ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2011 р. Справа № 2-а-5323/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Іващук Олени Іванівни,
при секретарі судового засідання: Задерей І.В.,
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1,
відповідача : ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3
до: Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області
про: визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних
ВСТАНОВИВ :
В грудні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся фізична особа - підприємець ОСОБА_3 з позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 30 вересня 2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.09.2010р. Гайсинською МДПІ було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ФОП ОСОБА_3 в сумі 15014 грн. за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. На думку позивача, вказане рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.
Представник відповідача в судовому засіданні не погодився з заявленими позовними вимогами з мотивів, викладених в наданих суду письмових запереченнях (а.с.28). Крім того, зазначив, що працівники Гайсинської МДПІ, приймаючи оскаржуване рішення, діяли згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
ОСОБА_3 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа.
Відповідно до направлень № 103410, № 103405 від 17.09.2010р., державним податковим ревізорам – інспекторам Гайсинської МДПІ ОСОБА_4 та ОСОБА_5 доручено провести перевірку за дотриманням ПП ОСОБА_3 порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, наслідки якої знайшли своє відображення в акті № 085/02104/23/НОМЕР_2 від 17.09.2010р.
Згідно вказаного вище акту перевірки, службовими особами Гайсинської МДПІ проведено перевірку магазину «Ассоль», розташованого по вул. Леніна, 7, м. Гайсин, Вінницька область, де здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_3 Перевіркою виявлено порушення позивачем п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою НБУ 15.12.2004 року № 637, а саме, не забезпечено здійснення обліку готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій, на підставі фіскального звітного чеку (Z-звіту) № 446 від 16.09.2010 року на суму 3002,8 грн. (а.с.7-10)
На підставі вказаного акту перевірки, Гайсинською МДПІ прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 30.09.2010 року, яким за порушення п. 2.6. “Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” до ОСОБА_3 застосовані штрафні санкції на суму 15014 грн.(а.с.13).
У відповідності до ст. 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до ст. 16 вказаного Закону, контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Згідно п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ 15.12.2004 року № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
При цьому, абз.3 п.п.2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлено, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Оприбуткуванням готівки – проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій (п.п.1.2. глави 1 положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні).
Даним положенням визначено оприбуткування готівки як проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів, книзі обліку розрахункових операцій.
Книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Крім того, абз.4 п.п.7.5 розділу 7 Порядку реєстрації та ведення книги обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614 встановлено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:
- наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;
- підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;
- щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;
- у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій;
- ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.
Тобто, оприбуткування готівки є фактично щоденне внесення записів у книгу обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків щодо руху готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень, а не щоденне роздрукування та зберігання цих чеків, як стверджує позивач.
Таким чином, ПП ОСОБА_3, в порушення п. 2.6 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України", не оприбутковано готівку на загальну суму 3002,8 грн. шляхом її обліку у повній сумі фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.
Даний факт підтверджується оглянутою в судовому засіданні книгою ОРО, з якої вбачається відсутність у ній записів про оприбуткування готівки в сумі 3002,8 грн. від 17 вересня 2010 року (а.с.21-22) та поясненнями продавця, доданими до акту перевірки (а.с.11).
Відповідно до абзацу 3 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування фізичними особами, які є суб'єктами підприємницької діяльності у касах готівки до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що порушення вимог п. 2.6 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України", яке стало підставою для винесення відповідачем рішення № НОМЕР_1 від 30 вересня 2010 року, знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи і підтверджуються належними доказами, а відтак, розмір штрафних санкцій, застосованих цим рішенням, відповідає положенням абзацу 3 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За викладених вище обставин в їх сукупності суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову, а тому в позові, з підстав у ньому заявлених слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 19.01.11 року.
Суддя Іващук Олена Іванівна