого судді - Середа А.В.
Народних засідателів - ОСОБА_5
- ОСОБА_6
при секретарі - Музера В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання особи безвісно відсутньою,
ВСТАНОВИВ: До суду звернулася ОСОБА_1 із заявою про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Вказувала, що з 21 грудня 2002 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2. Від спільного життя народилася донькаОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Сімейне життя з чоловіком не склалося, він залишив сім»ю та поїхав в невідомому напрямку. Останній раз вона його бачила в червні 2005 року. З того часу їхні стосунки були припинені. Починаючи з 2005 року чоловік жодного разу не поцікавився долею дитини та її особистим життям. Дитина залишилась проживати з нею знаходиться на її утриманні. Вона неодноразово розшукувала колишнього чоловіка, але його розшук не дав ніяких позитивних результатів. В м. Кременчуці ОСОБА_2 не був зареєстрованим. Друзі та знайомі не знають про місце перебування та проживання ОСОБА_2. В даний час вона не отримує від колишнього чоловіка ніякої матеріальної допомоги, місце його проживання не відоме. Дитина потребує матеріальної допомоги. Визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім необхідно для оформлення матеріальної допомоги на дитину, а також необхідно вирішити питання про розірвання шлюбу з чоловіком, оскільки шлюб існує формально.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримала, просила задовольнити, посилаючись на обставини і підстави, викладені в заяві.
Представники заінтересованої особи - відділ пенсійного забезпечення та Автозаводський відділ реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції в судове засідання не з»явився, надали до суду письмові клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.
Суд, вислухавши пояснення заявника ОСОБА_1, свідка ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом достовірно встановлено, що з 21 грудня 2002 року заявник перебуває в зареєстрованому шлюбі зОСОБА_2. Від спільного життя має доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Сімейне життя з чоловіком не склалося, він залишив сім»ю та поїхав в невідомому напрямку. Останній раз заявник його бачила в червні 2005 року. З того часу їх стосунки були припинені. Починаючи з 2005 року чоловік жодного разу не поцікавився долею дитини та особистим життям заявниці. Дитина залишилась проживати з заявницею, знаходиться на її утриманні. Вона ОСОБА_1 неодноразово розшукувала колишнього чоловіка, але його розшук не дав ніяких позитивних результатів. В м. Кременчуці ОСОБА_2 не був зареєстрованим. Друзі та знайомі не знають про місце перебування та проживання ОСОБА_2. В даний час заявниця не отримує від колишнього чоловіка ніякої матеріальної допомоги, місце його проживання не відоме. Дитина потребує матеріальної допомоги. Визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім необхідно для оформлення матеріальної допомоги на дитину, а також для вирішити питання про розірвання шлюбу з ОСОБА_2, оскільки шлюб існує формально.
Відповідно до ст. 43 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання не має відомостей про місце її перебування.
На підставі встановлених фактів, а також враховуючи, що доказів, які б спростували заяву не було представлено, суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_2 - безвісно відсутнім.
Керуючись ст. 43 ЦК України, ст.ст. 10,208,209,212,215,247-249 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 про визнання особи безвісно відсутньою -задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Саудівської Аравії - безвісно відсутнім.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарга, з подачею її копії до Апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України: