ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2010 р. Справа № 2-а-4405/10/0270
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Зелінській Ірині Василівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1 ОСОБА_2
відповідача : ОСОБА_3, представник на підставі довіреності
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : ОСОБА_4, представник на підставі довіреності
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_5 Альшайкат, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
до: Ленінського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області
про: скасування рішення про видворення
ВСТАНОВИВ :
Заявлено позов про скасування рішення Ленінського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області від 12.04.2010 року про видворення за межі України.
Позов мотивовано наступним.
Позивач прибув в Україну у вересні 2006 року для навчання у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова. Наказом Ректора Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова за № 310 від 07.09.2007 року був зарахований на 1-й курс стоматологічного факультету. У зв'язку з великою академічною заборгованістю наказом ректора №67 від 17.02.2010 року позивача відраховано із числа студентів 3-го курсу університету. На даний час, Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова погодився поновити позивача на навчанні як студента 3-го курсу. Відтак поновлено зв’язок із приймаючою стороною. При цьому, 07.04.2010 року позивачем проплачено кошти за 1 семестр 3- курсу навчання в університеті про що свідчить квитанція №5231\з97 від 07.04.10, а 07.04.2010 року підписано контракт про прийняття на навчання.
12.04.2010 року інспектором Ленінського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області прийнято рішення про видворення ОСОБА_6 ОСОБА_7 за межі України із забороною в'їзду на територію України протягом 6 місяців. При цьому обмежено термін перебування в Україні до 12.05.2010 року.
Позивач вважає це рішення таким, що підлягає скасуванню, оскільки ним поновлено зв’язок із приймаючою стороною, він забезпечений житлом та отримує від батьків кошти на проживання. Вказане підтверджується також довідкою Вінницького національного медичного університету ім. М.І Пирогова від 18.10.2010 року, згідно якої Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова надає згоду на зарахування позивача для продовження навчання в університеті
У судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов, просив суд задовольнити позовні вимоги, а також вказав, що в оскаржуваному рішенні неправильно вказано його прізвище та ім’я, що унеможливлює ідентифікацію позивача. А тому, на думку позивача, рішення прийняте з порушенням вимог, яким має відповідати рішення суб’єкта владних повноважень.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, вказавши на його безпідставність.
Представник третьої особи у судовому засіданні вказав, що Вінницький медичний інститут ім. М.І. Пирогова згоден поновити позивача на навчанні. Також підтверджено сплату позивачем в 07.04.2010 року коштів за І семестр ІІІ курсу.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Громадянин ОСОБА_1 ОСОБА_5 Альшайкат, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, прибув в Україну 27.10.2006 року через аеропорт «Бориспіль» по освітній візі, відкритій на підставі запрошення на навчання у Вінницькому національному університеті ім. М.І. Пирогова.
Згідно наказу Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова № 67 від 27.02.2010 року, ОСОБА_8 ОСОБА_5, студент 3- го курсу стоматологічного факультету відрахований з числа студентів університету, у зв’язку з академічною заборгованістю.
Згідно рішення інспектора СГІРФО Ленінського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області ОСОБА_9, затвердженого 12.04.2010 року начальником Ленінського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області від 12.04.2010 року, вирішено видворити за межі України громадянина ОСОБА_6 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Йорданія та зобов’язано покинути територію України у термін до 12.05.2010 року, заборонивши подальший в’їзд в Україну терміном на 6 місяців з 12.04.2010 року до 12.10.2010 року.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначені підстави та порядок видворення іноземців за межі України. Зокрема згідно ст. 30 зазначеного Закону за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Питання щодо видворення за межі України регулюється ст. 32 зазначеного Закону, у частині першій якої зазначено, що рішення про видворення іноземця за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування.
Відповідно до положень Постанови №1 від 25.06.2009 року Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні”, під органом внутрішніх справ, якому надано повноваження винесення рішення про видворення іноземця за межі України з забороною в’їзду, слід розуміти Головне управління Міністерства внутрішніх справ України, управління Міністерства внутрішніх справ України областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, міські чи районні управління та відділи.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення, затверджене начальником Ленінського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області ОСОБА_10, який є керівником районного відділу органу внутрішніх справ, а відтак уповноваженим підписувати рішення про видворення іноземців за межі України.
Як вбачається із змісту рішення підставою для видворення позивача є втрата зв’язку з приймаючою стороною, притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відсутність джерел для існування.
Статтею 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено підстави видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України.
Цією нормою передбачено, що видворення іноземця та особи без громадянства може проводитись за таких підстав:
- якщо вони вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного їм покарання чи виконання адміністративного стягнення;
- якщо їх дії грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства;
- якщо їх дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку;
- якщо це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років.
Статтею 32 цього Закону передбачено, що іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Тобто, з аналізу положень вищезазначеної статті вбачається, що вчинення іноземцем або особою без громадянства адміністративного правопорушення не є обов’язковою підставою для його видворення. Тому в даному випадку, притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП не є вагомою підставою для видворення позивача за межі України
Як встановлено судом, на час прийняття оскаржуваного рішення позивач дійсно був відрахований з числа студентів Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, у зв’язку з академічною заборгованістю, що підтверджується наказом № 67 від 17.02.2010 року.
Однак, в судовому засіданні встановлено, що позивачем здійснено оплату за навчання 07.04.2010 року, що підтверджується квитанцією № 5231/з97 від 07.04.2010 року.
Зазначені обставини вказують на те, що позивач вживав дій спрямованих на поновлення його у вищевказаному навчальному закладі. На це також вказують пояснення представника третьої особи у судовому засіданні, а також лист ректора Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова ОСОБА_11 № 100/1867 від 18.10.2010 року та копією контракту № 133А/10 від 07.04.2010 року.
Окрім того, з аналізу наведеної постанови встановлено, що вона винесена відносно громадянина ОСОБА_6 – ОСОБА_12 ОСОБА_7.
Разом з тим, відповідно до паспорта J 139467, позивач персоніфікований як ОСОБА_8 ОСОБА_5 Альшайкат.
Таким чином, при прийнятті рішення відповідачем не встановлено з паспортних даних прізвища, ім’я особи щодо якої приймається рішення про видворення. Хоча ці обставини підлягають обов’язковому встановленню, оскільки без них прийняття та виконання такого рішення є неможливим.
Отже, на час прийняття відповідачем рішення про видворення позивача, існували обставини, що мають значення для вирішення даного питання, однак не були взяті до уваги відповідачем.
Наведені вище обставини, мали значення для прийняття рішення про видворення, однак не були достовірно встановлені відповідачем. Вказане дає підстави стверджувати, що рішення відповідача є необґрунтованим, тобто прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.
З огляду на викладене, рішення про видворення від 12.04.2010 року являється протиправним та підлягає скасуванню, як необґрунтоване.
У відповідності до п. 8 Постанови №1 від 25.06.2009 року Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні”, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України і розподіляється таким чином: позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову; відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Виходячи з положень частини другої ст. 71 КАС України, суди під час розгляду справ повинні враховувати, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого рішення, доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ч.1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд оцінивши докази, встановивши обставини справи, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача про видворення від 12.04.2010 року.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь особи, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Ленінського районного відділу ВМУ ГУ УМВС України у Вінницькій області від 12.04.2010 року про видворення за межі України.
Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_8 ОСОБА_5 Альшайкат документально підтверджений розмір судових витрат - 3, 40 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 19.11.10
Суддя Мельник-Томенко Жанна Миколаївна
16.11.2010